Лабораторна робота

Тема: Підпрограми-функції

Мета

вивчення засобiв мови Сi для програмування процедур, оволодiння прийомами складання алгоритмiв і програм з пiдпрограмами.

Теоретичні відомості

Мова Сi дозволяє використовувати лише один вид пiдпрограми:

процедуру-функцiю з параметрами. Характерною особливiстю процедури-функцiї є наявнiсть багатьох вхiдних параметрiв i одного вихi-

дного, який присвоюється iменi функцiї. Всi пiдпрограми повиннi

бути оголошенi в головнiй або пiдпорядкованих програмах. Оголо-

шення процедури-функцi має вигляд:

ТПЗ IПФ(СТП);,

де ТПЗ - тип значення, яке повертає процедура-функцiя;

IПФ - iм'я процедури-функцiє, iдентифiкатор;

СТП - список типiв дiйсних параметрiв.

Крiм оголошення, функцiя має бути визначена, тобто має бути вка-

зано що ця функцiя власне виконує. Визначення функцiї має вигляд:

ТПЗ IПФ(СФП){ОЗП;ТПФ;},

де:СФП - список формальних параметрiв i їх типiв;

ОЗП - оголошення внутрiшнiх (власних) змiнних функцiї;

ТПФ - тiло процедури, оператори та вирази.

Тiло процедури-функцiї може мiстити один або декiлька операто-

рiв. RETURN(вираз):його виконання приводить до завершення проце-

дури i повернення в програму, з якої функцiя викликалася. Якщо

цей оператор має вираз, то його значення присвоюється iменi про-

цедури i є результатом її виконання. Формальнi параметри функцiї,

якщо вони є, локалiзованi в її тiлi, пам'ять пiд них дублюється.

Локалiзованими є також внутрiшнi змiннi функцiї, їх значення теж

втрачаються пiсля виходу з процедури, якщо вони не мають клас па-

м'ятi static. Звернення до процедури-функцiї в головнiй програмi

вiдбувається шляхом вказування її iменi, пiсля якого в круглих

дужках дається список дiйсних параметрiв.

Забороняється передавати масиви в якостi параметрiв функцiї.

Натомiсть можна використовувати вказувачi на масиви. Масиви в

процедурi не дублюються.

Звернення до процедури графiчно вiдображаїться за допомогою

прямокутника з подвоїними бiчними сторонами.

Завдання №11.8

Оформити обчислення значення інтегральної функції Ф(x), використовуючи наближену формулу (x>0):

Програма

#include<math.h>

#define Pi=3.14

float func(int);

int fact(int);

main()

{

int x;

float Fx;

clrscr();

scanf(“%d”, &x);

Fx=func(x); printf(“%f”, Fx);

getch();

}

floar func(int x)

{

int n; float z;

for(n=1;n<10;n++)

z=pow(x/2,2n)/fact(n)(2n+1);

return(1-z*sqrt(2/pi);

}

int fact(int k)

{

f(k==1)return k;

k*=fact(k-1)

}

Блок-схема

Висновок

На цій лабораторній роботі я навчився створювати підпрограми-функції,

і оволодів прийомами складання алгоритмів.