Суб’єктами зовнішньої протидії є посадові особи підприємств, установ і організацій, де було вчинено злочин; співробітники органів виконавчої влади й представницьких органів, контролюючих і ревізійних органів і, що особливо небезпечно, правоохоронних органів. Досить поширеними є акти протидії з боку представників певних трудових колективів. Нарешті, протидію можуть здійснювати родичі, друзі та інші близькі винного.

СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ

В структурі злочинної діяльності розрізняють дії з підготовки, вчинення та приховування злочину. Виступаючи об’єктом криміналістики, ці дії зазвичай розглядаються в аспекті способу їхнього вчинення і поєднуються за цією ознакою в систему, яка називається способом вчинення злочину; або в дві системи, коли окремо йдеться про спосіб вчинення і спосіб приховування злочину.

Способом вчинення злочину називають систему дій з підготовки, вчинення та приховування злочину, визначених умовами зовнішнього середовища й психофізіологічними якостями особистості, які можуть бути пов’язані з вибірковим використанням відповідних знарядь та засобів, умов місця та часу, а також об’єднаних загальним злочинним задумом.

Це визначення відображає зміст так званого повноструктурного способу вчинення злочину, коли він поєднує способи реалізації всіх стадій злочинного задуму. Однак часто трапляються випадки, коли спосіб приховування злочину існує самостійно й не охоплюється єдиним злочинним задумом.

Відсутність єдиного злочинного задуму може виявитися в тому, що:

1) при підготовці та здійсненні злочину суб’єкт не планує дії з приховування злочину, або ставлячись до них байдуже, або припускаючи, що їх все одно не вдасться здійснити; а потім, після вчинення злочину, в зв’язку з наміром, що несподівано виник, або нововиявленими обставинами, вживає заходів до приховування злочину;

2) при підготовці та здійсненні злочину суб’єкт не планує дії з приховування злочину, розраховуючи, що його сліди самі зникнуть під впливом природних або інших факторів, а потім, помилившись у своїх сподіваннях, імпровізує заходи щодо приховування злочину;

3) при підготовці та здійсненні злочину суб’єкт не планує дії з приховування злочину з тих самих причин, що й у першому випадку, однак ці дії вчинюються незалежно від його бажання іншими особами, зацікавленими в результаті справи (такими особами можуть бути співучасники суб’єкта по колишнім злочинам, яким неприйняття засобів до приховування злочину загрожує викриттям за зв’язками; друзі й родичі винного, які викрили злочин і вживають заходів до його приховування);

4) при підготовці до вчинення злочину суб’єкт планує вчинення дій з його приховування іншими особами (пособниками), однак у зв’язку з їх нездійсненням з тих чи інших причин змушений з розривом у часі сам вживати заходів до приховування, які він раніше не планував і які не відповідали єдиному злочинному задуму;

5) при підготовці та здійсненні злочину суб’єкт планує здійснення дій з його приховування, але внаслідок обставин, що змінилися, змушений вживати заходів, які не відповідають єдиному злочинному задуму й не забезпечують передбачений планом оптимальний варіант приховування. Йдеться про випадок втрати логічного зв’язку між елементами злочинної діяльності, заміни одного з цих елементів – дій з приховування злочину – іншим, однорідним, але не пов’язаним з первісним злочинним задумом.

Таким чином, може існувати самостійний спосіб приховування злочину, дії з приховування злочину можуть бути пов’язані й не пов’язані єдиним задумом з підготовкою та вчиненням злочину.

Приховування злочину можна визначити як діяльність, спрямовану на перешкоджання розслідуванню шляхом приховування, знищення, маскування чи фальсифікації слідів злочину, злочинця і їх носіїв. Діяльність у цьому випадку охоплює не лише активну форму людської поведінки – дію, а й пасивну – бездіяльність.

Перешкоджання розслідуванню полягає в недопущенні відповідної доказової інформації в сферу карного судочинства та її використання в процесі розслідування. Перешкоджання розслідуванню здійснюється різними способами приховування злочину. За змістовною стороною способи приховування злочину можна розділити на такі групи:

1) приховування злочину шляхом приховування інформації і/або її носія;

2) приховування злочину шляхом знищення інформації і/або її носія;

3) приховування злочину шляхом маскування інформації і/або її носія;

4) приховування злочину шляхом фальсифікації інформації і/або її носія;

5) змішані способи.

ПРИХОВУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Приховування полягає в неповідомленні слідчому про ті чи інші обставини розслідуваної справи або джерела інформації, необхідної для встановлення істини. Воно може здійснюватися як в активній, так і в пасивній формі.

До числа активних способів приховування належить приховування предмета посягання, речових доказів, грошей і цінностей, нажитих злочинним шляхом, інших об’єктів – джерел інформації; ухилення від явки в орган розслідування. Пасивними способами приховування є замовчування, недонесення, неповідомлення відомостей, що запитуються, відмова від дачі показань.

ЗНИЩЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Знищення можна поділити залежно від того, на що воно спрямоване, на знищення слідів злочину й знищення слідів злочинця. При цьому мається на увазі як знищення самої доказової інформації, так і її носіїв. Знищення може бути повним і частковим. Часткове межує з фальсифікацією, іноді виступає її способом.

МАСКУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Маскування має на меті зміну уявлення про спосіб вчинення злочину, особистість винного, призначення об’єктів – носіїв інформації та їхнє коло. Способами маскування можуть бути:–

переміщення об’єктів (наприклад, з того місця, де вони мають бути згідно з існуючими або передбаченими правилами, в інше місце, як це буває при порушенні правил збереження і руху документів);–

– зміна зовнішнього вигляду суб’єкта злочину;–

– створення видимості використання об’єкта не за призначенням;–

– приховування паралельно вчиненими діями або процесами, що відбуваються.–

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ

Фальсифікація – це підробка, створення помилкової інформації або її носія. Існують такі способи приховування злочинів шляхом фальсифікації:–

завідомо неправдиве показання;–

– завідомо неправдиве повідомлення, заява, донос;–

–