Метою діяльності підприємства є сприяння швидкому насиченню ринку товарам та послугами, подолання галузевого та регіонального монополізму, розширення конкуренції, отримання прибутку для задоволення потреб власника та членів трудового колективу, залучення іноземних інвестицій в економіку України. Предметом діяльності є виготовлення лікарських засобів, оптова роздрібна торгівля медикаментами; створення аптек, аптечних кіосків, набуття навиків медичної практики, використання рослин та виготовлення рослинницької сировини тощо. Саме від продажу лікарських засобів підприємство отримує головні прибутки. Наведемо порівняльний аналіз доходів від продажу лікарських засобів за 2006-2009 роки:

Тис.грн. 894000 998000

718000

537000

Роки 2006 2007 2008 2009

Рис. 2.1 – Порівняльний аналіз доходів підприємства

Отже, можна зробити висновок, що з кожним роком діяльність підприємства покращується і за рахунок цього його прибутки зростають.

2.2 Нормативно-правове забезпечення сучасних Інтернет-технологій

Нормативно-правові акти займають особливе місце у системі правових актів. За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Швидке зростання соціально-економічного значення Інтернету та його технологічні особливості зумовили виникнення низки раніше невідомих правових проблем, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності в глобальній мережі. Проте дані проблеми, незважаючи на очевидну актуальність, залишаються законодавчо неврегульованими в практичному плані та мало вивченими в теоретичному.

Будь-яке підприємство чи організація повинно керуватися у своїй діяльності певною нормативною базою та діяти відповідно до чинного законодавства України. Це стосується, звичайно, також ПП «Аріафарм», яке здійснює інформаційну діяльність відповідно до конкретних законів та пізаконних актів.

З початку 90-х років минулого століття в Україні діють національні правові норми, що регулюють Інтернет-відносини: Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» [2], Закон України «Про електронний цифровий підпис» [3], прийняті у 2003 р, вступили в силу з 1 січня 2004 р. (внесення змін до ЗУ «Про електронний цифровий підпис" відбулося 15.02.2009 року), Закони України «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 р. [5], « Про інформацію»[6], «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. [9], «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 9 січня 2007р. [11], а також Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31 липня 2000 р. [60] та інші.

Правові проблеми в Інтернеті можна також регулюються за шістнадцятим розділом Кримінального кодексу України (ККУ). Зокрема, ст. 361 ККУ передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання у роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. Ст.361 п.1 передбачає відповідальність за створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут. Ст. 361 п. 2 встановлює відповідальність за несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації. Ст. 362 передбачає відповідальність за несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї. А ст. 363 передбачає відповідальність за порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється [67].

ПП «Аріафарм» регулює свою діяльність відповідно до міжнародних правових норм ратифікованих Верховною Радою України та Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», де сказано: «при створенні інформаційного законодавства слід керуватися загальними принципами Конституції України, а також базуватися на принципах свободи створення, отримання, використання та розповсюдження інформації; об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній діяльності; обов'язковості публікації інформації, яка має важливе суспільне значення; обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону; недопущення незаконного розповсюдження, використання і порушення цілісності інформації; гармонізації інформаційного законодавства та всієї системи вітчизняного законодавства» [11].

Легальне визначення Інтернету міститься в абзаці п’ятнадцятому статті 1 Закону України «Про телекомунікації», згідно з яким Інтернет – всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно пов’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Таким чином, Інтернет – це інформаційний простір, який не має чітких державних кордонів.

Відносини в Інтернеті і досі залишаються недостатньо врегульованими як чинним законодавством України, так і відповідними договорами між окремими суб’єктами інформаційних відносин.

Указ Президента України від 31 липня 2000 р. № 928 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» визначив завдання щодо вирішення цієї проблеми. Вперше в Україні в Указі дається юридичне визначення поняття Інтернету як глобальної інформаційної мережі. Указом встановлено, що розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі, забезпечення широкого доступу до Інтернету громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, розвитку підприємництва, побудови відкритого демократичного суспільства. В Указі