Подальші записи відповідають звичайним файлам файлової системи. Копію MFT застосовують, якщо оригінал зіпсуто.

Файл реєстрації використовуєть для захисту файлів від збоїв. Він забезпечує трансак-ційність виконання операцій з файлами. Інформація про том визначає версію та ім'я тому. Таблиця атрибутів містить список усіх атрибутів (застосовують для великих файлів). У коре-невому каталозі, на відміну від FAT, зберігається індексна інформація. Невеликі каталоги повністю містяться у записі MFT, а великі організовані у вигляді індексної структури B-tree і містять вказівники на зовнішні кластери.

Карта кластерів дає змогу гнучко виділяти дисковий простір для файлу, шукати послідовності кластерів. Якщо том є завантажувальним, то у таблиці наявний завантажувальний файл. Таблицю зіпсутих кластерів використовують для швидкої заміни зіпсутих кластерів диска на справні (механізм hot-fixing, див. аналогічний у Netware).

Структура запису. Інформація про кожен файл файлової системи міститься у таблиці

MFT. З іншого боку, можна сказати, що кожен файл складається з двох частин: резидентної, відображеної відповідним записом MFT, і (якщо файл за розміром не ввійшов у запис MFT) зовнішньої. Зовнішня частина може бути відображена однією або декількома послідовностями суміж-них кластерів (пробіг, run).

MFT зберігається у пам'яті. Це пришвидшує шукання потрібного файлу, читання його системної інформації. Завдяки зберіганню інформації про всі файли у пам'яті та індексуванню каталогів можна пришвидшити роботу і з каталогами. Структура кожного запису така, як зображено на рис. 43.3.

Стандартна інформація про файл містить прапорці файлу (тільки для читання, схований, системний), час створення, час останнього досту-пу та зміни, лічильник постійних зв'язків файлу.

Ім'я файлу охоплює його назву у форматі Unicode. Один файл може мати декілька назв. Якщо файл містить декілька потоків, то вони відображені окремим атрибутом.

Дескриптор безпеки зберігає інформацію про тих, хто має право доступу до файлу, ці права, власника файлу.

Кожна структурна одиниця запису, як і дані, є атрибутом файлу. Набір атрибутів файлу можна розширювати. Наприклад, для файлів-каталогів використовують такі атрибути, як Index Root та Index Allocation.

Записування/читання файлів з диска. Драйвер NTFS є одним з драйверів уведення-виведення, які працюють під керуванням диспетчера введення-виведення. Це дає змогу розглядати різні типи файлових систем та мережеві файлові системи однаково (які, прямо кажучи, файловими системами у звичайному розумінні не є), додавати у ланцюжок опрацювання файлу нові драйвери, які виконують додаткові функції (наприклад, підтримку RAID-дисків різних рівнів, читання після записування, Hot Fix Area та ін.). Власне драйвер диска, який керує запи-суванням/читанням та співпрацює з контролером диска, - останній драйвер у ланцюжку (рис. 43.4).

NTFS є поновлювальною файловою системою. Тому кожну операцію щодо зміни файлової системи (таку, як записування файлу) розглядають як трансакцію та протоколюють у журналі трансакцій. У цьому разі звертаються до сервісу журналу трансакцій, який і виконує всю роботу з журналом.

Диспетчер кешу виконує функцію відкладеного записування та упереджувального читання. У випадку читання файлу відбувається читання певної кількості суміжних кластерів, які розміщені у кеші. У разі наступної спроби читати інформацію система спочатку шукає потрібні дані у кеші, і, якщо не знаходить (cache miss), то читає інформацію з диска.

Дані, готові для записування, також розміщені у кеші. Записування на диск буде виконане з запізненням. Такий підхід дає змогу за один раз записувати більше даних, оптимізувати процес записування й виконувати його періодично згідно з визначеними параметрами роботи диспетчера кешу. Періодичність записування може залежати і від інших чинників (наприклад, перепов-

нення кешу, вимикання станції). Диспетчер кешу співпрацює з диспетчером віртуальної пам'яті та сервісом журналу трансакцій.

Томи та робота з ними. Як звичайно, твердий диск поділяють на розділи, серед яких є головні (їх використовують для завантаження ОС). Головний розділ може бути розділений на логічні диски (томи). На одному диску може бути до чотирьох головних розділів (у принципі, з різними ОС).

У WNT 4 була система томів, яка ґрунтувалася на системі розділів та логічних дисків. Базовий том у цій системі — це логічний диск.

У WNT 5 підтримувано для сумісності базові томи, однак уведено і нові, динамічні томи.

Динамічні томи бувають:

прості (організовані на одному диску, можуть складатися з декількох ділянок). Простий том може бути поширено на вільні ділянки того ж диска або на інші диски. В останньому випадку том стає складеним;

складені (об'єднують простір на декількох дисках (до 32));

дзеркальні;

з чергуванням;

tomRAID-5.

Характерною особливістю динамічних томів є змога збільшення розміру тому без зупинки і перевантаження системи.

Інші механізми NTFS.

Потоки даних. NTFS дає змогу зберігати в одному файлі декілька потоків (фактично, окремих файлів). Усі потоки мають спільний дескриптор безпеки та системні дані. Один з потоків є головним, він не має імені і до нього звертаються, коли звертаються до файлу за його іменем. Якщо треба працювати з якимось іменованим потоком, то треба задати його ім'я. Потоки зберігаються як додаткові атрибути файлу. Приклад використання потоків: збереження фото-. графії та її мініатюри, коректне виконання зміни файлу (тимчасовий файл зберігається як потік), коментарі та опис файлу тощо.

Відкладене (асинхронне) записування. Драйвер файлової системи NTFS тісно співпрацює з диспетчером кешу. Як звичайно, записування інформації на диск відбувається не відразу. Інформація для записування надходить до диспетчера кешу, який виконує накопичене записування пізніше, зі зменшенням