· інтереси та інформаційну політику відправника інформації;

· цільову функцію джерела інформації;

· головні інформаційні функції, які це джерело може виконувати;

· ймовірні напрями, механізми та ступінь викривлення інформації;

· механізми перевірки ступеня точності (достовірності) інформації;

· якісні характеристики джерела інформації, перш за все точність,

достовірність, коректність та оперативність інформації

· головні недоліки, притаманні тому чи іншому джерелу інформації [Кулицький ст..77].

Отже, вибір джерела інформації має важливе значення при здійсненні інформаційної діяльності.

Власне організація інформаційної діяльності у сфері управління представляє собою спосіб функціонування структурних елементів будь-якої інформаційної системи (підприємства, політичної партії, держави тощо). Відповідно організація інформаційної діяльності будь-якого суб’єкта управління — це спосіб функціонування структурних елементів інформаційної системи даного суб’єкта [Кулицький ст.148].

Таким чином, інформація є ключем до вироблення оптимальних і своєчасних рішень, що значно розширює можливості управлінських інструментів. Це дозволяє підприємству своєчасно реагувати на зміни як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі,і, відповідно, забезпечити досягнення своїх стратегічних і тактичних цілей [Вісик (Київський ін.-т бізнесу та технологій). – 2007. - №2. – С. 87].].

1.2 Характеристика інформаційних технологій та особливості їх використання

Принципові зміни у відношенні людини до інформації, які відбулися в зв’язку з появою можливості переходу від ручної обробки інформації до автоматизованої, дозволили розглядати інформацію, як особливий вид ресурсів і фактор суспільного розвитку. Інформація стає комерційною категорією, їй притаманні всі властивості товару. Існує інформаційна промисловість і національні інформаційні ресурси, відбувається перехід від ідустріальної економіки до економіки, що базується на інформації. Засобом реалізації цих тенденцій вибрано застосування сучасної інформаційної технології, представленої у вигляді сукупності інформаційно-технологічних процесів [Інформаційні системи і технології: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ С.Г.Карпенко, В.В.Попов, Ю.А.Тарнавський, Г.А.Шпортюк. – К.: МАУП, 2004. – 192 с.: іл.. – Бібліогр. в кінці розділів].

У широкому розумінні технологія (від technе - мистецтво, ремесло, майстерність, вміння та logos - слово, вчення) - це наука про визначення, ор-ганізацію та реалізацію виробничих процесів, найбільш ефективних та еко-номічних з інформаційної, інструментальної та соціальної точок зору. Інфор-маційний аспект — це принципи та методи виробництва; інструментальний – знаряддя праці, за допомогою яких реалізується виробництво; соціальний –кадри та їх організація. У більш вузькому розумінні технологія – це послі-довність дій над предметом праці з метою одержання кінцевого продукту. Отже, технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факто-рах виробництва, способах їх поєднання для створення продукту або послу-ги, які відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно пов'язана з автоматизацією виробничого або невиробничого, насамперед управлінсько-го, процесу. Управлінські процеси ґрунтуються на застосуванні засобів ком-п'ютерної телекомунікаційної техніки.

Поняття «інформаційна технологія» виникло в останні десятиліття XX ст. у процесі становлення інформатики. В інформаційних технологіях предметом і продуктом праці є інформація, а знаряддям праці - засоби ком-п'ютерної телекомунікаційної техніки. Інформаційна технологія як наука про виробництво інформації виникла саме тому, що інформація почала розгляда-тися як цілком реальний продуктивний ресурс поряд з іншими матеріальни-ми ресурсами [Щербаков П.А. Інформаційні системи в менеджменті ст. 75].

Згідно з визначенням ЮНЕСКО, інформаційні технології - це комплекс взаємопов’язаних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, основним предметом яких є: методи ефективної праці людей, зайнятих обробкою та зберіганням інформації; обчислювальна техніка і методи організації її взаємодії з людьми та виробничим устаткуванням, їх практична реалізація; а також пов’язані з цим соціальні, економічні та культурні проблеми. В сучасній літературі використовується спрощене поняття, коли під терміном інформаційні технології розуміють використання обчислювальної техніки та засобів зв’язку для створення, збору, передачі, зберігання, обробки інформації для всіх сфер суспільного життя, в тому числі і у побуті [Інформаційні системи і технології: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ С.Г.Карпенко, В.В.Попов, Ю.А.Тарнавський, Г.А.Шпортюк. – К.: МАУП, 2004. – 192 с.: іл.. – Бібліогр. в кінці розділів].

Пріоритетні чинники розвитку інноваційної діяльності визначають саме сучасні інформаційні технології [Яковенко С.І. Інформаційні технології у системі розвитку корпоративних підприємств// Актуальні проблеми економіки.- 2007. - №12. – С. 194].

Принципова відмінність інформаційної технології від виробничої (яка представляє собою сукупність способів обробки, зміни стану, виготовлення, властивостей, форми, сировини, матеріалу чи напівфабрикату, які відбуваються в процесі виробництва) полягає в тому, що вона крім рутинних операцій містить елементи творчого характеру «людського фактору», що не підаються регламентації і формалізації. Інформаційна технологія виникла одночасно з виробничою на Землі декілька міліонів років тому і в своєму розвитку пройшла декілька етапів. До другої половини ХІХст. мала місце «ручна» інформаційна технологія. Вся обробка інформації здійснювалася людиною вручну за допомогою пера, рахівниць, бухгалтерських книг. Зв’язок (комунікація) здійснювався шляхом пересилання листів.

Винахід друкарської машинки, телефона, диктофона, модернізація системи почтового зв’язку дозволили суттєво удосконалити як окремі операції, так і весь технічний процес обробки інформації, різко підвищити продуктивність управлінської праці. Така «механізація» інформаційної технології стала базою формування існуючих організаційних структур в економіці .

На зміну «механічній» інформаційній технології в 40-50-х роках ХХст. прийшла «електрична технологія», яка базувалася на широкому використанні електричних друкарських машинок, копіювальних машин,