Основними функціями адміністратора є:

сумісна робота з проектувальниками задач для визначення умов використання БД;

розробка опису БД і початкове її завантажування;

підтримування цілісності БД;

організація захисту зберігання даних;

відновлення БД в разі виникнення помилок програмного забезпечення чи збої пристроїв, які призводять до руйнування БД;

нагромадження статистики по роботі з БД;

реорганізація та реструктуризація БД відповідно до зміни потреб.

Різноманітні задачі, які повинен розв'язувати адміністратор, можна поділити відповідно до етапів розробки АБД на чотири групи: планування, проектування, експлуатація і використання. При плануванні адміністратор бере участь у виборі програмного забезпечення та обладнання. Під час проектування адміністратор надає спеціалістам необхідні дані для розробки логічної та фізичної моделей даних. На етапі експлуатації до обов'язків адміністратора входять розробка і контроль дій, які гарантують збереження цілісності бази даних, включаючи процедури її копіювання та відтворення, а також визначення засобів захисту інформації за допомогою механізму управління доступом до ресурсів БД.

До технічних засобів АБД належать ЕОМ і периферійні засоби для вве-дення даних у базу даних, передавання даних по мережі та відображення результуючої інформації, що виводиться користувачеві. У кожному конкре-тному випадку залежно від особливостей, використовуваних СУБД та осо-бливостей об'єкта управління проектується й різна конфігурація технічних засобів. У технічній документації на СУБД наводяться мінімальна конфігурація технічних засобів, яка необхідна для організації БД, а також вказуються різні обмеження на склад і кількість технічних засобів.

Етапи проектування баз даних.

Проектування баз даних — це ітераційний, багатоетапний процес прийняття обґрунтованих рішень у процесі аналізу інформаційної моделі предметної області, вимог до даних з боку прикладних програмістів і користувачів, синтезу логічних і фізичних структур даних, аналізу та обґрунтування вибору програмних і апаратних засобів. Розглядаючи питання проектування баз даних, дотримуються такого багаторівневого подання даних: зовнішнього, інфологічного, логічного (даталогічного), внутрішнього.

При проектуванні БД на зовнішньому рівні необхідно вивчити функціонування об'єкта управління, для якого проектується БД, усю пер-винну та вихідну документацію з точки зору визначення того, які саме дані необхідно зберігати в базі даних. Усі зовнішні подання інтегруються на інфологічному рівні, де форму-ється інфологічна (канонічна) модель даних, яка не є простою сумою зовнішніх подань даних.

Інфологічний рівень являє собою інформаційно-логічну модель (ІЛМ) предметної області, в якій виключено надлишковість даних і відображено інформаційні особливості об'єкта управління без урахування особливостей і специфіки конкретної СУБД. Тобто інфологічне подання даних орієнтоване переважно на людину, яка проектує чи використовує базу даних.

Логічний (концептуальний) рівень побудований з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. Цей рівень орієнтований більше на комп'ютерну обробку і на програмістів, які зай-маються її розробкою. На цьому рівні формується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД. Внутрішній рівень пов'язаний з фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ. На цьому рівні формується фізична модель БД, яка вміщує структури зберігання даних у пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів записів, порядок їх логічного або фізичного впорядкування, розміщення за типами пристроїв, а також характеристики і шляхи доступу до даних. Від параметрів фізичної моделі залежать такі характеристики функціонування БД як обсяг пам'яті й час реакції системи.

Усі роботи, які виконуються на кожному етапі проектування, повинні інтегруватись із словником даних. Схему взаємозв'язку етапів проектування БД із словником даних зображено на рис.

Складові інфологічного проектування баз даних.

Зовнішній рівень — підготовчий етап інфологічного проектування

Метою інфологічного проектування є створення структурованої інформаційної моделі ПО, для якої буде розроблятися БД. При проектуванні на інфологічному рівні створюється інформаційно-логічна модель, яка повинна відповідати таким вимогам:

коректність схеми БД, тобто адекватне відображення модельованої ПО;

простота і зручність використання на наступних етапах проектування, тобто ІЛМ має легко відображатися на моделі БД, які підтримуються відомими СУБД;

опис мовою, зрозумілою проектувальникам БД, програмістам, адміністратору і майбутнім користувачам АБД.

Складові інфологічної моделі

Основними складовими елементами інфологічної моделі є такі: інфо-рмаційний об'єкт, атрибут, запит, запитальний зв'язок, структурний зв'язок.

Інформаційний об'єкт — це деяка сутність ПО, яку необхідно зображувати в БД з точки зору прикладної програми чи користувача БД.

Атрибут — це елементарна, логічно неподільна, поіменована одиниця інформації. Поняттю «атрибут» синонімічними є поняття «реквізит», «поле».

Розрізнюють тип об'єкта та його екземпляр. Тип об'єкта описує абстрактні, а екземпляр — конкретні характеристики об'єкта.

Інформаційний запит — це словесний опис інформаційної потреби користувача чи прикладної програми.

Запитувальний зв'язок будується на основі запиту і застосовується для визначення структурних зв’язків між об’єктами.

Структурний зв'язок — це асоціації, що описують ієрархічні зв'язки між парами інформаційних об'єктів, один з яких виступає як власник, а інший — як підпорядкований об'єкт.

Між атрибутами можуть бути такі типи співвідношень: 1:1, 1:Б, Б:1 і Б:Б.

Тип співвідношення «один до одного» Т (А1:А2) == (1:1) існує тоді, коли одному і тому самому значенню атрибута А 1 відповідає не більш як одне значення атрибута А2.Тип співвідношення «один до багатьох» Т (А1:А2) == (1:Б) існує тоді, коли одному значенню атрибута А1 може відповідати нуль або багато зна-чень атрибута А2. Водночас будь-якому екземпляру атрибута А2 може відповідати не більш як один екземпляр атрибута А1.Тип співвідношення «багато до одного» Т (А1:А2) = (Б: 1) існує, коли одному значенню атрибута А1 відповідає щонайбільше одне значення ат-рибута А2, а будь-якому атрибуту А2 може відповідати нуль чи багато зна-чень атрибута АІ. Якщо Т (А1:А2) = Б:1, тоді