перекодування;

додавання заголовків, дат, колонтитулів, номерів сторінок тощо.

Для економії пам'яті, надання документам потрібного вигляду інформацію, яка надійшла від об'єкта рівня відображення, редагують за допомогою спеціально закодованого формату. У комп'ютері, який виконує редагування, є багато різних форматів, їх можна вибрати під час налагодження сполучення рівня відображення або динамічно під час сеансу. Код потрібного формату є в заголовках повідомлень протоколу рівня відображення. Одержана інформація перетворюється відповідно до цього формату. Наприклад, текст ділиться на сторінки, формуються абзаци, нумеруються сторінки тощо.

Перекодування потрібне у випадку, коли прикладні процеси, які обмінюються інформацією за допомогою об'єктів рівня відображення, використовують різні коди та команди.

Функції забезпечення діалогу

До групи функцій забезпечення діалогу належать такі:*

збереження кадрів-форматів, що часто використовуються, та виведення їх на екран за допомогою ідентифікаційного коду;

забезпечення режимів вибір з меню, команда-відповідь або інших форм діалогу, незалежних від програм використання, з передаванням тільки результату діалогу;

ведення діалогу з метою надати користувачу допомогу у формуванні запиту до бази даних;*

керування операціями збирання та введення даних, підвищення їхньої ефективності. Головна вимога до проектування діалогових систем - зробити діалог якнайпростішим

та максимально ефективним, тобто досягти швидкої відповіді або швидкого виведення на екран великої кількості символів. Деякі з тих символів є стандартним текстом або шаблоном (кадром-форматом), який може зберігатися на периферії. Замість кадрів-форматів мережею передають закодовані посилання на них. Кадри, які з'являються на екрані під час діалогу, можуть бути стандартними з деякою частиною змінної інформації. У цьому випадку повідомлення доцільно будувати зі змінної інформації та ідентифікатора кадру-формату.

Аналогічно під час роботи з меню: ціле меню передавати необов'язково, а тільки відповідь - який пункт меню вибрано. Файли допомоги також ліпше розмістити в абонентів, а не передавати їх мережею.

Функції віртуальних операцій та прозорості

До цісї групи функцій належать такі:

надання можливості звертатися до віртуального термінала. Відображення форматів та сигналів керування віртуального термінала на реальний;

надання можливості працювати з іншими віртуальними комп'ютерами;

надання можливості використовувати логічні пристрої введення-виведення або зону на екрані дисплея та відображати їх на конкретні фізичні пристрої;

надання доступу до кількох транспортних систем;*

забезпечення невидимості транспортної системи для користувача.

До інформаційної мережі можна приєднати багато різноманітних терміналів. Усі вони відрізняються процедурами керування, інформаційною місткістю екрана, механізмами та сигналами керування. Оскільки термінали постійно вдосконалюють, то розробники стандартів для протоколів мереж вирішили орієнтуватися на абстрактний (віртуальний) термінал. Для нього визначені процедури керування та поле екрана. Кожному користувачу рівня відображення треба узгодити свій термінал з віртуальним та перетворювати дані у двох напрямах: свій — віртуальний та навпаки. Для зручності виділяють кілька типів віртуальних терміналів: дисплей, зчитувач кредитних карток, телекс та ін.

Інколи в користувача мережі може виникнути потреба працювати з якимсь комп'ютером із певним набором характеристик або операційною системою, яких нема в мережі. У цьому випадку рівень відображення мережі може виконати емуляцію потрібного комп'ютера чи системи і задовольнити запит користувача за допомогою роботи з іншими комп'ютерами мережі. Аналогічно можна розробити концепцію віртуального комп'ютера: користувач звертається до абстрактного комп'ютера з узагальненими можливостями через визначений стандартний інтерфейс; інші функції бере на себе мережа.

Рівень відображення може надавати сервіс з відображення логічних пристроїв уведення-виведення (логічних дисків, принтерів, плотерів, різних серверів тощо). На екрані або в програмі вони можуть мати символьне або графічне позначення (піктограму). Якщо користувач вибере відповідне позначення, то рівень відображення протоколу автоматично ставить йому у відповідність реальний пристрій з використанням таблиць відображення.

ФУНКЦІЇ СТИСНЕННЯ

Ця група об'єднує такі функції:

перетворення коду з метою зменшити кількість бітів, що передаються (вилучення нулів та пропусків, стиснення інформації, попереднє архівування);

редагування з метою зменшити довжину повідомлень;

використання ідентифікаційних кодів для зображень на екрані, форматів, графічних або текстових фрагментів, які повторюються.

Оскільки вартість опрацювання даних зменшується значно швидше, ніж вартість їхнього передавання, то економічно вигідно стискати дані перед передаванням, щоб зменшити кількість бітів. Цього можна досягти за допомогою попереднього редагування інформації. Однак найчастіше для стиснення використовують різні модифікації алгоритмів Лемпеля-Зіва, оптимальне кодування кодами Гаффмена або Шеннона-Фано. Ступінь стиснення залежить від виду інформації, що передається. Наприклад, графічну інформацію стиснути важко, текстову – значно легше (на 30-40%). .

ФУНКЦІЇ БЕЗПЕКИ ТА КОНТРОЛЮ

Ця група передбачає виконання функцій з викриття спроб порушити режим безпеки.

Є багато способів забезпечити секретність у мережах. До них належать шифрування повідомлень, керування доступом до мережі, обмеження кола станцій, з якими можна налагоджувати сеанси, перевірка прав користувачів. Можна вести журнали контрольних слідів: де, коли, хто приєднався, скільки працював, з чим працював, з якою швидкістю тощо.

5.2. СТАНДАРТИ РІВНЯ ВІДОБРАЖЕННЯ

Як уже зазначено, міжнародні організації зі стандартизації за основу визначення сервісу рівня відображення взяли принцип контексту. Рівень відображення визначає кілька контекстів і дає змогу вибрати той, який потрібний у конкретному сеансі.

Головні види сервісу за ISO такі:

налагодження та розірвання сполучень на рівні відображення;

вибір потрібних контекстів;

передавання форматованої інформації користувачів;*

контроль передавання даних.

Найяскравішим прикладом сфери застосування стандартів рівня відображення є організація кодування, перетворення та передавання мультимедійної інформації в сучасних мережах. До таких стандартів належать комплекс стандартів Н.323 та стандарти MPEG (див. Д.9.1, Д.9.2).

5.3. ФУНКЦІЇ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПРОТОКОЛІВ ПРИКЛАДНОГО РІВНЯ

Протоколи прикладного рівня забезпечують різні форми взаємодії прикладних процесів. На прикладному рівні виділяють такі групи функцій:

виконання макрокоманд;

керування програмами;

функції доступу до файлів;

функції оплати.

Розглянемо їх детальніше.

Макрокоманди на прикладному рівні:

виконання макрокоманд у програмах, написаних мовами високого рівня;

забезпечення прозорості віддаленого розташування інформації. Користувач не повинен знати, де розміщений файл;

опрацювання команд прикладної програми, яка використовує віртуальні пристрої;

виконання мережевих макрокоманд.

Керування