Ці носії виготовляються з використанням технологій, вживаних у виробництві ком пакт-дисків. У них застосовуються формати представлення даних на стандартних ком пакт-дисках, вони мають геометричні розміри стандартних ком пакт-дисків і відтворюються на плеєрах стандартних ком пакт-дисків. Ці носії можуть розглядатися як розширення «сімейства» ком пакт-дисків із специфічною областю застосування. У металевих носіях інформації використовується мікрорельєф не представлення інформації на нікелевих підкладках завтовшки 0,1-0,3 мм, які герметизовані захисними прозорими шарами або з полімерних матеріалів або з силікатного скла. При необхідності може проводитися заміна захисних шарів (реставрація носія). Термінн зберігання інформації на металевих носіях може складати сотні років. Так, мідно-нікелеві штампи для тиражування грамплатівок, виготовлені 60-70 років тому, чудово збереглися і аудіо інформація з них відтворюється з високою якістю звучання. Проведений аналіз хімічного складу поверхневого нікелевого шару показав, що проникнення кисню в штамп незначне і оксиди локалізовані в основному на домішках. Суцільна оксидна плівка на поверхні нікелю відсутня. Cучасні методи гальванопластики дозволяють одержувати нікелеві носії з кількістю домішок не більше (0,005 – 0,01)%, що менше ніж на порядок кількості домішок в металах для тиражування грамплатівок. Це створює додаткові можливості для забезпечення довготривалого зберігання металевих носіїв. Окисні шари на поверхні нікелевих носіїв, який приводить до зміни геометричних розмірів, можуть утворюватись за 250-300 років. Головне завдання при використанні металевих носіїв полягає в захисті поверхні носіїв від забруднень. Великими можливостями може володіти технологія виготовлення ком пакт-дисків з скляними підкладками. Вони матимуть термін зберігання інформації сотні років. [10]

2. Основні види оптичних носіїв на прикладі: магнітооптичного диска, CD-ROM диска, DVD – диска, Blu – ray диска.

Магнітооптичний1 документ (МО) – комбінований вид машино читаючого документа, сполучний в собі магнітний і оптичний способи запису і зчитування інформації.

Найбільш ширше поширені магнітооптичні диски, що складаються з різних комбінацій гнучкого магнітного диска, вінчестера і оптичного диска. Вперше МО почали масово випускатися рядом фірм США в 1994 р.

Розрізняють два види МО: флоптичний диск і магнітооптичний диск.

Флоптичний диск – матеріальний носій, що використовує принципи конструкцій гнучких магнітних дисків, вінчестерів і оптичних дисків. Доріжки на поверхню диска наносяться за допомогою лазера, що робить їх стійкішими і надійнішими. Запис і зчитування інформації виробляється звичним магнітним способом, але з підвищеною густиною (20,8 Мбайт на 3,5 дискеті). Можливе стирання і перезапис інформації. Позиціонування головки запису-зчитування виробляється за допомогою оптичного серводатчика і спеціального двигуна по одній або декількох доріжок одночасно.

Магнітооптичний диск – це диск на магнітному матеріалі, запис інформації на якому можливий тільки при нагріві до температури порядка 1450С. Важливою його гідністю є підвищена надійність зберігання інформації ( не менше 10 років без перезапису). При цьому кількість допустимих перезаписів інформації на одну дискету складає 1 млн., що робить їх вельми перспективним засобом архівації і тривалого зберігання інформації.

Однією з провідних виробників магнітооптичних дисків є фірма RICOH (США), що випускає дискети 3,5» і 5,5».Залежно від використовуваного формату, місткість дискет складає для 3,5» дискет – 128 або 330 Мбайт або 1,3 Г байт. Суміжні диски значно збільшують експлуатаційні характеристики магнітооптичного документа.

Відеодиски випускаються двох видів:

а) місткості, читані алмазною або сапфіровою голкою;

б) оптичні, з лазерним зчитуванням.

Відеодиск – це гнучкий ваніловий диск діаметром 210 мм і 300 мм або алюмінієвий диск діаметром 305 мм з напиленим шаром пластмаси і нанесеними борозенками густиною 130-150 на 1 мм. На одній і тій же доріжці записується збереження і звук, відтворні електромеханічним способом алмазною або сапфіровою голкою або променем лазера на спеціальному програвачі, приєднаному до телевізора.

Найбільш поширений відео-компакт-диск, відео-CD(CD-DVD – Compact Disk Digital Video), призначений для цифрового запису і відтворення відеофільмів. Один диск може зберігати запис одного повнометражного фільму. Промислове виробництво почате в 1994 році. У 1995 р. була продемонстрована можливість створення гнучких відео-компакт-дисків DVD-E з багатократним записом на основі використовування ефектів поляризації світла.

Відеодиск дозволяє здійснювати швидкий пошук і відтворення записаної на одному диску звукової, графічної і буквено-цифрової інформації. Це відкриває перспективи використовування ВД в навчанні, створенні електронних журналів, книг, енциклопедій, довідників, каталогів, баз даних. Оптичні ВД використовуються в рекламі, в інформуванні громадськості про діяльність організацій, компаній, галузей, окремих країн і регіонів світу. Висока надійність при зберіганні і відтворенні інформації досягається за рахунок безконтактного зчитування, використовування прозорих захисних покриттів або спеціальних касет, а в цифрових системах – завдяки застосуванню кодів з виявленням і виправленням помилок.

Пошук інформації, що зберігається на відеодиску, здійснюється за декілька секунд. [13]

СD-ROM – найпоширеніший вид оптичних дисків для використовування в персональних комп’ютерах, на російській мові його кілька – “сідіром».

CD-ROM – компакт-диск з постійною пам’яттю, призначений для зберігання і читання значних об’ємів інформації (550 Мбайт і більше). Він містить комп’ютерну інформацію, яка прочитується дисководом, підключеними до ПЕВМ.

CD-ROM з’явилися в 1985 році на ринку баз даних і є відрукованою з пластмаси 4,72- дюймовою (діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм) круглою пластиною.

На одну CD-ROM можна вміщати 150 тис. сторінок тексту, що рівне 17 Бібліям. Місткість такого диска, при такому малому розмірі, рівна 650 Мбайт, еквівалентна місткості близько 450 тридюймових дискет.

CD-ROM відноситься до засобів мультимедіа – тобто інтерактивним