Багато фахівців під інформацією розуміють не будь-які відомості про об’єкт, а лише сприйняті, зрозумілі та оцінені як корисні для вирішення тих чи інших завдань [Хміль Ф.І. Менеджмент. – К.:Вища школа, 1995 ].

Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — та .

Згідно з атрибутивною концепцією, інформація — це об'єктивна внутрішня властивість всіх матеріальних об'єктів, вона міститься у всіх без винятку елементах та системах матеріального світу. Іншими словами, інформація є невід'ємним атрибутом (звідси назва концепції). Зараз немало вчених та філософів вважають, що доречно говорити про три іпостасі існування матерії: , яка відображає сталість матерії; , яка відображає рух, зміну матерії та інформація, яка відображає структуру, організацію матерії.

Інформація, згідно з цією концепцією, міститься у формі властивих матеріальним об'єктам структур (така інформація одержала назви структурна, потенційна, апріорна, внутрішня інформація, інформація «у собі»). З цим підходом пов'язане визначення інформації як відображення різноманітності.

Видатний український вчений, академік вважав, що інформація у самому загальному її розумінні являє собою міру неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міру змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі". Тобто інформація створює уявлення про природу та структуру матерії, її впорядкованість та різноманіття. Вона не може існувати поза матерією, а значить, вона існувала та буде існувати вічно, її можна накопичувати, зберігати та переробляти.

Відповідно до цього, процес пізнання розглядається як декодування інформації, яка міститься у предметах реального світу. [http://uk.wikipedia.org/wiki/Засоби_масової_інформації, тобто статтю з назвою «Засоби масової інформації».]

Поява функціональної концепції пов'язана з розвитком  — науки про управління та зв'язок у живих організмах, суспільстві і машинах. Прихильники функціональної концепції не визнають існування інформації у неживій природі, а саму інформацію визначають як зміст сигналу або повідомлення, отриманого кібернетичною системою із зовнішнього світу.

Розвинута в роботах «батька кібернетики», американського математика концепція припускає, що процес управління в згаданих системах є процесом переробки певним центральним пристроєм інформації, одержуваної від джерел первинної інформації і передачі її в ті ділянки системи, де вона сприймається її елементами як наказ для виконання тієї або іншої дії. При цьому важливо, що головну роль тут відіграє зміст інформації, переданої рецепторами і центральним пристроєм. Інформація, за Вінером — це «позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів» [Винер Н. Индивидуальный и общественный гомеостазис / Пер. с англ. М.Н.Грачева // Общественые науки и современность. – 1994. –№ 6 –С. 127-130.].

Український професор В. Іванов, досліджуючи питання інформації, зосередив велику увагу саме на атрибутивному аспекті (інформацію розглядають як об’єктивну властивість усіх матеріальних об’єктів – атрибут матерії) [. Іванов В.Ф. Поняття «інформація» у різних науках // Наукові записки Інституту журналістики. – Жовтень-грудень. – К., 2000. – Т.1. – С. 71-75.с. 72].

Інформація має ряд характерних особливостей, а саме:

вірогідність — наближеність інформації до першоджерела або точність передавання її;

об’єктивність — інформація, позбавлена суб’єктивних викривлень психологічного плану, а також тих, що виникли під час передавання;

однозначність — навіть достовірну та об’єктивну інформацію варто повторно перевірити;

своєчасність — інформація необхідна у конкретний момент, відповідний моментам формування, передавання, надходження, обробки, прийняття управлінських рішень, оскільки вона може застаріти;

релевантність — ступінь відповідності інформації розв’язуваній проблемі, необхідність її та здатність сприяти вирішенню проблеми;

пертинентність — придатність інформації (за формою, змістом, з мінімальною обробкою) безпосередньо брати участь у вирішенні проблеми;

актуальність — важливість інформації в конкретний момент часу;

повнота — інформація необхідна і достатня для прийняття рішення, тобто для досягнення поставленої мети;

цінність (значимість) — ціннісна характеристика інформації для вирішення конкретного завдання;

економічність — мінімізація усіх витрат, пов’язаних з отриманням інформації у повному обсязі для забезпечення потреб управління фірмою.[Інформаційний маркетинг - ЄЖОВА Л. Ф.:2.1. Інформація в маркетингу]

Разом із якісними існують і кількісні характеристики інформації. Кількість інформації — це міра, що характеризує зменшення ступеня невизначеності ситуації після отримання певного повідомлення. Одиницями виміру кількості інформації є біти, байти, кілобайти, мегабайти тощо [Информатика // Энциклопедический словарь для начинающих. — М.: Педагогика-Пресс, 1994. — 352 с.].

Аналіз змін в економіці, політиці, культурі, інших сферах людської діяльності примусив учених уже в середині минулого століття говорити про наближення нової епохи — інформаційного суспільства. Останнє розглядалось як результат цілої серії еволюційних і революційних змін. При цьому футурологи (фахівці, які прогнозують майбутнє),намагаючись описати параметри нового суспільства, виходили з якісно нової ролі інформаційної діяльності в його функціонуванні. [ Кулицький ст.16]

Згідно із ЗУ «Про інформацію» інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний,
економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний,
міжнародний тощо.

Основними видами інформаційної діяльності є одержання,
використання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення
відповідно до чинного законодавства України документованої або
публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами
або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб
громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування,
реалізація у встановленому законом порядку документованої або
публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану
інформації та її матеріальних носіїв [ЗУ «Про інформацію].

Інформаційна діяльність є складовою більшості видів економічної діяльності, оскільки інформація виникає в процесі будь-якої діяльності людини чи суб’єктів господарювання.

На сучасному етапі і