Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — та .

Згідно з атрибутивною концепцією, інформація — це об'єктивна внутрішня властивість всіх матеріальних об'єктів, вона міститься у всіх без винятку елементах та системах матеріального світу.

Поява функціональної концепції пов'язана з розвитком  — науки про управління та зв'язок у живих організмах, суспільстві і машинах. Прихильники функціональної концепції не визнають існування інформації у неживій природі, а саму інформацію визначають як зміст сигналу або повідомлення, отриманого кібернетичною системою із зовнішнього світу.

Розвинута в роботах «батька кібернетики», американського математика концепція припускає, що процес управління в згаданих системах є процесом переробки певним центральним пристроєм інформації, одержуваної від джерел первинної інформації і передачі її в ті ділянки системи, де вона сприймається її елементами як наказ для виконання тієї або іншої дії. При цьому важливо, що головну роль тут відіграє зміст інформації, переданої рецепторами і центральним пристроєм. Інформація, за Вінером — це «позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів» [33, с.74].

Український професор В. Іванов, досліджуючи питання інформації, зосередив велику увагу саме на атрибутивному аспекті (інформацію розглядають як об’єктивну властивість усіх матеріальних об’єктів – атрибут матерії) [ 33, с. 72].

Інформація має ряд характерних особливостей, а саме:

вірогідність — наближеність інформації до першоджерела або точність передавання її;

об’єктивність — інформація, позбавлена суб’єктивних викривлень психологічного плану, а також тих, що виникли під час передавання;

однозначність — навіть достовірну та об’єктивну інформацію варто повторно перевірити;

своєчасність — інформація необхідна у конкретний момент, відповідний моментам формування, передавання, надходження, обробки, прийняття управлінських рішень, оскільки вона може застаріти;

релевантність — ступінь відповідності інформації розв’язуваній проблемі, необхідність її та здатність сприяти вирішенню проблеми;

пертинентність — придатність інформації (за формою, змістом, з мінімальною обробкою) безпосередньо брати участь у вирішенні проблеми;

актуальність — важливість інформації в конкретний момент часу;

повнота — інформація необхідна і достатня для прийняття рішення, тобто для досягнення поставленої мети;

цінність (значимість) — ціннісна характеристика інформації для вирішення конкретного завдання;

економічність — мінімізація усіх витрат, пов’язаних з отриманням інформації у повному обсязі для забезпечення потреб управління фірмою [30, с.78].

Разом із якісними існують і кількісні характеристики інформації. Кількість інформації — це міра, що характеризує зменшення ступеня невизначеності ситуації після отримання певного повідомлення. Одиницями виміру кількості інформації є біти, байти, кілобайти, мегабайти тощо [35, с.54].

Аналіз змін в економіці, політиці, культурі, інших сферах людської діяльності примусив учених вже в середині минулого століття говорити про наближення нової епохи — інформаційного суспільства. Останнє розглядалось як результат цілої серії еволюційних і революційних змін. При цьому футурологи (фахівці, які прогнозують майбутнє),намагаючись описати параметри нового суспільства, виходили з якісно нової ролі інформаційної діяльності в його функціонуванні [39, с.16].

Згідно із ЗУ «Про інформацію» інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний,
економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний,
міжнародний тощо. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення
відповідно до чинного законодавства України документованої або
публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами
або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб
громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування,
реалізація у встановленому законом порядку документованої або
публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану
інформації та її матеріальних носіїв [6, с.23].

Інформаційна діяльність є складовою більшості видів економічної діяльності, оскільки інформація виникає в процесі будь-якої діяльності людини чи суб’єктів господарювання. На сучасному етапі і насамперед у великих організаціях інформаційна діяльність, або інформаційно-аналітичне управління, стає відносно самостійним видом діяльності. Водночас, щоб бути ефективною, інформаційна діяльність повинна здійснюватися відповідно до загальних положень і механізмів управління. З іншого боку, інформаційна діяльність, як окремий вид послуг, має свої особливості, без врахування яких нею неможливо ефективно управляти. Так, з позицій системного підходу у структурі інформаційної діяльності можна виділити процесну підсистему, яка створює інформаційні продукти/послуги і є об’єктом управління з боку суб’єкта — управлінської підсистеми. Остання, по суті, й виконує функції організації інформаційної діяльності. Відповідно до принципів кібернетики організація інформаційної діяльності може бути також представлена за схемою «вхід — переробка — вихід», де безпосередньо інформаційну (інформаційно-аналітичну) роботу, або процесну підсистему, можна розглядати як процес переробки вхідних даних у вихідні. Крім того, щоб бути ефективною, організація інформаційної діяльності повинна мати достатній запас міцності та гнучкості з точки зору її ресурсної забезпеченості та механізму функціонування.

Водночас інформаційна діяльність має свої особливості, які треба

враховувати для її ефективної організації:

У структурі ресурсів інформаційної діяльності значне місце посідають нематеріальні активи, інформація.

Ключову роль в організації інформаційної діяльності, в тому числі і для встановлення порядку використання всіх ресурсів, відіграють потреби споживачів інформації.

Визначення якісних характеристик інформації значною мірою має

суб’єктивний характер.

Для ефективної організації інформаційної діяльності особливе значення має кваліфікація кадрів.

«Виробничі потужності» інформаційної діяльності для її ефективної організації треба розраховувати за рівнем попиту на них у період «пік».

Можливості формування запасів «готової продукції» у формі «придатної до використання» інформації обмежені, як правило жорсткими рамками часу через схильність інформації