В процесі написання дипломної роботи використовувались наступні методи наукового пізнання:

спостереження, яке дало змогу отримати первинну інформацію про об’єкт дослідження;

порівняння – це процес встановлення подібності та відмінності предметів та явищ дійсності. Даний метод використовувався при порівнянні інформаційних технологій, які вже присутні на підприємстві з можливостями інформаційних технологій, які можуть бути впровадженні в майбутньому;

аналізу та синтезу, тобто аналізувалось здійснення інформаційної діяльності на підприємстві, що дало змогу визначити елементи, які є головними, тобто здійснюють вирішальний вплив на всі інші сторони інформаційної діяльності;

метод абстрагування, тобто в процесі написання дипломної роботи постійно виділялось щось головне і відкидалось другорядне, з метою абстрагуватись від непотрібного матеріалу;

хронологічний метод, який використовувався при дослідженні етапів виникнення інформаційної технології.

Структура дипломної роботи складається із змісту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаї літератури та додатків. В першому розділі, який включає чотири підрозділи, здійснено загальний огляд сучасних Інтернет-технологій в контексті інформаційної діяльності. Другий розділ присвячено характеристиці особливостей застосування Інтернет-технологій в процесі інформаційної діяльності ПП «Аріафарм». Даний розділ містить в собі чотири підрозділи, в яких здійснено загальну характеристику підприємства, охарактеризовано нормативно-правове забезпечення діяльності, запропоновано шляхи покращення ведення інформаційної діяльності на основі Інтернет-технологій. Обсяг дипломної роботи: основний текст – 86 сторінок; перелік використаних джерел, що містить 69 назв на 7 сторінках; додатки на 28 сторінках.

Розділ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД СУЧАСНИХ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Інформація та особливості її використання в інформаційній діяльності

Важко переоцінити ту роль, яку відіграє в сучасному суспільстві інформація. Можна без перебільшення сказати, що сучасне суспільство є суспільством інформації. Інформація допомагає людству активно працювати з природою, допомагає провести інтеграцію людських зусиль. Зараз інформація стала основним ресурсом людства, базою суспільного і технічного розвитку.

Інформація походить від «informatio», яке має декілька значень:

роз'яснення, виклад, витлумачення;

представлення, поняття;

ознайомлення, просвіта.

В слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов'янські мови слово «інформація» прийшло із у XVII ст. [36, с.72].

Інше довідкове видання виводить походження слова «інформація» від французького «informo» - надаю форму, створюю уявлення про щось, зображаю і засвідчує два значення цієї лексеми: 1) повідомлення про які-небудь події, чиюсь діяльність тощо; відомості, що є об'єктом зберігання, накопичення, переробки і передавання; 2) у математиці, кібернетиці - кількісна міра усунення невизначеності (ентропії), міра організації систем [52, с.67].

Німецький дослідник Н. Луман, розкриваючи зміст інформації, інтерпретує її як «відмінність, яка породжує відмінність». З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.

Проблеми інформації досліджують і інженери, і історики, і біологи, і соціологи, і, звичайно, журналісти та представники багатьох інших галузей науки. Соціологи розглядають інформацію «як соціальне явище, тобто, як визначений феномен, пов'язаний з діяльністю тих чи інших суб'єктів соціальних множин (наприклад, груп) чи соціальних інститутів (наприклад, установ і організацій, які функціонують у суспільстві)» [33, с.72 ].

В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема:

відомості або повідомлення про щось (побутове);

комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (теорія зв'язку, американський вчений );

міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міру змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений );

позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений );

заперечення ентропії, міра хаосу в системі (, французький вчений );

передача різноманітності (англійській філософ );

міра складності структур (французький вчений );

ймовірність вибору (радянські вчені та );

відображена різноманітність (радянський вчений );

властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами;

фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах (інформаціологія, російський вчений );

універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки ();

документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі () [33, с.70].

Інформація проникає у всі сфери життя, тому не випадково сьогодні її розглядають як специфічну форму влади. «Влада інформації, – пише Ж.Л.Шрейбер, – єдина влада, яка безперервно зростає як завдяки розвитку техніки, так і тому, що вона, інформація, стала тим пропускним пунктом, якого ніхто не може уникнути». Варто погодитися також з українським науковцем О.Сосніним, який зазначає, що інформаційні ресурси та інформаційна інфраструктура в сучасних умовах стають ареною міжнародної боротьби за світове лідерство, за досягнення певних стратегічних і тактичних політичних цілей [57, с.56]. Багато фахівців під