Глобальні інформаційні мережі. ГМ територіально не обмежені. Для передавання даних тут використовують послідовне сполучення різних каналів передавання. Сьогодні технології глобальних мереж перебувають на революційному етапі розвитку, що пов’язаний із запровадженням оптичних технологій передавання WDM таDWDM, повністю оптичних мереж AON (All Optical Networks). Це зумовило значне зростання перепускної здатності та швидкостей передавання в глобальних мережах, а також деяке зменшення тарифів.

1.2 Класифікація комп’ютерних мереж.

Ознаки, за якими класифікують комп’ютерні мережі, такі:

? географічна площа – локальні, регіональні, глобальні мережі;

? сфера застосування – офісні, промислові, побутові мережі;

? комплекс архітектурних вирішень, що виражено у фірмовій назві – Ethernet, Token Ring, Arcnet;

? топологія – шина, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна, пов’язана мережі;

? фізичне середовище передавання – мережа з симетричним, коаксіальним, волоконнооптичним кабелем, інфрачервоним, мікрохвильовим каналом, скрученою парою;

? метод доступу до фізичного середовища – мережі з опитуванням, маркерним доступом, суперництвом, уставлянням регістра;

? набір протоколів (протокольний стек) – мережі ТСР/IP, SPX/IPX.

1.3 Характеристика обладнання комп’ютерних мереж

Мережевий адаптер – це плата, яка вставляється в слот комп’ютера і слугує інтерфейсом між комп’ютером та мережевим провідним середовищем. Зв’язок адаптера з програмним забезпеченням здійснюється через драйвер адаптера. Мережеві плати відповідають певному стандарту мережі і певному виду провідного середовища. Широко відомим стандартом драйверів для адаптерів Ethernet є NE1000 та NE2000.

Рисунок 1.2 – Мережевий адаптер

Провідне середовище. Провідним середовищем, як правило, є кабель, хоча існують мережі, що використовують для поширення сигналу радіохвилі та інфрачервоні хвилі.

В кабельних мережах використовують 3 види кабелів: коаксіальний, скручену пару та оптоволоконний. Коаксіальний кабель являє собою двопровідну лінію зв’язку, в якій один провідник (центральний) знаходиться всередині іншого.В якості центрального провідника може використовуватися як одножильний, так і багатожильний мідний провід. Зовнішній провідник виконаний в вигляді циліндра, сплетеного з мідного провода. Центральний і зовнішній провідники розділені ізоляцією. Зовнішня оболонка провода робиться з полівінілхлорида або флуорополімера. Коаксіальній кабель є широкополосним засобом зв’язку, що дає змогу передавати інформацію в широкому частотному діапазоні. Він може використовуватися як для одноканальної, та і багатоканальної передачі. В даний час в локальних мережах переважно використовується одноканальна передача даних. В ЛОМ використовуються коаксіальні кабелі з різним хвильовим опором – від 50 Ом до 120 Ом; перевага надається 50-омному кабелю (наприклад, в мережах Ehernet). Найчастіше використовуються два вида коаксіального кабеля з хвильовим опором 50 Ом – RG-11 – так званий “товстий” або “жовтий” кабель і RG-58 – «тонкий» кабель. Кабель RG-11 характеризується вищою надійністю та захищеністю від перешкод, однак його вартість значно вища від вартості RG-58, до того ж його важче прокладати.

Рисунок 1.3 – Провідне середовище

Повторювачі (repeater) – це пристрої для посилення електричного сигналу.

Рисунок 1.4 – Повторювач (repeater)

Концентратори (hub) – це пристрої, які тиражують електричний сигнал, посланий одним комп’ютером, на інші комп’ютери, іноді підсилюючи сигнал.

Рисунок 1.5 – Концентратор (hub)

Комутатори – це пристрої, що передають сигнал з певної вхідної або вхідних ліній на певну вихідну лінію (лінії). Вхідні і вихідні лінії при цьому можуть мати різні швидкості передачі. Комутуючі концентратори поєднують в собі функції концентратора і комутатора.

Рисунок 1.6 – Комутатор (switch)

1.4 Класифікація середовищ передачі даних

Будь-яка технологія повинна забезпечити надійну та швидку передачу даних по лініях зв'язку. Лінії зв'язку складаються, у загальному випадку, з фізичного середовища, по якому передаються інформаційні сигнали, апаратури передачі даних, та проміжної апаратури. Синонімом терміну лінія зв'язку (line) є термін канал зв'язку (channel). Фізичне середовище передачі даних (medium) - це може бути кабель, тобто набір провідників, ізоляційних та захисних оболонок та з'єднувачів, а також земну атмосферу або космічний простір, через які розповсюджуються електромагнітні хвилі.

Залежно від середовища передачі даних лінії зв'язку поділяються на:

? дротяні (повітряні);

? кабельні (мідні та волоконно-оптичні);

? радіоканали наземного та супутникового зв'язку.

Дротяні (повітряні) лінії зв'язку - це провідники без будь-якої ізоляції, протягнуті між стовпами і такі, що висять у повітрі. По таких лініях зв'язку традиційно передаються телефонні або телеграфні сигнали, але за відсутності інших можливостей ці лінії використовуються і для передачі комп'ютерних даних.
Кабельні лінії представляють доволі складну конструкцію. Кабель складається з провідників, заточених у декілька шарів ізоляції: електричної, елктромагнітної, механічної, а також, можливо, кліматичної. Крім того, кабель може бути оснащений з'єднувачами, які дозволяють швидко виконувати під'єднання до нього різного обладнання. У комп'ютерних мережах використовуються три основних типи кабеля: кабелі на основі кручених пар мідних провідників, коаксіальні кабелі із мідним дротом, а також волоконно-оптичні кабелі.

У комп'ютерних мережах застосовуються кабелі, які задовольняють визначеним стандартам, що дозволяє будувати кабельну систему мережі з кабелів та з'єднувальних пристроїв різних виробників. На сьогоднішній день найуживанішими стандартами у світовій практиці є такі:

? американський стандарт ЕІА/ТІА-568А, який був розроблений спільними зусиллями кількох організацій: ANSI, EIA/TIA і лабораторією Underwriters Labs (UL). Стандарт ЕІА/ТІА-568А розроблений на основі попередньої версії стандарту ЕІА/ТІА-568 та доповнень до цього стандарту TSB-36 i TSB-40A);

? міжнародний стандарт ISO/IEC 11801;

? європейський стандарт EN50173;

Ці стандарти, близькі між собою і по багатьох позиціях, пред'являють до кабелів ідентичні вимоги.

Радіоканали наземного та супутникового зв'язку утворюються за допомогою передавача та приймача радіохвиль. Існує велика кількість різних типів радіоканалів, які відрізняються як частотним діапазоном, що використовується, так і дальністю канала. Діапазони