Мережеві можливості операційних систем на основі технологій Windows NT

Мета роботи:

Ознайомлення та отримання практичних навиків по налаштуванню мережевих засобів.

Навчитися створювати та користуватися мережевими ресурсами

2.1 Короткі теоретичні відомості

Комп'ютерні мережі являють собою варіант співробітництва людей і комп'ютерів. Це співробітництво забезпечує прискорення доставки й обробки інформації.

Мережа забезпечує обмін інформацією і її спільне використання (поділ). Комп'ютерні мережі поділяють на локальні (ЛВС, Local Area Network, LAN), що представляють собою групу близько розташованих комп'ютерів, зв'язаних між собою, і розподілені (глобальні. Wide Area Networks, WAN). З'єднані в мережу комп'ютери обмінюються інформацією і спільно використовують периферійне устаткування і пристрої збереження інформації. Спільне використання ресурсів забезпечить вам істотну економію засобів і часу. Наприклад, ви можете колективно використовувати один лазерний принтер замість покупки принтера кожному.

Компоненти комп'ютерної мережі

Комп'ютерна мережа складається з таких основних компонентів, що повинні працювати узгоджено. Для коректної роботи пристроїв у мережі їх потрібно правильно установити і сконфігурувати. Основними компонентами мережі є:

Концентратори

Мережні адаптери

Кабелі

Роз’єми

Операційна система

Протоколи

Клієнти

Служби

Вибір місця установки концентратора є найбільш важливим етапом планування невеликої мережі. Його розумно розташувати поблизу геометричного центра мережі (на рівному приблизно відстані від усіх комп'ютерів). Таке розташування дозволить мінімізувати витрата кабелю. Довжина кабелю від концентратора до кожного з комп'ютерів, що підключаються до мережі, чи периферійних пристроїв не повинна перевищувати 100 метрів.

Установка адаптерів у комп'ютери

Більшість сучасних адаптерів підтримують програмну установку параметрів чи відносяться до типу plug-and-play і вам, скоріше усього, не буде потрібно встановлювати перемикачі чи перемички на платі.

Кабелі

Після розміщення концентратора на обраному місці й установки мережних адаптерів у комп'ютери, потрібно кабелями з'єднати комп'ютери з концентратором.

Установка параметрів адаптерів і драйверів

До цього етапу організації мережі ви повинні установити концентратор, установити мережні адаптери в усі комп'ютери, з'єднати мережні адаптери Ваших комп'ютерів з концентратором, включити комп'ютери і дочекатися завантаження операційної системи.

Мережні адаптери звичайно продаються в комплекті з драйверами і програмами установки параметрів адаптера. Програма конфігурування дозволить вам установити параметри адаптера, що забезпечують його коректну роботу в мережі.

Більшість операційних систем автоматично встановлюють драйвери (у багатьох випадках це драйвер – RTL8139 сімейства драйверів Realtek) та налаштовують параметри мережевого адаптера (н-д: діапазон переривань, діапазон пам’яті і т.д.). Проте бувають випадки, коли драйвер з цього сімейства працює некоректно, але операційна система не видає ніяких помилок про неправильну роботу драйвера. Це зумовлюється великою кількістю виробників мережевого обладння, і тому фірма постачальник програмного забезпечення (Microsoft) "не встигає" тестувати і "писати" доповнення до драйверів, які інтегровані в операційну систему. В такому разі рекомендується встановити драйвер фірми-виробника мережевого обладнання. На даному етапі фірма Microsoft працює над новою операційною системою (Windows Longhorn), яка буде суттєво відрізнятися від попередніх версій ОС цього виробника, і будемо надіятися візьме кращі риси старих версій ОС.

Мережні операційні системи

Установка або активізація мережної ОС є останнім кроком установки мережі після установки концентраторів, адаптерів і прокладки кабелів. Після установки мережної ОС ви зможете використовувати мережу для поділу ресурсів.

До останнього часу програмне забезпечення для роботи з мережею персональних комп'ютерів виступало як доповнення до існуючих операційних систем. Персональний комп'ютер, що є частиною мережі, у дійсності працював під керуванням і автономної, і мережної операційних систем одночасно. Для обслуговування усіх функцій (як автономної, так і мережної діяльності) обидві операційні системи треба було встановлювати на той самий комп'ютер.

У сучасних мережних операційних системах на основі технологій Windows NT автономна і мережна операційні системи скомбіновані в одну операційну систему, що підтримує функціонування як автономного комп'ютера, так і цілої мережі. Операційна система є основою для функціонування всього програмного й апаратного забезпечення комп'ютера. Одна із важливих властивостей, яку потрібно враховувати при виборі мережевої операційної системи – багатозадачність, яка дозволяє комп’ютеру виконувати декілька процесів одночасно.

Саме таку властивість має операційна система Microsoft Windows NT. Найважливіше розходження між операційною системою Microsoft Windows NT і іншими операційними системами саме в тім, що мережні можливості убудовані в саму Windows NT. Мережна операційна система:

зв'язує всі комп'ютери і периферійні пристрої в мережі;

координує функції всіх комп'ютерів і периферійних пристроїв у мережі;

забезпечує захищений доступ до даних і периферійних пристроїв у мережі.

Програмне забезпечення мережевої операційної системи складається з двох найважливіших компонентів:

мережного програмного забезпечення, установлюваного на комп'ютерах-клієнтах;

мережного програмного забезпечення, установлюваного на комп'ютерах-серверах.

Клієнтами можуть бути комп'ютери з встановленою операційною системою Windows NT Workstation, а сервери працюють під керуванням Windows NT Server. Проте такий розподіл функцій не є обов’язковим стандартом. Наприклад: в одноранговій мережі сервером може виступати і робоча станція.

Клієнтське програмне забезпечення

В автономних системах, коли користувач набирає команду-запит до комп'ютера на виконання деякої задачі, цей запит передається через локальну шину процесора комп'ютера. Наприклад, якщо Ви хочете побачити вміст каталогу, розміщеного на одному з локальних дисків комп'ютера, процесор інтерпретує запит, а потім виводить на дисплеї вміст каталогу. Однак у мережному середовищі, коли користувач робить запит, що відноситься до ресурсів віддаленого сервера, цей запит передається (чи переадресується) з локальної шини комп'ютера в мережу, до сервера з необхідним ресурсом. Передача (чи переадресація) запитів виконується редиректором (redirector). У залежності від мережного програмного забезпечення редиректор може називатися оболонкою (shell) чи ріквестером (requester) від анг. Request - запитувати, перепитувати. Редиректор — це невеликий фрагмент коду операційної системи клієнта, що:

перехоплює запити в комп'ютері;

визначає чи запит має надійти на локальну шину комп'ютера чи його треба переадресувати через мережу іншому серверу.

Отже, робота