Форми протидії розслідуванню злочинів, вчинених у сфері комп'ютерних технологій

При розкритті й розслідуванні злочинів у сфері комп’ютерної інформації найчастіше виникає необхідність не стільки в одержанні або відстеженні повідомлень, переданих по мережах електрозв’язку в реальному масштабі часу, скільки в діяльності, спрямованій на пошук комп’ютерної інформації при наявності достатніх підстав вважати, що вона має істотне значення для встановлення істини в справі. Однак розшук комп’ютерної інформації часто пов’язаний з протидією розслідуванню.

Боротьба зі злочинністю має здійснюватися насамперед в інтересах захисту прав і свобод громадян. Тому при опитуванні громадян на поставлене запитання “Як ви оцінюєте діяльність держави по боротьбі зі злочинністю?” позитивно відповіли всього 2,6% громадян, задовільно – 21,3%, незадовільно – 47,5% і вкрай негативно – 28,6%.

Діапазон основних недоліків у діяльності держави по боротьбі зі злочинністю розподілився від глобальних – відсутність цілеспрямованої і предметної діяльності державних органів боротьби зі злочинністю до часткових, але важливих, як, наприклад, невиплата зарплати. В трійку головних причин незадовільної діяльності по боротьбі зі злочинністю найчастіше включали:

1) підвищення рівня професіоналізму злочинців;

2) корумпованість державних структур;

3) низький рівень матеріально-технічного забезпечення.

За даними дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, головними причинами неефективності боротьби зі злочинністю є:

1) наявність у високих посадових осіб багатьох привілеїв – 61,2%;

2) використання бюджетних коштів не за призначенням – 50,6%;

3) на практиці більшість не дотримується вимог закону – 48,1%;

4) продажність працівників державних органів – 46%;

5) закони не передбачають санкції за дії, які за своєю суттю є злочинами, – 36,5% (Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью. – К., 2002. – С. 8.).

ПРОТИДІЯ РОЗСЛІДУВАННЮ

Проблема протидії розслідуванню останнім часом набула особливої актуальності й гостроти. Це перш за все пов’язано розмахом організованої злочинної діяльності, з корумпованістю працівників владних структур і правоохоронних органів. Раніш під протидією розслідуванню розуміли переважно різні форми й способи приховування злочинів. Сьогодні протидія розслідуванню може бути визначена як навмисна діяльність з метою перешкоджання встановленню істини в кримінальній справі.

Протидія розслідуванню (в прагненні уникнути відповідальності за вчинене) завжди супроводжувалась вчиненням злочинів. За період існування злочинності вона розвилася від елементарних кроків до системи витонченої і відкритої протидії діяльності державних органів боротьби зі злочинністю (Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. – Свердловск, 1992.).

Сучасна протидія розслідуванню змінилися не тільки якісно (нові форми, засоби й методи її здійснення), а й масштабно, особливо в рамках діяльності організованої злочинності. Тому якщо раніше можна було вважати, що майстерності та засобів, які знаходилися в арсеналі слідчих і оперативних працівників, було достатньо для виявлення й подолання хитрощів і вивертів злочинців з метою ухилення від відповідальності, то тепер цього вочевидь мало, оскільки їм протистоїть не просто більш професійний та оснащений сучасними технічними можливостями злочинець, а армада сил і коштів об’єднаної та організованої злочинності, яка наважується на боротьбу з державою.

Враховуючи це, для розробки й реалізації дієвих заходів для подолання протидії розслідуванню необхідно всебічне й глибоке вивчення сучасного феномену протидії як складового елемента протистояння злочинності та суспільства. Слід чітко виділяти й розмежовувати дві складові частини – те, що може викриватися й переборюватися на рівні діяльності правоохоронних органів, і те, що може бути переборено лише за рахунок можливостей держави і суспільства в цілому.

Недостатньо ефективне подолання протидії розслідуванню є однією з причин якісного погіршення показників діяльності правоохоронних органів. Успішною протидією органам правопорядку можна пояснити й високий рівень латентної злочинності в Україні.

Протидія розслідуванню передбачає ту чи іншу форму спілкування суб’єкта протидії зі слідчим. У структурі спілкування розрізняють три компоненти: перцептивний, комунікативний та інтерактивний. Зміст перцептивного компонента складають процеси сприйняття і розуміння один одного учасниками спілкування. Комунікативний компонент складається з обміну інформацією учасників спілкування. Інтерактивний компонент характеризує взаємодію учасників спілкування.

В аспекті перцепції суб’єкт протидії, розуміючи цілі та спрямованість дій слідчого, прагне вплинути на них у бажаний для себе бік. З комунікативної точки зору, протидія розслідуванню полягає, з одного боку, в прагненні суб’єкта одержати інформацію про задуми та дії слідчого, а з іншого боку – в передачі слідчому недостовірної чи прихованої інформації, або й взагалі в її прихованні від слідчого. Інтерактивний компонент у даному випадку виражається в конфліктній взаємодії, в суперечності, несумісності цілей сторін, що взаємодіють.

Оскільки попереднє розслідування здійснюють спеціально вповноважені законом на його проведення особи – слідчі й співробітники органів дізнання – можна припустити, що протидія виражається в перешкоджанні здійсненню цими особами їхніх процесуальних повноважень. Зрозуміло, не завжди протидія спрямована проти конкретного слідчого, вона може спрямовуватися на перешкоджання виявленню і розслідуванню конкретного злочину органами розслідування взагалі.

Що до процесу розслідування конкретного злочину, то слід розрізняти “внутрішню” та “зовнішню” протидію.

Під внутрішньою протидією мають на увазі протидію, яку здійснюють ті чи інші особи, причетні до розслідування в будь-якій формі – підозрювані й обвинувачувані, свідки і потерпілі, фахівці й експерти, випадкові особи. Для них характерним є володіння певною інформацією про подію і прагнення сховати, змінити або знищити цю інформацію та її носіїв.

Зовнішня протидія – це протидіюча діяльність осіб, які або взагалі не пов’язані з розслідуваною подією та особою, що здійснює розслідування, або пов’язані зі слідчим процесуальними, службовими або іншими владними відносинами чи іншими залежностями.

Суб’єкти внутрішньої протидії реалізують свої задуми переважно шляхом приховування злочину, суб’єкти зовнішньої протидії –