Густина запису понад 108 бит/см2.[6]

Оптичний диск – це оптичний (лазерний) носій інформації діаметром 8-12 см (4,5), товщиною-1,2 мм.

Перші ОД почали з’являтися ще в першій половині 1950-х років (СОМ – сотри 1;ег ои 1 ри 1; писгой 1 т – комп’ютер, що виробляє мікрофільм). У 1962 р. в США були здійснені перші розробки в області ОД, які почали упроваджуватися в промисловість на початку 1970-х років. Проте широке промислове виробництво обох видів ОД (КОД – компактні оптичні диски і ЦОД – цифрові оптичні диски ) почалося тільки в 1980-і роки і продовжується до цього дня. Перше покоління ЦОД з’явилося в 1983 р. Один диск містив від 25 до 50 тис. Сторінок тексту формату А4 у вигляді факсиміле. Подальше покоління дисків, розроблених в 1985 р., вміщає до 1 млн. сторінок тексту. В даний час відомо понад десяток різновидів таких дисків.

Діаметр ОД частіший всього 305 мм. Інформацію записують в кодованій формі ( двійковий код 0 – 1 ). Місткість ОД залежить від технології запису і може складати 10000, 25000 або 40000 сторінок формату А4. І це при тій умові, що поверхня диска використовується для запису інформації лише на 60 – 70 %.

Оскільки на Од інформація зберігається в цифровій формі, технологія запису має свої особливості. Сигнал, що поступає від джерела – аналоговий. Аналогово-цифровий перетворювач переводить його в цифрову (двійкову форму). При зчитуванні інформації дані розгортаються в зворотному порядку.

Об’єктами зберігання на ОД можуть бути: енциклопедичні, науково-технічні, галузеві довідники і словники, нормативно-довідкові бази даних, аудіовізуальні навчальні посібники, набори повчальних і ігрових програм і інші документи.Зараз на ОД різних модифікацій випускається понад 600 видань. Половину з них складають бібліографічні покажчики і щорічники. Повнотекстові документи, тобто книги, журнали і т. д., складають до 20 % видань на лазерних дисках, причому їх вартість у декілька разів менша аналогічних друкарських видань. Бібліотека Конгресу США зберігає і видає інформацію на Од з 1982 р. Їх використовують близько 10 % американських бібліотек. Найперспективніша галузь застосування Од – автоматизовані ІПС.

Од і взагалі оптичні інформаційні системи – це вершина сучасних досягнень у області графіки запису і пошуку інформації. До недоліку ОД на сьогодні можна віднести високу вартість устаткування, що дозволяє проводити оновлення інформації на ОД самим користувачем. [7]

По місткості носія інформації ОД діляться на три види:

-великої місткості (понад 2х 109 байт) – для використовування як архіви даних, що проходять через ЕОМ;

-середньої місткості (7х 108 – 2х 109 байт) – для зберігання текстової і образотворчої інформації;

-компактні диски (місткість до 7х 108 байт) – для МІКРО – ЕВМ.

Залежно від можливості використовування для запису і зчитування ОД ділять на два види. Це накопичувачі, призначені для запису інформації безпосередньо користувачем і її зберігання, - WORM (Write Onece Read Many), і накопичувачі, розраховані тільки на читання інформації, - CD-ROM (Compact Disk Read Only Memory – компакт-диск, тільки для читання). Накопичувачі CD-ROM підрозділяються на пристрої з одноразовим записом і переписуванні ком пакт-диски – CD-R (CD-Recordable), на які інформація може бути записана і лічена самим користувачем за допомогою спеціального дисковода. З 1999 року почате виробництво DVD –дисків.

Упровадження оптичної технології в документно-інформаційну сферу може розглядатися як початок нової ери в розповсюдженні, зберіганні, використовуванні документної інформації.[8]

1.2 Можливості використання оптичних носіїв

Серед розроблених до теперішнього часу технологій якнайповніші задовольняють вимогам по створенню носіїв для довготривалого зберігання оптичні методи запису і зберігання інформації.

Оптичні носії володіють низкою особливостей, які дозволяють розглядати їх як перспективні носії для довготривалого зберігання інформації, а саме:

-безконтактне зчитування інформації, що забезпечує доступ до змісту документа без порушення оригінала і можливість довгострокового зберігання інформації;

-використання фізичних методів захисту записаної інформації від механічних пошкоджень;

-реалізація зворотної сумісності на нових типах пристроїв відтворення інформації;

-висока щільність запису, можливість збільшення щільності і швидкості запису інформації;

-використання режиму одноразового запису і багатократного читання, при якому зроблений на такому диску запис не може бути стертий або замінений на нову (архівні документи не підлягають якому-небудь оновленню або коректуванню);

-використання надійного рельєфного представлення інформації;

-можливість застосування високо стабільних матеріалів для виготовлення оптичних дисків;

-використання універсальних захисних контейнерів для всіх типів оптичних дисків.

Найбільший термін зберігання серед оптичних дисків мають оптичні диски на скляних підкладках з одношаровим покриттям типу WORM. Термін зберігання записаної інформації на них може складати, на думку розробників, 100 років, тоді як термін зберігання інформації на стандартних ком пакт-дисках складає не більше 20-30 років. Цей термін зберігання визначається особливостями технології виготовлення носіїв, призначених для масового використання. Термін зберігання інформації на стандартних ком пакт-дисках обмежений із-за наступних причин:

-нестабільність властивостей і недостатньої механічної міцності підкладок з полікарбонату;

-використання оптичних інтерференційних структур, виконаних з різнорідних матеріалів ( у деяких типах ком пакт-дисків (CD-R) має місце мала адгезія між шарами), що приводить до зміни оптичних властивостей при коливаннях значень температури івологості;

-сильної залежності властивостей носіїв від умов виготовлення ком пакт-дисків і режимів запису інформації на них.[9]

Істотно підвищити надійність зберігання інформації в порівнянні із стандартними ком пакт-дисками (CD,DVD) і носіями типу WORM (оптичні носії з локальним видаленням матеріалу поглинаючого шару на ділянках запису сфокусованим лазерним випромінюванням) представляється можливим за рахунок виготовлення