один концентратор класу І з портами для волоконно-оптичних кабелів. Максимальна відстань між станціями - 320 м (100+220).

Стандарт lEEE-802.3u передбачає дві моделі для розрахунку та побудови сегмента мережі:

модель 1 передбачає, що всі елементи мережі вносять максимальні визначені стандартом для цих типів елементів затримки;

модель 2 побудована на реальних затримках, однак має складні методики розрахунку цих затримок, які доцільно виконувати, якщо параметри мережі наближаються до максимально допустимих.

У моделі 1 передбачено такі топологічні обмеження:

довжина скрученої пари довільної категорії не може бути понад 100 м;

довжина відрізка волоконно-оптичного кабелю не повинна перевищувати 412 м. Архітектуру фізичного рівня мережі розглянемо, порівнюючи її з архітектурою lOBase-T

(рис. 14.7).

У lOBase-T нижче МАС-підрівня канального рівня на фізичному рівні є підрівень фізичних сигналів PCS (Physical Coding Sublayer), який перетворює сигнал МАС-підрівня в сигнал манчестерського коду. PCS закінчується стандартним AUI (Attachment Unit Interface) - інтерфейсом, який сполучає робочу станцію з приймачем-передавачем (MAU). MAU (Media Access Unit) складається з блока керування передаваннями і виявлення конфліктів РМА (Physical Media Attachment) та інтерфейсу з конкретним передавальним середовищем MDI (Media Interface). Отже, стандарт lOBase-T допускає використання різних кабелів.

У 100Base-T, на відміну від lOBase-T, можливе передавання не тільки через різні передавальні середовища, а й з використанням різних алгоритмів кодування. Для цього між МАС-та PCS-підрівнями реалізовано спеціальний підрівень узгодження RS (Reconciliation Sublayer)

з інтерфейсом Mil (Media Independent Interface). RS перетворює абстрактні повідомлення МАС-підрівня в послідовність півбайтів і передає їх через МИ нижчому підрівню. Є різні реалізації PCS залежно від алгоритму кодування інформації (8В6Т або 4В5В).

Отже, стандарт 1 OOBase-T - це стандарт 1ЕЕЕ-802.3, доповнений функційними блоками RS/M11. У деяких пристроях 1 OOBase-T є спеціальний блок, який аналізує швидкість передавання даних. Це дає змогу суміщати передавання даних lOBase-T та 100Base-T в одній мережі (див. Д.5.1).

Робота мережі 100Base-T4. Мережа 100Base-T4, як зазначено, - це локальна мережа зіркової топології, яка використовує для передавання даних чотири пари дротів скрученої пари третьої, четвертої або п'ятої категорії. Схема організації передавання показана на рис. 14.8.

PCS кодує сигнали в трійковому коді, тобто кожен байт перетворюється на шість сигналів, кожний з яких має одне з трьох значень. Тому код позначають 8В6Т. Розподіл дротів скрученої пари між сигналами показаний на рис. 14.9. У кожен момент часу передавання або приймання забезпечують три пари дротів. Четверта пара призначена для виявлення конфліктів.

Швидкість передавання даних у мережі 100Base-T4 становить 100 Мбіт/с. Завдяки чому досягнута така швидкість?

Використано три пари дротів, що дало змогу збільшити швидкість утричі.

Кодування 8В6Т ще збільшило її в 2.67 раза.

Збільшено частоту з 20 до 25 МГц.

Усе це разом (3-2.67· 1.25=10) і дало змогу досягти такої швидкості передавання.

Робота мережі 100Base-TX та 100Base-FX на фізичному рівні ґрунтується на специфікації PMD (Physical Media Dependent) ANSI, спочатку розробленій для волоконно-оптичних мереж FDDI. Вона підтримує як скручену пару, так і оптичне волокно. PCS одержує обмежені стартовими та степовими бітами байти даних зі швидкістю 100 Мбіт/с через МП в напівдуп-лексному режимі і перетворює їх у безперервний потік, передавання якого відбувається зі швидкістю 125 Мбіт/с у дуплексному режимі. Для цього використовують кодування 4В5В - до

кожних чотирьох бітів додають п'ятий. Така схема кодування дає змогу зменшити рівень завад у каналі завдяки рівномірнішій "густині" одиниць.

Стандарти 100Base-FX та lOOBase-SX. Спільною рисою цих стандартів с використання волоконно-оптичного кабелю для передавання. Стандарт lOOBase-SX розроблений ТІ А 1999 р. Головна причина його розробки - несумісність технологій lOBase-F та 100Base-FX за вікном передавання. Якщо lOBase-F використовувала вікно 850 мкм, то 100Base-FX - уже 1300 мкм. Чому ж у разі переходу до 100Base-FX використали іншу довжину хвилі передавання? Тому що під час розробки нового стандарту вирішили скористатися комплексом технологічних вирішень технології FDDI, яка й використовує таке вікно передавання.

Стандарт lOOBase-SX визначає для волоконно-оптичної мережі PMD з параметрами швидкості передавання 100 Мбіт/с та довжиною хвилі 850 мкм використання багатомодового оптоволокна 50/125 або 62.5/125, а також протокол автоузгодження, однак використання його необов'язкове.

Приклади реалізації мереж Fast Ethernet. Розглянемо приклади використання технології Fast Ethernet на практиці з обладнанням фірми Allied Telesyn.

Нарис. 14.10 показана структура мережі, у якій сегменти lOBase-Тта 100Base-TX, реалізовані з використанням концентраторів AT-3624TR та CentreCOM MR912TX, об'єднані в

єдину мережу простим двопортовим комутатором AT-MS203. Кожен порт цього комутатора має змогу автоматично самовизначати перепускну здатність приєднаного сегмента.

Подібні сегменти нарис. 14.11 об'єднані потужнішим комутатором CentreCOM RS710TX, який має як порти lOBase-T, так і порти 100Base-TX.

9.4. Мережа Gigabit Ethernet

У листопаді 1993 р. була створена група для розробки специфікацій з підвищення швидкості передавання Ethernet до 100Мбіт/с. У червні 1995 р. прийнято стандарт 100Base-T. Після підвищення швидкості доступу тісною для клієнтів стала магістраль. Тому групі з вивчення швидкісних технологій було доручено розглянути наступний рівень Ethernet. У липні 1996 р. інженерна група IEEE-802.3z почала розробку стандарту Ethernet зі швидкістю 1000 Мбіт/с. Стандарт Gigabit Ethernet IEEE-802.3z у частині, яка регламентує використання волоконно-оптичного кабелю, затверджено 25 червня 1998 р. Специфікація застосування скрученої пари виділена в окремий стандарт ІЕЕЕ-802.3аЬ. Головна організація підтримки технології Gigabit Ethernet Alliance (GEA) об'єднує понад 80 фірм.

Мережі Fast Ethernet та Gigabit Ethernet є логічними розширеннями Ethernet. Однак обидві технології ґрунтуються на вирішеннях інших швидкісних технологій. Наприклад, фізичний рівень FDD1 був запозичений та адаптований для