Один з найпопулярніших транспортних протоколів - TCP - детально розглянуто в Розділі 10.

5.4 ПРОТОКОЛИ СЕАНСОВОГО РІВНЯ

Головним завданням сеансового рівня є організація обміну інформацією між об'єктами прикладного рівня за посередництвом об'єктів рівня відображення. Цей обмін, як звичайно, відбувається як послідовність окремих діалогів - сеансів (звідси й назва цього рівня).

Усі функції сеансового рівня можна розділити на такі три групи:

функції налагодження або розірвання сеансу;

функції нормального передавання;

функції нештатних ситуацій.

4.1. Налагодження сеансу

Під час налагодження сеансу виконують такі операції:*

визначають місце, де є потрібна функція або дані;*

налагоджують зв'язок зі станцією, яка має потрібну функцію або дані; одержують її згоду на проведення сеансу;

перевіряють, чи мають станції потрібні для взаємодії ресурси: пам'ять, буфери тощо;

перевіряють станції щодо наявності потрібного програмного забезпечення;

обмінюються інформацією про протоколи, які використовуватимуть.

Процеси налагодження та розірвання сеансу значно відрізняються залежно від реалізації. У найпростішому випадку для налагодження сеансу достатньо пари пакетів Запит сполучення та Підтвердження сполучення, а для розірвання - Запит розірвання та Підтвердження розірвання. У складніших ситуаціях потрібна процедура, яка підтверджує, що запит іде від повноважного користувача, та дає змогу задати параметри обміну. У цих випадках перед налагодженням сеансу виконується процедура прив'язання (bind). Ця процедура розпочинається з того, що сеансові об'єкти обмінюються інформацією про типи протоколів, які використовуватимуть, ресурси сеансу (буферну пам'ять, ємність дискового простору для файлу, модулі програмного забезпечення, потреба шифрування тощо), режими обміну (дуплекс, напівдуплекс), формати інформації, тобто узгоджують параметри передавання. Якщо узгодження досягнуто, то об'єкти обмінюються командами BIND, що завершує етап прив'язання. Процедура при-в'язання подібна до процедури підписання контракту: спочатку домовляються про всі деталі, потім підписують контракт і починають його виконувати.

Після закінчення процедури прив'язання починається сеанс зв'язку.

4.2. Передавання інформації

Під час передавання інформації можуть виконуватися такі функції:

відображення-та перетворення речень мовами високого рівня або запитів протоколів транспортної підсистеми;

зіставлення запитів та відповідей на ці запити;

керування чергами повідомлень та їхньою пріоритетністю;

поділ повідомлень на частини, якщо вони задовгі для транспортного рівня, та зворотне їх об'єднання;

робота з порядковими номерами пакетів, якщо транспортна підсистема не забезпечує правильної послідовності їхнього передавання;

керування потоком та темпом передавання;

керування використанням ресурсів;

розподіл повідомлень на звичайні та термінові.

Під час передавання даних відбувається їхній розподіл на звичайні та термінові. Термінові дані потрібні для виконання деяких процедур керування, для їхнього передавання не треба дозволу, їх відправляють поза чергою. У цьому випадку забезпечується ідентифікація блоків даних (визначають, якій станції які блоки належать).

Для керування використанням ресурсів під час передавання призначена процедура передавання повноважень. Ця процедура покликана запобігти конкуренції кількох об'єктів сеансового рівня за захоплення одного ресурсу. Для керування цим процесом уводять поняття ознаки.

Ознака — це атрибут сеансового сполучення, який динамічно призначається в кожен момент часу тільки одному користувачу сеансової служби, що дає йому право корис-туватися певними ресурсами.

У кожен момент часу ознака може перебувати у двох станах:

доступності, у цей час вона призначена для одного користі увача, інший може отримані ознаку згодом;

недоступності для всіх користувачів.

Прикладом дії ознаки є блокування можливості зміни запису бази даних. Під час роботи об'єкти сеансового рівня можуть обмінюватися ознаками.

Якщо потрібне дотримання послідовності передавання повідомлень або довгі повідомлення треба розділяти на частини, то необхідним є нумерування пакетів на сеансовому рівні, а також контроль за послідовністю передавання, що відбувається таким же чином, як у протоколах нижчого рівня.

Керування темпом у сеансовій системі потрібне для ефективної роботи приєднаних до неї пристроїв. Кожен пристрій має свою ефективну швидкість роботи.

Наприклад, рядковий принтер характеризований циклом друкування одного рядка. Якщо дані не готові, то рядок пропускається. Буфер принтера також має обмежену ємність. Якщо його переповнити, то дані будуть втрачені. Крім того, тривалість циклу принтера не є сталою, оскільки деякі процедури потребують більше часу. Це ж властиве й іншим пристроям мережі (дисководам тощо). Загалом кожне обладнання має свої часові параметри та характеристики доступу, на які треба зважати. Узгоджуються часові параметри під час процедури прив'язання, а під час передавання даних система враховує часові параметри для керування темпом передавання.

4.3. Робота в нештатних ситуаціях

Для забезпечення надійності роботи сеансової підсистеми в нештатних ситуаціях передбачені такі операції та функції:

контроль за групами операцій (контрольні множини);

відновлення під час поновлень транспортної підсистеми без розірвання сеансу;

забезпечення, якщо потрібно, примусового завершення сеансу зі збереженням цілісності даних;

рестарта з контрольних точок та синхронізація;

розробка варіантів можливої роботи в ручному режимі в періоди масових відмов.

Розглянемо детальніше головні моменти відновлення сеансу.

Усі відмови та помилки, які виникають на сеансовому рівні, можна розділити на такі, що потребують відміни сеансового прив'язання, та такі, що їх можна нейтралізувати за допомогою невеликих коректив. У першому випадку відновлення виконують системи вищого рівня, у другому - засоби сеансового рівня. Користувач під час цього процесу може помітити лише деяке уповільнення роботи. Можливість сеансового рівня автоматично відновлюватися характеризує його "живучість".

До розірвання сеансу можуть призвести такі серйозні причини:

стійка апаратна помилка, яку не можна оминути;

стійка помилка в засобах зв'язку;

помилка в програмі;

комп'ютери не можуть взаємодіяти внаслідок різного налаштування систем;

по-різному реалізовані рівні відображення та прикладний.

Інші можливі помилки, які не призводять до розірвання сеансу, такі:

скидання або рестарт транспортної підсистеми;

втрата, дублювання або спотворення повідомлень;

перевантаження;

нестійка апаратна помилка;

тимчасова нестача ресурсів;

помилки оператора;

помилка програми, яка не повторюється.

Ініціатором запуску та виконання процедур відновлення є один з учасників сеансу. Він аналізує причину ситуації, присвоює їй відповідний код та надсилає інформацію відповідальній за відновлення інстанції. Ця інстанція не обов'язково повинна