У роз'єднувач розширення можна приєднати додаткову мікросхему пам'яті або мікросхему постійної пам'яті (ПЗП) для автоматичного завантаження комп'ютера через мережу.

Вісім регістрів стану та керування дають змогу ЦП та співпроцесору обмінюватися командами. Регістри перенумеровані за їхнім зміщенням від базового значення (параметр I/O Base Adress) - від OOh до 07h.

ПЗП адреси для адаптерів мережі Ethernet містить унікальну мережеву адресу комп'ютера, встановлену фірмою-виробником адаптера. Жодна з цих адрес не може повторитися. Кожна фірма-виробник має адреси з певного діапазону. Довжина фізичної адреси для мережі Ethernet - 48 біт.

Перемикачі дають змогу конфігурувати параметри адаптера.

Кабельні роз'єднувачі призначені для приєднання адаптера до мережі. В адаптері, який розглядаємо, є два роз'єднувачі для приєднання адаптера до тонкого (BNC-роз'єднувач) або до товстого (AUI-роз'єднувач) Ethernet.

Крім того, на платі адаптера також розміщено трансивер (приймач-передавач) для роботи з тонким Ethernet. Товстий Ethernet використовує зовнішній трансивер.

Роз'єднувач приєднання до системної шини ПК. Розглянувши форму роз'єднувача, кількість та конфігурацію контактів, можна визначити розрядність адаптера і тип шини, для якої його спроектовано.

Робота адаптера під час приймання та передавання даних

Передавання даних. Комунікаційне програмне забезпечення будує кадри Ethernet та записує їх у пам'ять адаптера. У регістри керування та стану записується команда передати кадр, адреса та кількість інформації для передавання. Мережевий співпроцесор аналізує значен-ня регістрів, бере кожен кадр, опрацьовує його згідно з вимогами протоколу і передає у мережу.

Приймання даних. Мережевий співироцесор постійно стежить через трансивер за кадра-ми в мережі та виділяє ті, які призначені для конкретного адаптера. У випадку надходження такого кадру співпроцесор перевіряє правильність даних, розміщує. їх у нам 'яті, записує в регіст-ри керування команду приймання даних, адресу їхнього розміщення у пам'яті і видає для центрального процесора переривання з визначеним номером. ЦП та комунікаційне ПЗ відкидає службові дані, аналізує сприйняті дані та переміщає їх у головну пам'ять.

Конфігурування адаптера

Конфігуруванням адаптера задають такі параметри:

I/O Base Address - адресу пам'яті, куди відображаються регістри стану та керування;

Base Memory Address — адресу пам'яті, куди відображається внутрішня нам 'ять адаптера;

IRQ - номер переривання, за яким ЦП повідомляють про прийняті дані.

Конфігурування адаптера відбувається шляхом задания значень параметрів з викорис-танням перемикачів. Сучасні адаптери, як звичайно, не мають перемикачів, їх конфігурують спеціальними програмами, доданими до адаптера. Адаптери, що відповідають вимогам стандартів Plug and Play, можна конфігурувати автоматично засобами операційної системи. Для збільшення швидкості пересилання інформації часто використовують механізми прямого доступу до пам 'яті (Direct Memory Access (DMA)). Номер каналу DMA у цьому випадку - це ще один параметр конфігурування адаптера.

Тенденції розвитку адаптерів

Визначальним для сучасної епохи є перехід від класичних мереж зі швидкістю близько 10 Мбіт/с до швидкісних, що передають дані зі швидкістю 100 та 1000 Мбіт/с. Використання в одній мережі різношвидкісних технологій передбачає, щоб адаптери підтримували функцію автоузгодження, тобто автоматично узгоджували швидкість передавання зі своїм партнером (див. Д.5.1). Високі вимоги щодо швидкості зумовлюють і зміни в структурі адаптерів. Роз-глянемо, наприклад, мережу Gigabit Ethernet. ПК з 32-розрядною PCI шиною здатні переда-вати потік 1 Гбіт/с, а адаптери з 64-розрядною шиною - 2 Гбіт/с. Водночас з такою швидкістю можна завантажити практично 100% ресурсів ЦП. На виконання інших завдань не залишиться ресурсів. Тому адаптери Gigabit Ethernet мають вбудований RISC-процесор, що виконує інтелектуальні функції вивантаження, які налагоджені на параметри конкретного комп'ютера. Дані з мережі відразу надходять у пам'ять і стають доступними для застосувань. Щоб зменшити завантаженість ЦП, регулюють співвідношення кількості переривань та обсягу отриманої інформації. За одне переривання приймається велика кількість кадрів. Співвідношення кількості кадрів на одне переривання можна задати вручну або автоматично. Це дає змогу створити "адаптивні" переривання, частота яких залежить від завантаження.

У додатку Д.12.2 наведеш інтелектуальні функції, якими фірми-виробники оснащують дорогі серверні адаптери з метою збільшити їхню продуктивність.

Шина SCSI ,

Процес передавання. Головним пристроєм є адаптер SCSI на комп'ютері, який визначає, якому з приєднаних пристроїв передавати внаслідок виконання процедури арбітражу. На початку адаптер визначає чи вільна шина. Якщо шина вільна, то він передає по лініях даних свій ідентифікатор. У відповідь пристрої, що претендують на передавання, передають біт по відповідному дроту. (Отже, максимальна кількість приєднаних пристроїв обмежена кількістю дротів у шині та їхнім паралельним використанням у процедурі арбітражу). Право на передавання отримує пристрій з найбільшим пріоритетом.:

У наступних версіях шини SCSI, де її ширина дорівнювала 16,32,... можливе приєднання більшої кількості пристроїв. Уважають, що пристрої з адресами 0-7 мають більший пріоритет, ніж з адресами 8-15. Це зроблено для того, щоб у ланцюзі могли працювати і пристрої старого, восьмирозрядного конструктива.

Пристрій, який перейняв арбітраж, стає ініціатором (initiator) та обирає партнера для передавання (цільовий пристрій (target)), активізуючи одну з восьми ліній шини. Цільовий пристрій керує передаванням. Спочатку він звертається до ініціатора з запитом команди, яку йому потрібно виконати. Ініціатор надсилає потрібну команду. Цікаво те, що команда є досить загальною і не специфікує детально потрібні дії пристрою. Контролер пристрою сам інтерпретує команду та визначає послідовність своїх дій. Наприклад, ПК просить НТД прочитати певний інтервал логічних дисків. Контролер перетворює логічну адресу в фізичну, враховуючи організацію зберігання даних на конкретному диску.

Цільовий пристрій організує передавання даних. Якщо передавання асинхронне, то після передавання кожного байта очікують підтвердження. У випадку синхронного передавання дані