CD-ROM по своїй конструкції, зовнішньому вигляду і фізичним параметрам майже ідентичний аудіо-компакт-диску. Принципово однакові пристрої для зчитування інформації з ком пакт-диска і СВ-КОМ. Відмінності полягають тільки у тому, що використовуються різні способи перетворення сигналу в інформацію, що відображається. Зчитуючий пристрій комп’ютера, працює як з CD-ROM , так і з аудіо-компакт-диском.

Головною перевагою СВ-КОМ, в порівнянні з твердими і м’якими дисками, є висока інформаційна місткість. Особливістю СВ-КОМ є те, що інформацію, що знаходиться на диску,не можна змінити і не можна записати на носій безпосередньо х комп’ютера. Існує ще одна особливість СВ-КОМ. Інформація на ньому розташована на одній спіральній доріжці, а на кільцевих доріжках, як на магнітних дисках. Таке розміщення інформації уповільнює її зчитування в порівнянні з використовуванням жорстокого магнітного диска, через що зростає час доступу і сповільнюється передача даних. Для жорстких магнітних дисків середній час доступу до інформації і передача даних приблизно рівно 35 м/сек, а для CD-ROM – 350 – 500 м/сек.

Існує певний формат запису на CD-ROM. При його розробці була передбачена сумісність фізичного розташування інформації на КД і CD-ROM, тому розмір блоку на CD-ROM виявився рівним 2352 байт.

Перша частина блоку має загальний формат і для ком пакт-дисків, і для CD-ROM. Він забезпечує процес зчитування на рівні читання. Як видно з схеми-малюнка 41, формат запису на CD-ROM має наступні частини:

1)синхронізуюча інформація;

2)заголовок;

3)дані користувача;

4)коди, що виправляють помилки.

Дані в пілзаголовку визначають розташування блоку інформації на спіральній доріжці, тобто дані в заголовку є фізичною адресою блоку на доріжці. Цей метод стандартизації для CD-ROM, зокрема для методу адресації, узятий із стандарту на ком пакт-диски. До таких методів ви числення вимірювання відносяться хвилина звучання, секунда звучання, номер блоку в секунді. Відлік починається з нуля, тобто з 0 хвилин, 0 секунд і 0 блоку. За секунду повинно бути налічено 75 блоків даних.

Самим останнім в заголовку записано число, що визначає, як інтерпретується решта інформації в блоці. Якщо існує режим «І» - в блоці цифровий звукозапис, якщо режим «2» - в блоці комп’ютерні дані. У першому випадку 2328 байт містять фрагмент звукозапису, звучної 1/75 секунди; у другому випадку 2048 байт – це дані,які передаються в комп’ютері. 288 байт – це спеціальні дані, використовувані пристроєми управління для виявлення помилок і їх корекції. Ці дані в комп’ютер не передаються.

Диски CD-ROM важливі для бібліотек і інформаційних центрів з причини величезної місткості зберігається інформація.

CD-ROM – найбільше просування в техніці друкування з часів Гутенберга. Диск може містити великі масиви даних – текст, малюнки, звук, мультиплікацію і при цьому віироблятися швидко, у великих кількостях і порівняно недорого.

Вельми корисно для бібліотек є можливість мережевого використовування CD-ROM. На відміну від паперових носіїв, мікрофіш або магнітних носіїв в CD-ROM іншої (довговічний); диск, вироблений в даний час, буде без жодної спеціальної обробки або спеціальних умов зберігання 50-100 років читаємо І безпомилковий.

Неможливість внесення змін в запис – загальновідомий недолік технології CD-ROM. Проте він не є непереборною перешкодою для широкого упровадження цих документів в бібліотечно-інформаційну діяльність. Наприклад, друкарські або мікрографічні документи не можуть обновлятися користувачами. Більшість обновляється один раз в декілька років. Ці ж каталоги на оптичних дисках можуть обновлятися частіше.

У нашій країні досвід користувача CD-ROM в бібліотеках поки обмежений. Оптичні диски використовуються для пошуку по запитах користувачів, складання тематичних підробок документів, перевірки цитованих авторів. Результати пошуку можна зберегти га дискеті або роздрукувати. Пошук можливий по словниках, з використанням ключових слів і перехресних посилань, по всіляких мітках полів.

Для крупних баз даних, довідкових таблиць і інших великих масивів СВ-КОМ є найефективнішим і найекономічнішим засобом зберігання і надання інформації.[14]

DVD-диск (Digital Video Disk) – різновид нового покоління оптичних дисків, на якому в цифровій формі записується текстова, відео і звукова інформація, а також комп’ютерні дані.

ВпершеDVd диски були випущені в 1996 році завдяки фірмамSony, Toshiba, Time Warner і ін.. при підтримці більшості провідних компаній мікроелектроніки, комп’ютерних компаній, кіностудій і студій звукозапису. Їх масове виробництво почате в 1999 році.

По конструкції DVD-диск є 5-дюймовою пластиною діаметром 8 або 12 см, завтовшки 1,2 мм з високою густиною запису. Місткість такого диска рівна 4,7 Гбайт (при одношаровій технології) і 8,5 Гбайт (при двох шарах, що запам’ятовуються). Передбачений випуск двосторонніх дисків з двома шарами, що запам’ятовуються, з кожної сторони загальною місткістю в 17Гбайт, що в 15 разів більше, ніж місткість версій ком пакт-дисків, що раніше випускалися. Досконалішою єі конструкція DVD-дисків: замість однієї пластини завтовшки 1,2 мм передбачено використовування двох пластин завтовшки 0,6 мм кожна.

Розрізняють два види DVD-дисків: DVD-відео і DVD-ROM

DVD-відео – це гнучкий відео-компакт-диск з багаторазовим записом інформації на основі використовування ефектів поляризації світла. Він містить відеопрграми і прграється на DVD-плеєрі, підключеному до телевізора. DVD-ROM містить комп’ютерну інформацію і читається дисководом, підключеним до комп’ютера. Їх відмінність подібно відмінності між Аудіо-CD і CD-ROM. DVD-ROM також включає два різновиди: як одноразово записувані (DVD-R) і багаторазового запису(DVD – RAM).

DVd-диски відрізняються високою інформаційною місткістю в порівнянні з CD-ROM. DVD