секції тесту, закінчився, то здійснюється перехід до наступної секції;
перевищення ліміту часу враховується при виставлянні оцінки за тест.
Загальні вимоги до тестів
У завданнях тесту не повинно бути зайвих слів, кожне завдання повинне містити чіткі і короткі інструкції, відповіді мають бути короткими і змістовними. Формою тестові завдання можна розділити на наступні основні групи:
завдання з вибором вірної відповіді (або декілька вірних) із набору пропонованих – тести закритого типу;
ввід передбачуваної відповіді на завдання самим студентом – тести відкритого типу.
При комп'ютерному тестуванні друга форма тестів важко реалізується. Завдання відкритого типу інколи породжують відповіді, які формально важко оцінити ні як правильні, ні як неправильні. Тому при комп'ютерному тестуванні частіше використовують тести закритого типу. При цьому слід мати на увазі, що неправильні варіанти відповідей мають бути правдоподібні. Вдало складені завдання відволікають увагу приблизно половини опитуваних, не знаючих правильної відповіді на питання. Обов'язковою умовою і основним етапом при розробці і формуванні тесту є оцінка його якості, трудності і надійності. Досвід розробки тестів показує, що створення якісного тесту передбачає спільну роботу викладача – предметника із фахівцями з тестів. Оцінка якості тесту досягається шляхом обговорення декількома експертами форми, змісту тесту і варіантів відповідей. Трудність тесту можна визначити експериментально (по частоті появи вірних відповідей на завдання), надійність тестів характеризується відтворюваністю результатів при повторному тестуванні і також може бути встановлена експериментально.
Одним з найбільш трудомістких етапів в розробці тестів являється етап складання завдань. Тест повинен відображати контрольований матеріал, не містити надлишкових завдань, відповідати цілям тестування. Під структурою тесту розумітимемо певний порядок зв’язування завдань в тесті: завдання вважаються зв'язаними, якщо вірна (невірна) відповідь на одне завдання передбачає вірну (невірну) відповідь на інше. В цьому випадку при відповіді на одне завдання враховуються відповіді на всі завдання, структурно з ним зв'язані. Для такої структури природно розмістити всі завдання тесту по мірі складності і встановити між ними зв'язки [4].
Контроль здійснюється таким чином: тестованому пред'являється деяке завдання. Якщо завдання виконане вірно, передбачається, що також вірні результати всіх завдань, передуючих вибраному на даному кроці. Якщо результат невірний, то передбачаються невірними результати всіх завдань наступних в структурі тесту за виконаним. Далі виділені таким чином завдання відсікаються (включаючи пред'явлене завдання), і формується нова структура із завдань з ще невизначеним результатом, з числа яких вибираються чергові завдання для пред'явлення тестованому. Таким чином, даний алгоритм дозволяє виключити із запиту ті завдання, відповіді на яких зумовлені відповідями на вже задані.
На кожному кроці обчислюється кількість правильно виконаних завдань. Опитування завершується, якщо ця кількість стане великою або дорівнює деякій величині, заданій викладачем яка визначає повноту опитування. Такий алгоритм дозволяє проводити опитування починаючи з легших або відразу із складних завдань залежно від цілей тестування.
Рівні тестів
Для перевірки якості засвоєння матеріалу на першому рівні (рівні знайомства) повинні використовуватися тести, що вимагають виконання дій, спрямованих на пізнавання. Це розпізнавання, розрізнення, класифікація об'єктів, явищ і понять. Тести першого рівня – це тести на пізнання («так» - «ні») і тести на розрізнення.
Тести другого рівня вимагають від студентів виконання дій з відтворення по пам'яті інформації про об'єкт вивчення. Наприклад:
а) доповніть текст...;
б) напишіть формулу....;
в) намалюйте схему.....
У випадку а) випробовуваний повинен дати цілковите формулювання, у випадку б) необхідно написати лише потрібну формулу, у випадку в) потрібно вставити по пам'яті розташування елементів [5].
Можна виділити два типи тестів другого рівня: тести на доповнення або підстановку, тести на розуміння і відтворення. Тести третього рівня вимагають від випробовуваного уміння застосувати засвоєну інформацію в практичній діяльності для вирішення типових і деяких нетипових завдань. При цьому завжди має місце продуктивна діяльність учня внаслідок якої набуті знання перевіряються на рівні умінь. Такими тестами є завдання, що вимагають готового способу вирішення без його суттєвого перетворення. Відтворення і використання знань відбувається в тому вигляді, в якому вони були засвоєні в процесі навчання.
Тести четвертого рівня вимагають таких знань і умінь, які дозволяють приймати рішення в нових проблемних ситуаціях. До цього рівня відносяться завдання, для виконання яких випробовуваний повинен орієнтуватися в складній, незнайомій йому ситуації.
Слід підкреслити також важливість оцінки трудності тесту. Нерідко укладачі тесту плутають трудність тесту із складністю вимірюваного або інтелектуального процесу. Завдання або тест, який вимагає простого відтворення, може бути дуже важким із-за некоректно поставленого питання або великого обсягу елементарних операцій. З іншого боку, тест, що вимагає інтерпретації даних або застосування принципів вирішення, може бути простим, тому що самі принципи або методи вирішення добре відомі.
Властивості тестів
Тести повинні володіти наступними властивостями:
валідність (адекватність, обгрунтованість);
визначеність (загальнозрозумілість);
надійність;
практичність;
простота у використанні;
прогностична цінність.
Валідність тесту відображає, що саме повинен виміряти тест і на скільки добре він це робить; показує, якою мірою тест вимірює ту якість (властивість, здібності і тому подібне), для оцінки якої він призначений. Тести, що не володіють валідністю непридатні для практичного використання. Виділять три типи валідності:
змістовна – дає відповіді на питання, чи охоплює зміст тесту весь комплекс програмних вимог до значення даного конкретного предмету і наскільки дані завдання (вибрані із безлічі можливих) придатні для оцінки знань по цьому предмету;
емпірична – означає перевірку тесту за допомогою іншого тесту, що вимірює той же показник, що і даний, з метою оцінити індивідуальної прогностичності тесту;
концептуальна – встановлюється шляхом доказів правильності теоретичних концепцій, покладених в основу тесту. Визначеність тесту означає, що при його читанні випробовуваний добре