Метод, заснований на підрахунку оцінок. Суть методу полягає у віднесенні учня до одного із стійких класів з врахуванням сукупності ознак, що визначають модель даного учня. При цьому використовується спеціальна процедура підрахунку ступеня схожості (оцінки) розпізнаваного рядка (сукупності ознак учня) на рядки, приналежність яких до класів заздалегідь відома.

У таблиці 1.1 приведені параметри КЗ, використовувані в даних алгоритмах.

Таблиця . – Алгоритми і параметри КЗ.

№п/п | Параметри КЗ

1 |

2 |

3 |

4 |

Продовження таблиці 1.1

5 |

6 |

Можливості використання даних алгоритмів при проведенні контролю знань представлені таблиці 1.2.

Таблиця . – Алгоритми і види КЗ.

Вигляд КЗ | Алгоритми оцінки знань

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Початковий | - | - | + | - | + | -

Поточний | + | - | - | - | + | +

Рубіжний | + | + | - | + | + | +

Підсумковий | + | + | + | - | + | -

Для ефективного використання будь-якого алгоритму контролю знань доцільно передбачити можливість зміни або «відключення» деяких параметрів КЗ залежно від психологічного, емоційного стану учня та інших його характеристик (властивість адаптивності алгоритму). Можливість регулювати параметри контролю в процесі роботи алгоритму визначення оцінки (рангу) учня слід вважати його перевагою.

Традиційна система контролю знань

Традиційний підхід до створення засобів тестування фактично являє собою комп’ютеризацію ручного створення тестів. Переваги тут полягають власне у використанні інформаційно-комунікаційних технологій замість письмового тестування, що дає додаткові можливості щодо управління формуванням тестів з банку створених завдань, автоматичної перевірки результатів. Однаково і перевагою і недоліком даного підходу є ручне, неавтоматичне створення завдань. Наявність конкретних статичних тестів дає широкі можливості для зосередження на питаннях валідності і надійності тестів. Основним недоліком підходу є висока трудомісткість самого процесу по формуванню банку завдань.

Система побудована на семантичній мережі

Семантична модель знань і її втілення у базі знань – це серце розроблюваної системи. В ході аналізу навчальних матеріалів було вирішено розробляти предметно-орієнтовану (понятійно-орієнтовну) модель знань. Це означає, що наріжним каменем структури моделі є така сутність як поняття, предмет обговорення, деякий об’єкт з предметної області, про який в навчальному матеріалі є знання. Для представлення знань про поняття в моделі існують структурні елементи - відомості про об’єкт (тези про поняття). З кожним поняттям в моделі пов’язується множина відомостей про нього. Викладена ідея і є основою концепції семантичної моделі знань, що розробляється і використовується в цій роботі.

Поняття вказує на деякий об’єкт з області знань, про який іде мова. Поняття вказує на предмет, який представляється для вивчення студенту. Наприклад в курсі «Алгоритмічні мови програмування» можна виділити такі поняття: «процедура» , «цикл», «програма», «змінна», «життєвий цикл програми» тощо. Для курсу «Програмування в середовищі Delphi» можна було б виділити такі поняття: «об’єкт», «подія», «клас», «форма», «компонент TEdit» та інше.

Теза – це деяка відомість про поняття. Тезу можна порівняти з ознакою, характеристикою поняття або з будь-яким твердженням, що є істиною для даного поняття. Наведемо приклади: теза про поняття «процедура» - «дозволяє розбити програму на підпрограми», теза про поняття «клас» - «може мати в своїй структурі не тільки поля-властивості, а й методи, тобто функції і процедури».

Як вже зазначалося, в концепції моделі поняття виражає предмет знань, який обговорюється в тому чи іншому фрагменті навчального матеріалу. Поняття – це одна із основних сутностей бази знань понятійно-тезисної семантичної моделі. Фактично поняття – це, як правило, одне-два слова, які текстово виражають предмет розгляду [9].

Наступним етапом розвитку концепції є класифікація понять з метою розширення бази знань. Класифікація поняття відносить його до певної заздалегідь окресленої групи понять. Ця група володіє певним набором характеристик та може мати окреслену поведінку. Таким чином, відносячи поняття до певного класу, ми надаємо йому всі властивості та поведінку, яку вже має даний клас понять. Тут існує пряма аналогія з об’єктно-орієнтованим підходом у програмуванні, а саме з принципом наслідування. Породжений дочірній клас, наслідує всі ознаки та поведінку батьківського класу.

Під ознаками та поведінкою поняття даного класу понять розуміємо як відповідні знання предметної області, так і сукупність методико-організаційних можливостей, що можуть застосовуватися до даного поняття (насамперед при формуванні контролюючих засобів).

Поряд із описаною класифікацією, для кожного з понять зазначається рівень важливості, що вказує на пріоритетність поняття у структурі понять курсу, рівень важливості його засвоєння для розуміння предмету, що вивчається.

Теза – це, як зазначалося, деяка відомість або твердження про поняття. Можна сказати, що тези є основним наповнювачем знань, як таких, в базі навчального матеріалу. Якщо поняття вказують предмет курсу, то тези являють собою смислове наповнення бази знань. Від повноти наборів тверджень, тобто тез про поняття залежить повнота бази знань, а отже і спроможність навчальної системи будувати ефективні контролюючі об’єкти. Фактично теза являє собою одне або декілька речень, в яких мова іде безпосередньо про відповідне поняття,