Остання суперечність розв’язується завдяки створенню, наприклад, баз даних, які регулярно доповнюються новітньою інформацією, що й дає змогу задовольняти вимоги споживачів при наявності обмежених ресурсів.

Жодна організація ніяк не може здійснювати свою діяльність без інфо-

рмації. У  результаті  отримання і використання  інформації  виникають інформаційні  відносини  у  політичній,  економічній,  культурній,соціальній,   екологічній,  науково-технічній,  міжнародній  сферах життєдіяльності людини, суспільних організацій і  держави.  Через інформаційні  відносини, точніше, 

через їх упорядкування  стосовно об’єкта  зацікавленості, виникає інформаційна діяльність – сукупність системних основних і допоміжних процесів пошуку, збирання,   аналізу, петворення, зберігання,   та   поширення інформації. Інформаційна діяльність є  складовою   суспільного виробництва,

пов’язаного з підготовкою інфомаційних  продуктів і послуг, спрямованих на задоволення суспільних потреб.

Управління інформаційною діяльністю базується на використанні різнобічної інформації , необхідної для прийняття рішень. Якість цих рішень значною мірою залежить від інформації , яка використовується . Потреба в інформації на різних стадіях управління інформаційною діяльністю у може бути різною (Додаток А). На кожній стадії спеціалістам необхідна конкретна вхідна інформація, одночасно формується результатна вихідна інформація, яка використовується як вхідна на інших стадіях управління. Здійснення результативної інформаційної діяльності можливе лише за наявності різнобічної, актуальної та достовірної інформації [48, с.5-6].

Інформацію класифікують за різними ознаками, але з точки зору здійснення інформаційної діяльності її поділяють таким чином, як це зображено в додатку Б. Класифікація інформації за основними характеристиками дає змогу ефективно використовувати її на практиці [39, с.52].

Менеджер часто не в змозі сформулювати в певних термінах вимоги до інформації. Однак, він бажає одержати необхідну інформацію у відповідній формі й у потрібний час. Джерело інформації залежить від потреб [36, с.86-87]. Згідно із Законом України «Про інформацію» «джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи» [6, с.26]. Потреба у класифікації джерел інформації обумовлена необхідністю їх раціонального використання. Адже для підготовки та прийняття управлінських рішень часто доводиться користуватися найрізноманітнішими джерелами інформації. До того ж цільова функція частини цих джерел інформації може не відповідати напряму діяльності, в якому приймаються відповідні управлінські рішення. Тому зазначені моменти знайшли своє відображення при класифікації джерел інформації за морфологічними ознаками та механізмами функціонування (Додаток В).

При використанні різних джерел інформації у сфері управління треба враховувати:

інтереси та інформаційну політику відправника інформації;

цільову функцію джерела інформації;

головні інформаційні функції, які це джерело може виконувати;

ймовірні напрями, механізми та ступінь викривлення інформації;

механізми перевірки ступеня точності (достовірності) інформації;

якісні характеристики джерела інформації;

головні недоліки, притаманні певному джерелу інформації [39, с.77].

Вибір джерела інформації має важливе значення при здійсненні інформаційної діяльності.

Отже, організація інформаційної діяльності у сфері управління представляє собою спосіб функціонування структурних елементів будь-якої інформаційної системи (підприємства, політичної партії, держави тощо) [39, с.148]. А інформація являється ключем до вироблення оптимальних і своєчасних рішень, що значно розширює можливості управлінських інструментів. Це дозволяє підприємству своєчасно реагувати на зміни як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі, і, відповідно, забезпечити досягнення своїх стратегічних і тактичних цілей [36, с. 87].

1.2 Характеристика інформаційних технологій та особливості їх використання

Принципові зміни у відношенні людини до інформації, які відбулися в зв’язку з появою можливості переходу від ручної обробки інформації до автоматизованої, дозволили розглядати інформацію, як особливий вид ресурсів і фактор суспільного розвитку. Інформація стає комерційною категорією, їй притаманні всі властивості товару. Існує інформаційна промисловість і національні інформаційні ресурси, відбувається перехід від ідустріальної економіки до економіки, що базується на інформації. Засобом реалізації цих тенденцій вибрано застосування сучасної інформаційної технології, представленої у вигляді сукупності інформаційно-технологічних процесів [35, с. 68].

У широкому розумінні технологія (від technе - мистецтво, ремесло, майстерність, вміння та logos - слово, вчення) - це наука про визначення, ор-ганізацію та реалізацію виробничих процесів, найбільш ефективних та еко-номічних з інформаційної, інструментальної та соціальної точок зору. Інфор-маційний аспект — це принципи та методи виробництва; інструментальний – знаряддя праці, за допомогою яких реалізується виробництво; соціальний –кадри та їх організація. У більш вузькому розумінні технологія – це послі-довність дій над предметом праці з метою одержання кінцевого продукту. Отже, технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факто-рах виробництва, способах їх поєднання для створення продукту або послу-ги, які відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно пов'язана з автоматизацією виробничого або невиробничого, насамперед управлінсько-го, процесу. Управлінські процеси ґрунтуються на застосуванні засобів ком-п'ютерної телекомунікаційної техніки.

Поняття «інформаційна технологія» виникло в останні десятиліття XX ст. у процесі становлення інформатики. В інформаційних технологіях предметом і продуктом праці є інформація, а знаряддям праці - засоби ком-п'ютерної телекомунікаційної техніки. Інформаційна технологія як наука про виробництво інформації виникла саме тому, що інформація почала розгляда-тися як цілком реальний продуктивний ресурс поряд з іншими матеріальни-ми ресурсами [64, с.75].

Згідно з визначенням ЮНЕСКО, інформаційні технології - це комплекс взаємопов’язаних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, основним предметом яких є: методи ефективної праці людей, зайнятих обробкою та зберіганням інформації; обчислювальна техніка і методи організації її взаємодії з людьми та виробничим устаткуванням, їх практична реалізація; а також пов’язані з цим соціальні, економічні та культурні проблеми. В сучасній літературі використовується спрощене поняття, коли під терміном інформаційні технології розуміють використання обчислювальної техніки та засобів зв’язку для створення, збору, передачі, зберігання, обробки інформації для всіх сфер суспільного життя, в тому числі і у побуті [36, с.98].

Пріоритетні чинники розвитку інноваційної діяльності визначають саме сучасні інформаційні технології. Принципова відмінність інформаційної техно-

логії від виробничої полягає в тому, що вона крім рутинних операцій містить елементи творчого характеру «людського фактору», що не підаються регламентації і