Робота над прообразом мережі Firewire почалася ще 1988 р. в компанії Apple Computer. У 1990 p. розпочато розробку відкритого стандарту. Для цього вирішили використати напра-цювання стандарту Apple. Було сформовано робочу групу з Apple Computer, Texas Instruments, Molex, Western Digital. Пізніше до цього колективу приєдналися IBM, Sony, Sun, Intel, Microsoft та інші провідні фірми. У грудні 1995 р. стандарт Firewire IEEE 1394-1995 нарешті схвалили. Цей стандарт відомий ще як ІЕС 1883.

Стандарт IEEE 1394 має три частини: перша описує 400 мегабітову шину, друга -гігабітову, третя - мости, що сполучають шини Firewire.

Окремий сегмент мережі IEEE 1394 (шина) складається з вузлів (до 63). Кожен вузол має один або декілька портів, до яких можуть приєднуватися інші вузли. Окремі шини об'єднують мостами, формуючи більші за розміром мережі. Максимальна кількість об'єднаних таким способом шин- 1023. Обмеження: між парою вузлів може бути не більше 16 сегментів, унаслідок сполучення шин не повинні формуватися петлі, довжина кабелю, що сполучає два вузли, не перевищує 4.5 м.

Логічна структура Firewire має деревоподібну форму. Один з пристроїв є кореневим. Якщо цей пристрій - ПК, то він може містити міст між шинами IEEE 1394 та РСІ і виконувати додаткові функції з керування шиною.

Firewire використовує чотири- або шестижильний кабель (рис. 11.2,11.3), у якому є дві сигнальні пари та одна пара живлення. По одному з дротів подається живлення (VP), а інший

- це земля (VG). Дві скручені пари (ТРА та ТРВ) використовують для передавання даних та сигналу синхронізації. По першій парі передається NRZ-сигнал даних, а по другій - строб-сигнал, який змінює свій стан, якщо два сусідні NRZ-біти виявилися однаковими. Кожна скручена пара та весь кабель екрановані. Дроти живлення розраховані на струм до 1.5 А та напругу від 8 до 40 В.

Детальніше робота шини Firewire описана у Д. 11.4. ·