ТЕХНОЛОГІЯ SCSI. ПЕРЕДАВАННЯ ДАНИХ АДАПТЕРОМ ПЕРЕДАВАННЯ ДАНИХ З ВИКОРИСТАННЯМ МОДЕМА

8.1. Технологія SCSI

8.2. Передавання даних з використанням адаптера локальної мережі

8.3. Модеми та їхня класифікація

8.4. Структурна схема та робота модема

8.5. Передавання даних у двопроводовій лінії з використанням модема

8.6. Стандарти модемів

8.7. Керування модемом

8.1. Технологія SCSI

Паралельну шину SCSI використовують для приєднання різноманітних периферійних пристроїв ще з 80-х років.

Прототипом SCSI був інтерфейс SASI (Sugart Associates System Interface), розроблений у 80-ті роки і призначений для приєднання периферійних пристроїв. На його базі розроблено та прийнято ANSI в 1986 р. стандарт SCSI-1. Того ж року розпочато роботу над стандартом SCSI-2. Розробники ставили перед собою завдання об'єднати стандарт SCSI-1 з системою команд SCSI, яка не ввійшла в першу версію стандарту. Крім того, зроблено і деякі конструктивні зміни: нові команди, диференційну синхронізацію, збільшену частоту та швидкість передавання. Стандарт SCSI-2 ухвалено 1993 р.

Подальший розвиток SCSI був спрямований на збільшення тактової частоти, швидкості передавання та ширини шини. Зокрема, з'явилися такі різновиди SCSI, як Fast SCSI, Wide SCSI, Ultra SCSI та ін. (табл. 12.1).

Ці різновиди розробляли різні виробники в межах стандарту SCSI-2. Виробники SCSI-пристроїв об'єднані в SCSI Trade Association, яка визначає прийнятність того чи іншого варіанта шини.

Історія розвитку стандартів SCSI привела до появи різноманітних вирішень, не завжди сумісних одне з одним. Розробка стандарту SCSI-3 - наступний крок у напрямі універсалізації, розділення єдиного стандарту на множину несумісних технологій, об'єднаних тільки загальною архітектурою та набором команд. Сьогодні розроблено загальну архітектуру стандарту SCSI-3, яка передбачає можливість використання для передавань різноманітних інгерфейсних технологій, у тім числі і послідовного передавання. \/:-i'!Wi-f

Сполучення SCSI має топологію ланцюга (рис. 12.1). На комп'ютері встановлюють адаптер SCSI, перший пристрій приєднують до його роз'єднувача, другий - до відповідного роз'єднувача першого і т. д. З метою узгодження хвильового опору та уникнення відбиття сигналу від "висячих" дротів ланцюга до вільних роз 'єднувачів першого та останнього пристрою ланцюга повинні бути приєднані спеціальні пристрої - термінатори.

Вибирання адреси кожного пристрою відбувається апаратно з використанням спеціальних перемикачів у діапазоні 0-7. Як звичайно, адаптер SCSI отримує адресу 7 як таку, що надає найвищий пріоритет у передаванні. Інші пристрої отримують адреси, починаючи з нульової. Рекомендують для повільних пристроїв, таких як накопичувачі на магнітних стрічках, давати більші адреси (і більший пріоритет), ніж швидким пристроям, таким як накопичувачі на твердих дисках (для того, щоб диски не захопили шини).

Шина SCSI-1 забезпечувала паралельне передавання на відстань до 6 м зі швидкістю 5 Мбіт/с. Передбачили два режими передавання - асинхронний, у якому після кожного надсилання команди повинно було надходити підтвердження, та синхронний. Максимальна кількість приєднаних пристроїв - вісім, що визначено шириною шини та алгоритмом її роботи. Практично значну частину перепускної здатності шини займали накладні видатки на організацію передавання (паузи, очікування підтверджень тощо). Реальна швидкість передавання досягала 1-2 Мбіт/с.

Стандарт SCSI-2 передбачав можливість використання більшої частоти сигналу (10 МГц, Fast SCSI) та збільшення ширини шини (16 біт, Wide SCSI). Для збільшення довжини кабелю приєднання стандарт передбачає використання, крім несиметричних сполучень, також диферен-ційних (симетричних), коли сигнал читається як різниця сигналу на двох лініях. Це дало змогу збільшити довжину сполучення до 25 м. Однак диференційна сигналізація несумісна з симет-ричною в межах однієї шини. Для кожних 8 біт передають один біт контролю парності. Збільшився і список типів пристроїв, які підтримує SCSI, на п'ять нових.

З метою ліпшого захисту від завад у кабелі SCSI використано скручені нари, розташовані концентрично трьома шарами. Зовнішній шар слугує для передавання даних, середній - команд та сигналів керування, внутрішній - для сигналів під-вердження, землі тощо (рис. 12.2).

Детальніша інформація про технологію SCSI наведена уД.12.1.

8.2. Передавання даних з використанням адаптера локальної мережі

Загальна характеристика і класифікація адаптерів. Адаптери станцій локальних мереж безпосередньо приєднують до внутрішньої шини введення-виведення ПК. Вони дають змогу досяіти значно більших швидкостей передавання, ніж через послідовний чи паралельний порти. (Фактично швидкість передавання обмежена швидкістю внутрішньої шини процесора). В адаптерах, як звичайно, апаратно реалізовані протоколи фізичного та канального рівнів ета-лонної моделі взаємодії відкритих систем.

Адаптери різних мереж виробляють багато фірм. Вибираючи адаптер будь-якої фірми, треба звернути увагу на такі його характеристики:

до якої мережі він належить (Ethernet, Arcnet, Token Ring, FDDI та ін);

яку розрядність (8, 16, 32) має та до якої шини (ISA, EISA, PCI, MCA) приєднується;

яку має потужність та які алгоритми використовує (розрізняють адаптери для робочих

станцій, серверів);

які він має роз'єднувачі та до якого кабельного середовища ЛМ приєднується. Роз'єднувачі бувають такі:

BNC —для приєднання тонкого коаксіального кабелю;

AUI - для приєднання товстого коаксіального кабелю;

RJ45 - для приєднання скрученої пари;

МІС, ST, SC - для приєднання волоконно-оптичного кабелю.

Будова та складові частини адаптера. Розглянемо головні складові частини та особливості роботи адаптера ЛМ на прикладі адаптера N1 5210 для мережі Ethernet фірми Interlan Іпс (рис. 12.3).

Центральною частиною адаптера є співпроцесор INTEL 82586, який виконує деякі функції опрацювання інформаційних кадрів протоколу канального рівня. Співпроцесор кодує інформацію перед передаванням у мережу, декодує її після приймання, виявляє та виправляє помилки, повідомляє центральний процесор про надходження інформації, виконує головні функ-ції з реалізації МАС-підрівня протоколу канального рівня. Використання спеціалізованого про-цесора дає змогу розвантажити ЦП та підвищити загальну швидкодію системи.

Важливою частиною адаптера с оперативна пам'ять (8 Кбайт). У цю пам'ять записують інформацію перед передаванням і після