Нерідко ВОК позначають як сукупність діаметрів серцевини та оболонки (у мікрометрах),
наприклад, 9/125, 50/125, 62.5/125. !·

Розрізняють два типи ВОК: одно- та багатомодові. Модою називають світлову електро-магнітну хвилю певної форми (див. Д. 3.1). У промені світла (навіть однієї довжини хвилі), як звичайно, є декілька мод. Водночас можна підібрати геометричні та оптичні параметри волокна так, що буде тільки одна мода.

В одномодових волокнах серцевина має діаметр 5-10 мкм. У такому кабелі діаметр волокна сумірний з довжиною хвилі сигналу, тому в кожний момент часу може поширюватись сигнал тільки однієї моди. Такий кабель забезпечує найменше загасання сигналу (до 2 дБ/км, 0,7 дБ/км), у ньому нема міжмодової дисперсії. Для генерування світла використовують напів

провідникові лазери. Передавання інформації відбувається на довжинах хвиль 1.300,1.550 мкнм. Смуга перепускання - 2 ГГц. Власне в одномодовому кабелі ще 1990 р. вдалося передати сигнал за швидкості 1 Гбіт/с на відстань 8000 км без проміжного підсилення. Одномодові кабелі потребують прецизійного обладнання, вони дешевші від багатомодових, високою є вартість лазерів та фотоприймачів. Параметри волоконно-оптичних кабелів детальніше наведені в Д.3.2.

У багатомодових волокнах діаметр серцевини близько 50, 62.5 мкм. Одночасно відбувається передавання декількох мод. Поширення кількох променів може призвести до спотворення сигналу внаслідок інтерференції.

Для генерування світла використовують світлодіоди. Передавання інформації відбувається на хвилях 1.3 та 0.85 мкм. Смуга перепускання - 800-900 МГц, вона залежить від довжини лінії. Загасання сигналу 0.5-7.0 дБ/км. Багатомодові кабелі дорожчі, однак простіші в експлуатації, ніж одномодові. Однак вони мають більше загасання та меншу відстань передавання.

Останнім часом, завдяки поширенню технології Gigabit Ethernet, а також унаслідок непридатності світлодіодів з метою передавання в таких мережах, для багатомодових кабелів використовують лазери VCSEL (Vertical Cavity Surface Emitting Laser), які працюють у діапазоні 850 нм (SX) і значно дешевші (за даними фірми IT-у п'ять разів), ніж лазери діапазону 1300hm(LX), що їх використовують в одномодових мережах.

У волоконно-оптичних кабелях значно менше (порівняно з коаксіальними) загасання сигналів, вища швидкість передавання, широка частотна смуга передавання, вони нечутливі до електромагнітних завад. Водночас вони мають малу механічну стійкість, їх не можна гнути, терти, пересувати, вони не витримують вібрації. Якщо ж волоконно-оптичний кабель розірвано, то його можна заварити (що потребує складного та дорогого обладнання) або з'єднати механічно. Зварне з'єднання дає менші втрати сигналу (до 0.1 дБ) порівняно з механічним (близько 0.25 дБ). Уважають, що ВОК ліпше захищені від прослуховування. Набагато ліпші у волоконно-оптичних кабелів і параметри ЕМІ; випромінювання в навколишнє середовище практично нема, такі кабелі відповідають найсуворішим екологічним вимогам.

Сигнал у ВОК поширюється завдяки збільшенню та зменшенню інтенсивності світла. Передавання напівдуплексне і більшість ВОК KM містить два волокна-для передавання інформації в обох напрямах. Для ВОК використовують такі роз'єднувачі: ST - однонапрямлений, SC - подвійний, FC, Е2000. Роз'єднувачі для ВОК допускають невелику кількість вмикань/вимикань (до 1000).

Перші волоконно-оптичні мережі великої довжини для передавання сигналів мовлення почали прокладати у 1977 р. Вони перепускали потік DS3 (45 Мбіт/с), та щокілька десятків миль потребували повторювачів. Тепер волоконно-оптичні системи працюють зі швидкостями, що перевищують 1 Тбіт/с на відстані понад 3000 км без підсилення.

Максимальна швидкість передавання з використанням світлодіодів декілька сотень Мбіт/с, тоді як лазери працюють зі швидкостями 10 Гбіт/с та більше. Старі лазери генерували чистий сигнал однієї частоти. Справжнім проривом стала поява лазерів, що переналаштовуються на різні довжини хвиль. Інше досягнення - розробка волоконно-оптичного кабелю з малими втра-тами. В 1970-х роках втрати були близько 20 дБ на 1 км. Сучасні кабелі дають втрати близько 0.3 дБ на 1 км. Такі кабелі потребують дуже чистих матеріалів. Наприклад, частка таких домішок, як залізо, мідь, нікель, хром, не може бути більшою, ніж одна на мільярд. Водночас теоретична перепускна здатність ВОК становить 25 000 ГГц, і сучасні системи використовують її на 0.1%.

Сучасні волоконно-оптичні мережі використовують ВОК тільки для передавання. По суті, вони є оптоелектронними, і в кожному проміжному вузлі відбувається перетворення оптичного сигналу в електричний та навпаки. Нові технології мультиплексування за довжиною хвилі (WDM, див. Розділ 22) слугують фундаментом для створення повністю оптичних мереж (AON, див. Розділ 22), зі значно ліпшими параметрами передавання.

Сьогодні волоконно-оптичні кабелі застосовують для побудови магістралей глобальних та локальних інформаційних мереж, міжповерхових з'єднань, в умовах сильних електромаг-нітних завад, у разі потреби забезпечити гальванічну розв'язку декількох мереж.

Скручена пара

Це найдешевше і найпоширеніше фізичне середовище. Відрізняється гіршим, ніж у коаксіального кабелю, захистом від завад. Час поширення сигналу 8-12 нс/м. Загасання сигналу 12-28 дБ на 100 м за частоти 10 МГц, що теж більше, ніж у коаксіального кабелю. Канал найдешевший для прокладання. Сьогодні скручена пара є головним середовищем передавання для локальних мереж.

Розрізняють декілька типів скручених пар. Найпоширеніша незахищена скручена пара (Unshielded Twisted Pair (UTP)) Вона найдешевша, проте в разі її експлуатації виникають проблеми з електромагнітною сумісністю (див. 3.2). Крім того, використовують фольговану незахищену скручену пару (Foiled Twisted Pair (FTP)), екрановану скручену пару (Shielded Twisted Pair (STP)) та їхні комбінації (рис. 3.3). Скручена пара UTP - це вісім мідних дротів, скручені попарно в спільній ізоляції. У STP дроти мають спільний екран. Скручені пари STP, FTP, SFTP мають