Рекурсивні та нерекурсивні сервера. DNS-сервера можуть бути рекурсивні та нерекурсивні. Різниця в них в тому, що рекурсивні завжди повертають клієнту відповідь, так як самостійно відстежують відсилання до інших DNS-серверів та опитують їх, а нерекурсівние - повертають клієнту ці відсилання, і клієнт повинен самостійно опитувати вказаний сервер. Рекурсивні сервера звичайнопро використовують на низьких рівнях, наприклад, в локальних мережах, так як вони кешує всі проміжні відповіді, і так при подальших до нього запитах, відповіді будуть повертатися швидше. А нерекурсивні сервера часто стоять на верхніх щаблях ієрархії, оскільки вони отримують так багато запитів, що для кешування відповідей просто не вистачить ніяких ресурсів. Forwarders - «пересильщікі» запитів і прискорювачі дозволу імен. У DNS-серверів є досить корисне властивість - вміння використовувати так званих «пересильщіков» (Forwarders). «Чесний»DNS-сервер самостійно опитують інші сервера і знаходить потрібний відповідь. Але от якщо ваша мережа підключена до Інтернету по повільною лінії (наприклад, Dial-Up), то цей процес може зайняти багато часу. Тому можна перенаправляти ці запити, наприклад, на сервер провайдера, і після цьогопросто приймати його відповідь. Застосування таких «пересильщіков» може стати корисним для великих компаній, у яких є кілька мереж. Так в кожній мережі можна встановити відносно слабкий DNS-сервер, і вказати в якості «пересильщіка» більш потужну машину з болїї швидкої лінією. Ось і вийде, що всі відповіді будуть кешувати цим більш потужним сервером, що приведе до прискорення дозвіл імен для цілої мережі. Для кожного домену ведеться своя база даних DNS, яка виглядає як набір простих текстових файлів. Вони розташовані на первинному (основном) DNS-сервері, і їх час від часу копіюють до себе вторинні сервера. А в конфігурації сервера вказується, який файл містить опису зон, а так само чи є сервер первинним або вторинним для цієї зони. Унікальна адреса. Унікальну адресу в Інтернеті формується додаванням до імені хоста доменного імені. Таким чином, комп'ютер, приміром, "Fred" в домені, наприклад, "smallorg.org" буде називатися fred.smallorg.org. До речі, домен може містити як хости, так і зони. Наприклад, домен smallorg.org може містити хост fred.smallorg.ORG і в той же час вести зону acctg.smallorg.org, яка є піддоменів і може містити ще один хост barney.acctg.smallorg.org. Хоча це й спрощує базу даних імен, однак робить пошук хостів в мережі Internet більш складним. У системі DNS реалізуються три сценарії пошуку IP -адреси в базі даних. * Комп'ютер, з яким необхідно отримати з'єднання з іншим комп'ютером у тій же зоні, надсилає запит локальному DNS-сервера зони на пошук IP-адреси віддаленого комп'ютера. Локальний DNS-сервер, який має цей адреса в локальній базі даних імен, повертає запитуємий IP-адреса комп'ютера, який послав запит. * Комп'ютер, з яким необхідно отримати з'єднання з комп'ютером в іншій зоні запитує локальний DNS-сервер своєї зони. Локальний DNS-сервер виявляє, що потрібний комп'ютер знаходиться в іншій зоні, і формує запит кореневого DNS -сервера. Кореневий DNS-сервер спускається по дереву серверів DNS і знаходить відповідний локальний DNS-сервер. Від нього він одержує IP-адреса запитуваного комп'ютера. Потім кореневої DNS-сервер передає цю адресу локального сервера DNS, що послав запит. Локальний DNS-сервер повертає IP-адресакомп'ютера, з якого було подано запит. Спільно з IP-адресою передається спеціальне значення - час життя TTL (time to live). Це значення вказує локальному DNS-сервера, скільки часу він може зберігати IP-адреса віддаленого комп'ютера у себе в кеші. Завдяки цьому збільшується швидкістьь обробки подальших запитів. * Комп'ютер, з яким необхідно повторно отримати з'єднання з комп'ютером в іншій зоні запитує локальний DNS-сервер своєї зони. Локальний DNS-сервер перевіряє, чи немає цього імені в його кеші і не минув чи ще значення TTL. Якщо адреса ще в кеші ізначення TTL НЕ минув, то IP-адреса посилається запитану комп'ютера. Це вважається неавторизованих відповіддю, так як локальний DNS-сервер вважає, що з моменту останнього запиту IP-адреса віддаленого комп'ютера не змінився. У всіх трьох випадках комп'ютера для пошуку будь-яких компьютера в мережі Internet потрібен лише IP-адреса локального сервера DNS. Подальшу роботу з пошуку IP-адреси, відповідного запрошенному імені, виконує локального