RFC 1009 дає змогу використовувати маски підмереж змінної довжини у великій корпоративній мережі, де є багато різних підмереж. Таку маску підтримують протоколи маршрутизації OSPF та IS-IS.

У RFC 1517, 1518, 1519, 1520 відображена концепція безкласової міждоменної маршрутизації (Classless Inter-Domain Routing (CIDR)), що полягає у відмові від адрес класів мереж. Адресу розглядають як поєднання IP-адреси та розширеного мережевого префікса. Це дало змогу зменшити дефіцит адрес та кількість записів про маршрути. CIDR дає змогу об'єднувати маршрути - одним записом задавати багато адрес.

6.3. Структура протокольного стека TCP/IP

Розглянемо структуру протокольного стека TCP/IP (рис. 10.3) та коротко схарактеризуємо

На канальному рівні використовують протоколи відомих мережевих архітектур (Ethernet, FDDI, ATM, Token Ring та ін.). Особливе місце посідають протоколи SLIP (Serial Line IP) та PPP (Point-to-Point Protocol). їх застосовують для передавання даних низькочастотними послідовними каналами, найчастіше через послідовний порт комп'ютера та модем призначеною або комутованою телефонною лінією (див. Д.10.6).

IP (Internet Protocol) - це міжмережевий данограмний протокол мережевого рівня, що забезпечує сервіс передавання пакетів між вузлами мережі. Він не підтримує функції послідовного передавання пакетів та не гарантує надійності їхнього передавання. IP є головним протоколом мережевого рівня стека TCP/IP. Його використовують усі інші протоколи.

ІСМР (Internet Control Message Protocol) — це головний діагностичний протокол для передавання інформації між вузлами мережі про помилки та збої, а також для діагностування мережі. Крім того, протоколи вищих рівнів використовують його для адміністрування та діагностування мережі (див. Д. 10.7).

ARP (Address Resolution Protocol) трансформує IP-адресу в МАС-адресу станції (див. Д. 10.8), а протокол RARP (Reverse Address Resolution Protocol) виконує зворотну функцію - за МАС-адресами визначає логічні IP-адреси (Д.10.9).

TCP (Tramsmission Control Protocol) є протоколом транспортного рівня з попереднім налагодженням сполучення. Він гарантує надійне передавання пакетів та забезпечує їхню пра-вильну послідовність, під час передавання використовує сервіс протоколу IP (див. Д.10.10).

UDP (User Datagram Protocol) - данограмний протокол транспортного рівня, який вико-ристовують замість протоколу TCP, якщо немає потреби в додаткових заходах з забезпечення надійного передавання. Протокол не гарантує передавання пакета, а також послідовності пере-давання (див. Д. 10.11).

Серед протоколів прикладного рівня та рівня відображення можна виділити Telnet -протокол емуляції термінала, FTP (File Transfer Protocol) - протокол передавання файлів, SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) - протокол електронної пошти (див. Розділ 26), SNMP (Simple Network Management Protocol) - протокол керування мережею (див. Розділ 18), HTTP -(HyperText Transport Protocol) - протокол для передавання гіпертекстової інформації в internet (Д.10.12).

Протоколи стека TCP/IP не пристосовані для передавання ізохронних інформаційних потоків, які широко використовують сучасні застосування мультимедіа. Вчені запропонували декілька протоколів, призначених для опрацювання ізохронних потоків (Д. 10.13).

6.4. Формат ІР-пакета

IP-пакет складається з заголовка, який переносить службову інформацію, та блока даних. Його формат (RFC-791) показано на рис. 10.4.

Формат заголовка зображено на рис. 10.5. Як бачимо, заголовок складається з окремих полів. Розшифруємо їхнє призначення детальніше.

VERS - номер версії протоколу IP. Його використовують для вирішення конфліктів у випадках, якщо станції працюють з різними версіями протоколу IP. Це єдине незмінне поле у форматі пакета.

SERVICE TYPE- байт, який визначає параметри обслуговування пакета. Біти 0—2 у ньому задають пріоритет пакета, біти 3-6 - бажаний тип якості транспортування (Delay, Throughput, Reliability, Cost). Значення пріоритету змінюються від 0 (найнижчий, звичайні повідомлення) до 7 (найвищий, мережеве керування). Тип якості транспортування враховують багато маршру-тизаторів. У цьому випадку вони намагаються мінімізувати (максимізувати) відповідний пара-метр. Одночасно можна задати тільки один з бітів якості. Значення за замовчуванням - усі нулі. Кожна з програм рівня застосувань може ставити свої вимоги до якості передавання. Наприклад, для програми емулятора термінала telnet важливим є час відповіді, а для протоколу мережевого керування SNMP - надійність доставляння.

TOTAL LENGTH — загальна довжина пакета в байтах. Максимальне значення цього поля - 65 535 байт.

IDENTIFICATION - ідентифікатор "великого" пакета, один для всіх його фрагментів. Окремий фрагмент визначають унікально за адресами відправника та одержувача, протоколом вищого рівня та ідентифікатором.

Під час передавання по internet IP-пакет проходить через багато коми 'ютерних систем, колена з яких має обмеження — максимальний розмір кадру (Maximum Transfer Unit (MTU)). Тому, щоб передати інформацію у систему з меншим розміром кадру, великі , h пакети доводиться розділяти на менші, а потім знову об 'єднувати їх. Оскільки деякі апаратні пристрої не можуть правильно фрагментувати та дефрагментувати пакети, то у мережі TCP/IP виникають збої. Стандарти передбачають, щоби всі маршрутизатори працювали з пакетом довжини не менше 576 байт. Є технологія MTU Discovery, яка дає змогу перед передаванням виявити всі обмеження MTU. В цьому випадку відправник може заборонити фрагментацію (у полі Flags перший біт дозволяє фрагментацію (0) або забороняє її (1). Останній біт =7 означає останній фрагмент пакета). Зазначимо, що маршрутизатори тільки фрагментують пакети, а не збирають їх. Збирання виконує одержувач.

FLAGS - ознака того, що пакет фрагментовано.

FRAGMENT OFFSET - зміщення від початку фрагментованого пакета.

TIME TO LIVE— час перебування пакета в мережі. Введення такого параметра дає змогу уникнути необмеженого в часі перебування пакета в мережі. Для цього під час формування пакета йому присвоюють конкретний час. Пізніше під час кожного опрацювання пакета в марш-рутизаторі час зменшується. Коли значення поля досягне 0, пакет буде знищено. На практиці замість часу перебування часто використовують ціле число - максимальну кількість