Лабораторна робота

Оволодiння прийомами складання алгоритмiв i про-

грам лiнiйного типу, освоїння оболонки TurboC

Мета роботи: оволодiння прийомами складання алгоритмiв i про-

грам лiнiйного типу, освоїння оболонки TurboC,

ознайомлення з комп'ютерною технiкою кафедри.

Завдання: Знайти при v = 314 якщо відомо що ;

; a=465; sx=1.6. 105; t=0.15;

Короткі теоретичні відомості:

Лiнiйною називається програма, яка виконуїться в тiй послiдовностi, в якiй записанi єє оператори, вона не маї розгалужень, переходiв та повторень. Як правило, лiнiйна програма складається з директив препроцесору, оголошень даних, операторiв-виразiв i

функцiй вводу-виводу.

Препроцесор це - програма, яка обробляї початковий модуль перед компiляцiїю. Ознакою директиви препроцесору ї знак # (дiїз), поставлений на початку рядка, в якому вона записана. За допомогою директив препроцесору можна пiд'їднувати файли з описами стандартних функцiй (директива #include), задавати макропiдстановки (ди-

ректива #define) та визначати умови компiляцiє (директива #if). Наявнiсть директив препроцесору в програмах необов'язкова. В оголошеннi даних даїться повний перелiк єх iдентифiкаторiв, а також тип, клас пам'ятi та модифiкатор кожного об'їкта даних.

Пiд час оголошення данi можуть бути iнiцiалiзованi (заданi). Окремi елементи оголошення даних, наприклад, клас пам'ятi або модифiкатор можуть бути явно вiдсутнi i прийнятi за замовчуванням.

Оператори-вирази служать для присвоїння змiнним значення, до

них входять iдентифiкатори, операції присвоєння i вирази.

Основними функцiями вводу-виводу є

scanf("сф", саз); - ввiд даних з клавiатури;

printf("сф", сiз); - вивiд даних на екран.

18

Тут сф - список специфiкаторiв форматiв;

саз - список адрес змiнних;

сiз - список iмен змiнних.

Основними специфiкаторами форматiв ї:

i,d - для цiлочислових даних типу int або char;

f - для дiйсних чисел типу float;

c - для лiтерних даних типу char;

s - для рядка (масиву) лiтер типу char.

Кожному специфiкатору формату в списку повинен передувати символ % (процент), який ї його ознакою. Крiм специфiкаторiв форматiв функцiя printf може мiстити лiтернi константи (текст), числовi константи для задання кiлькостi розрядiв виводу числа та його

дробовоє частини, а також спецiальнi символи: \n - перевiд рядка, \t - знак табуляції та iншi. Описи всiх функцiй вводу-виводу знаходяться в файлi stdio.h, який пiд'єднують до програми за допомогою директиви #include. Функцiє scanf() i printf(), як найбiльш вживанi, викликаються без застосування цiїє директиви.

Блок-схема матиме такий вигляд

Початок

a=465; qx=1.6. 105;

t=0.15.

ввід V

друк

a, t, qx, V, b, qy

Кінець

Ідентифікація змінних:

Змінна | Ідентифікатор

| qy

| qx

a | a

t | t

b | b

v | V

Програма:

#include <math.h>

main()

{

int a=465;

float t=0.15,qx=1.6e5,b,qy,v;

printf("Введіть аргумент v=");

scanf("%f",&v);

b=(3*pow(a,2)-pow(v,2))/(2*(pow(a,2)+pow(v,2)))+0.5*cos(v*t);

qy=sqrt(pow(qx,2)*b/v/(a+v));

printf("a=%d t=%.2f x=%.2e \nv=%f b=%.3f y=%.3f\n" , a, t, qx, v, b, qy); getch();

}

Результати:

a=465; t=0.15; qx=1.6e+05;

v=314.000; b=0.374; qy=197.786.

Висновок: Я оволодiв прийомами складання алгоритмiв i про-

грам лiнiйного типу, освоїв оболонки TurboC,

ознайомився з комп'ютерною технiкою кафедри.