Від цих недоліків вільні системи адаптивного тестування, що створюються на принципах штучного інтелекту. Такі системи дозволяють здійснювати перевірку знань по заданій темі. Для теми будується модель структури учбового матеріалу, згідно якої здійснюється розробка тестів і проводиться саме тестування. Причому порядок видачі тестів змінюється залежно від попередніх відповідей. Для виведення оцінки використовується метод, заснований на математичному апараті нечітких множин. Формою структурної реалізації такої адаптивної системи тестування є експертна система.

АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ТА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ

Методи та функції контролю знань в системі вищої освіти

Контроль знань – це підсистема в рамках системи навчання в цілому, що реалізує притаманні їй функції та яка має свій об’єкт і свої методи.

Розглянемо основні функції контролю, які передбачені системою аналізу та оцінки знань, умінь та навиків студентів: навчальна, стимулююча, діагностична, виховна та оціночна.

Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв’язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб’єкти – викладач та студент. Тому система навчання може ефективно функціонувати лише за умов дії прямого і зворотного зв’язків. В переважній більшості в процесі навчання добре проглядається прямий зв’язок (викладач знає, який обсяг знань має сприйняти й усвідомити студент), але складно, епізодично налагоджується зворотній зв’язок (який обсяг знань, умінь та навиків засвоїв кожен студент).

Діагностична функція контролю й оцінки знань, умінь та навиків передбачає виявлення прогалин в знаннях студентів. Процес навчання має форму концентричної спіралі Якщо на нижчих рівнях навчання траплялися прогалини, то буде порушено закономірність його спіралевидної структури. Тому так важливо виявити своєчасно ці прогалини, працювати над їх усуненням і лише потім рухатися вперед.

Стимулююча функція контролю та оцінки навчальної діяльності студентів зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється в бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної. Це викликано тим, що у процесі навчання студенти щоразу пізнають нові явища і процеси. В силу недостатнього рівня соціального розвитку студентам не під силу об’єктивно оцінити рівень і якість володіння знаннями, уміннями та навиками. Викладач своїми діями і має допомогти студентам усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулює студентів до активної пізнавальної діяльності.

Виховна функція полягає у впливі контролю та оцінки навчальної діяльності на формування у студентів ряду соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, наполегливості, дбайливості та ін.

Відомо, що діяльність взаємодіючих сторін, викладача та студентів, потребує оцінки, і, в першу чергу, це має відношення до студентів. Тут має свій прояв функція оцінки. Оцінка діяльності студентів може здійснюватися в двох напрямках. В одному випадку оцінюється процес діяльності студентів, виноситься судження про якість протікання навчальної діяльності, про степінь активності студента. В другому – оцінка пов’язана з результатом навчальної діяльності студента.

Окрім цих основних функцій контроль може також виконувати функцію управління, корекції та планування.

Функція управління є унікальною функцією, яка реалізується в процесі контролю. Значення даної функції контролю визначається тим, в якій мірі забезпечується грамотне протікання учбового процесу за допомогою контролю. Функція управління виявляється в керівництві навчання на основі запланованої навчальної взаємодії викладача та студента.

Функція корекції контролю реалізується в двох напрямках: корекція навчаючих вправ та досягнення адекватності прийомів контролю учбових завдань.

В ході контролю реалізується функція планування. Її значення визначається тим, в якій мірі за допомогою контролю можна досягти ефективності в плануванні засвоєння навчального матеріалу та використання прийомів навчання, змісту та протікання навчальної діяльності студентів, своєї власної навчальної діяльності, а також в плануванні об’єктів та прийомів контролю [1].

Процес контролю й оцінки навчальної діяльності студентів має спиратися на вимоги принципів систематичності, об'єктивності, диференційованості і врахувати індивідуальні особливості студентів, гласності, єдності вимог, доброзичливості. Використовуючи оцінку, викладач має володіти педагогічним тактом, виявляти високий рівень педагогічної культури.

Склалися такі види контролю знань, умінь і навиків, як відбірковий (вступні іспити, олімпіади, конкурси) і учбовий (контрольні роботи, заліки, іспити, захист курсових і дипломних проектів та робіт, звіти за результатами практики). Учбовий контроль можна підрозділити на наступні типи: попередній, поточний, тематичний, періодичний (рубіж) і підсумковий. Ведучим і часто вживаним є поточний та підсумковий контроль знань.

Поточний контроль – спостереження викладача за навчальною діяльністю студентів на уроці. Метою його є отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, оптимізація управління навчальним процесом. Періодичний (тематичний) контроль – виявлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань, умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань студентів з кожної теми і спрямований на те, щоб усі належно засвоїли кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли викладач орієнтується лише на поточний контроль.

Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за семестр виставляють за результатами тематичного оцінювання, за рік — на основі семестрових оцінок.

Прийшовши у ВНЗ студент