дії прямого струму. Різні комбінації елементів, що забезпечується зовнішньою комутацією, дозволяють відображати цифри від 0 до 9 і децимальну точку. Індикатори випускаються в пластмасовому корпусі. У індикаторів АЛС324А елементи мають спільний катод. Висота знака 7.5мм.

Рисунок 2.9 Внутрішня будова індикатора

Електичні і світлові параметри:

1. Сила світла одного сегмента при Іпр=20мА – не менше 0.15мКд;

2. Сила світла децимальної точки при Іпр=20мА – не менше 0.05мКд;

3. Постійна пряма напруга при Іпр=20мА – не більше 2.5В;

4. Максимум спектрального розподілу опромінення на довжині хвилі 0.65 - 0.67мкм;

5. Розсіювання значень сили світла сегментів в одному індикаторі не більше ніж 3 рази;

6. Колір свічення – червоний;

7. Довжина хвилі випромінювання: 650 – 670нм.

2.4 Порядок роботи схеми

Призначення пристрою розробленого мною в курсовому проекті є визначення номера максимального значення паралельних двійкових кодів. Схема цього пристрою працює таким чином:

Через роз’єм XS1 на вхід схеми подаються двійкові коди. Ця двійкова інформація записується в регістр DD7. З мультивібратора побудованого на елементах DD1.1 та DD1.2 імпульсна послідовність поступає на входи C регістрів DD7, DD8, DD14, DD15. Таким чином утворюється зсув регістрів.

Критерії щодо параметрів генератора в завданні немає, тому генератор тактових імпульсів працює з частотою 1кГц.

Двійкові коди з регістрів DD7 та DD8 порівнюються на компараторах DD2, DD3. Порівняння відбувається через два компаратори тому, що розрядність вхідних кодів вісім, а компаратор може порівняти тільки чотирьох розрядний код.

Одночасно з порівнянням на перших компараторах, сигнали з перших двох регістрів подаються на мультиплексори DD6, DD5. Також на них приходить вихідний сигнал з вище вказаних компараторів, який вкаже яким чином повинні спрацювати мультиплексори.

Аналогічним чином на компараторах DD9, DD10 порівнюються двійкові коди з регістрів DD14, DD15. вихідний сигнал з них вказує як повинні спрацювати мультиплексори DD13, DD12.

На компараторах DD16, DD17 порівнюються перші та останні пари регістрів. Вихідний сигнал з цих компараторів поступає на схему синтезу дешифратора яка складається з елементів «І», «АБО», «НЕ». Далі сигнал поступає на дешифратор DD11 на якому він перетворюється на код семи сегментного індикатора.

З дешифратора через резистори R2 – R8 код поступає безпосередньо на індикатор HG, на якому буде висвічуватися номер регістру, на якому в даний момент часу записано найбільше значення. Номери регістрів відповідно – 0, 1, 2, 3.

2.5 Дослідження віртуальної схеми пристрою

Розробивши свою схему, я склав її в програмному стимуляторі EWB 5.12.

Для збільшення наглядності та зменшення насиченості схеми я зменшив кількість розрядів вхідних кодів до чотирьох. Використав чотирьох розрядні регістри, компаратори та мультиплексори. Для подання двійкових кодів використав тактовий генератор з програми, тактові імпульси для регістрів також взяв з цього генератора. Після генератора та кожного регістра поставив індикатори, щоб мати змогу спостерігати які значення двійкових кодів знаходяться в даний момент на кожному з них.

Після останнього компаратора з логічних елементів «І», «АБО», «НЕ» склав схему синтезу дешифратора, після чого відразу підключив до цієї схеми індикатор, оскільки в ньому вже вбудований дешифратор.

ВИСНОВКИ

Завданням курсового проекту було спроектувати цифровий пристрій для визначення номера максимального значення паралельних двійкових кодів.

У представленому проекті були використані цифрові мікросхеми ТТЛ, оскільки вони мають більшу швидкодію, а обмежень по енергоспоживанню в завданні поставлено не було.

Даний пристрій містить різні елементи: регістри, компаратори, мультиплексори, дешифратор, індикатор, різні логічні елементи, резистори та конденсатор.

Роботу розробленого пристрою було досліджено за допомогою програмного симулятора EWB 5.12.

Даний курсовий проект складається з чотирьох основних пунктів:

- розробка принципової схеми;

- підбір потрібних елементів та блоків;

- опис принципової схеми;

- дослідження схеми на симуляторі.

Виконуючи курсовий проект я використовував наступні програми:

- Microsoft Word;

- Компас 3D, V10;

- Electronic Workbench 5.12.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Основы цифровой техники Л. А. Мальцева, З. М. Фромберг, В. С Ямпольский - М.: Радио и связь, 1987.

2. Шило В. Л. Популярные цифровые микросхемы: Справочник – Челябинск: Металлургия, 1989

3. Бідасюк М. А. Основи цифрової техніки: Курс лекцій – Івано – Франківськ: Факел, 2001.

4. Гончаренко С. У. Хаїмзон 1.1. Учням про цифрову схемотехніку – К.: Рад. Школа, 1991.

5. Зубчук В. И и др. Справочник по цифровой схемотехнике – К.: Техника, 1990.

6. Терещук Р. М., Терещук Р. Р. Справочник радиолюбителя – К.К: Наукова думка, 1981.