У магістралі допустимо не більше двох ієрархічних рівнів. На шляху від FD до CD може бути тільки один крос. Максимальна відстань між CD та FD -2000 м (у випадку одномодового волоконно-оптичного кабелю - до 3 км. Незважаючи на те, що одномодовий волоконно-оптичний кабель дає змогу передавання на відстань до 60 км, такі вирішення стандарт не розглядає).

Інколи у структурованій кабельній системі виділяють такі підсистеми (рис. 17.8):

вертикальну;

керування;

горизонтальну;

робочого місця.

Вертикальна підсистема - це швидкісна міжповерхова магістраль. її головно будують з використанням волоконно-оптичного кабелю або скрученої пари. Нею можна передавати дані зі швидкістю 100 Мбіт/с. Для побудови магістралей застосовують мережі FDDI, комутований Fast Ethernet, Gigabit Etgernet та ін.

Підсистему керування монтують на кожному поверсі. Вона складається з комутатора та комутаційної панелі. З використанням підсистеми керування адміністратор мережі перекому-товує окремі порти комутатора та ро'єднувачі на поверсі. Комутатор та комутаційна (крос) панель розміщені в окремій шафі.

Горизонтальна підсистема - це кабельна мережа між комутаційною панеллю та підсистемою робочого місця. Для неї найчастіше застосовують скручену пару. Горизонтальну поверхову кабельну мережу монтують у спеціальних пластикових коритцях.

Підсистема робочого місця складається з розеток RJ-45 та комутаційних шнурів, якими приєднані комп'ютери.

Структурована кабельна система, незважаючи на великі капітальні затрати, гнучкіша в експлуатації. Вона дає змогу однією й тією ж кабельною системою передавати інформацію

різного типу: телефонні сигнали, дані, відеоінформацію охоронних систем тощо. Термін служби структурованої кабельної системи 10-15 років, що значно перевищує термін служби простих та комбінованих мереж. Структуровану кабельну систему прокладають, як звичайно, під час будівництва будинку офісу, її вартість закладена в капітальних витратах на будівництво. Простіші кабельні вирішення допускають поступове розширення і вкладання коштів. Водночас структу-рована система є єдиним правильним вирішенням у випадку побудови великих мереж з десятками серверів та кількома сотнями робочих станцій.

Прості кабельні мережі можуть прокладати спеціалісти середньої кваліфікації, в тому числі і представники фірми-замовника. Створити структуровану кабельну систему набагато складніше, це повинні виконувати представники спеціалізованої фірми. Під час побудови такої системи всі її компоненти (кабелі, комутатори, панелі, розетки, шнури тощо) й уся система повинні пройти сертифікацію на відповідність певній категорії або класу (наприклад, п'ятій категорії класу D). На ринку закінчені структуровані кабельні вирішення пропонують фірми MOD-TAP, Reichle&De-Massari (Freenet), AT&T (SYSTIMAX), Panduit (PANNET), Northen Telecom (IBDN) та ін.

Типові структурні вирішення

На ринку мереж сьогодні переважають декілька "стандартних" мережевих архітектур. Пояснюють архітектури за допомогою графічних схем. Для позначення окремих типів активних пристроїв на схемах є система умовних позначень (рис. 17.9).

Розподілена мережева магістраль (distributed backbone) - одна з найперших мережевих технологій. В її основі є такий принцип: на кожному поверсі встановлено концентратор, який збирає всі потоки. Сполучення між поверхами налагоджують через маршрутизатори або за технологією локальних мереж чи з використанням FDDI (рис. 17.10). У такій мережі кожен

сегмент- це окрема підмережа. Під час передавання даних між сегментами інформація проходить через маршрутизатори (додаткова затримка). Вартість такої мережі велика (багато маршрутизаторів), однак і велика надійність.

Централізована мережева магістраль. Архітектура Collapsed Backbone виконана на основі центрального потужного маршрутизатора або комутатора. її використовують для побудови мережі одного будинку (рис. 17.11). Центром магістралі можуть бути і концентратори, і маршрутизатори, і комутатори. Кожне з цих вирішень має відповідні обмеження. Зосередження магістралі в одному пункті створює зручну архітектуру для керування. Вартість такої мережі менша, зменшено затримки завдяки меншій кількості маршрутизаторів.

Для більшої гнучкості у центрі магістралі можна розмістити конфігурований комутатор. Це дасть змогу об'єднувати сегменти на різних поверхах в окремі підмережі, виділити окремий серверний канал, призначати та перепризначати сервери до окремих сегментів.

Така архітектура непридатна для з'єднань між будинками (навіть якщо вони розташовані близько).

Гібридні міжмсрежеві магістралі (hybrid backbones). Кабельні з'єднання з кількох будинків зводити на один центральний пристрій складно. У цих випадках рекомендують гібридну мережеву архітектуру. Для магістралі можна використати технологію локальних мереж або FDDI, на рівні окремих будинків - централізовану магістраль, а для з'єднань між будинками - розподілену магістраль (campus backbone) (рис. 17.12).

Глобальна мережа (wide area network). Найбільше архітектура глобальних мереж зале-жить від проблем економії. Якщо після створення локальної мережі нею можна користуватися майже безкоштовно, то за кожен канал глобальної мережі треба оплачувати постачальникові послуг (провайдеру).

Вузлами глобальної мережі є маршрутизатори. Серед них виділяють головні вузли мережі (mesh backbone) з приєднаним до них "кущем" маршрутизаторів для організації доступу (рис. 17.13). Як канали глобальної мережі (двопунктові) можна використовувати призначені канали різних типів та мереж.

Сучасність ставить нові вимоги щодо продуктивності мереж. Для збільшення перепускної здатності застосовують сегментацію та комутацію мереж, нові швидкісні технології.

Технології асиметричного передавання (DirecPC). Однією з технологій асиметричного передавання є гібридна технологія DirecPC (рис. 17.14). У цій технології користувач передає запит через звичайний комутований канал зв'язку і модем постачальнику Internet-послуг. Зворотний шлях інформації інший: спеціальний центр супутникового зв'язку надсилає дані користувачу через супутник. Комп'ютер користувача обладнаний спеціальним адаптером та супутниковою приймальною антеною. Швидкість одержання даних значно перевищує швидкість надсилання запиту і становить 0.4-3.0 Мбіт/с. Подібний асиметричний порядок передавання виправданий, оскільки потік від сервера до користувача значно перевищує за інтенсивністю зворотний потік.

На комп'ютері користувача розміщений адаптер з відповідним драйвером, приєднаний до приймальної супутникової антени. Драйвер адаптера взаємодіє з ОС клієнтського комп'ютера як драйвер локальної мережі (специфікація NDIS). Водночас клієнтський комп'ютер через модем та