Архівація даних у Windows : РЕФЕРАТ Інформатика, програмування

Архівація даних в Windows

Архівація даних у Windows 9x.

У системі Windows немає вбудованих функцій для роботи з архівами упакованими, тому більшості користувачів припадає обзаводитися спеціальними утилітами і при це вирішувати проблему різноманіття архівних форматів.

Ємність магнітних дисків і оперативної пам'яті постійно зростає, канали передачі даних стають все більш потужними, і все ж обсяг переданої та збереженої інформації як і раніше залишається дуже значущим чинником, який змушує нас використовувати програмні засоби для роботи з упакованими даними.

Архіви: формати та інструменти.

Для початку кілька слів про термінологію. (компресію, стиснення) даних. У першому випадку мова йде про злиття декількох файлів і навіть каталогів в єдиний файл - архів (прикладом використання такої технології в чистому вигляді може служити формат TAR), у другому - про скорочення обсягу вихідних файлів шляхом усунення надмірності (у даній роботі розглядається упаковка без втрат інформації, тобто з можливістю точного відновлення вихідних файлів). Як правило, сучасні архіватори забезпечують також стиснення даних, будучи таким чином ще й пакувальниками, однак існують і чисто "пакувальні" утиліти типу Gzip, що стискають окремі файли, перетворюючи їх у формат Z або GZ.

При виборі інструменту для роботи з упакованими файлами і архівами слід враховувати два чинники: ефективність, тобто оптимальний баланс між економією дискової пам'яті і продуктивністю роботи, і сумісність, тобто можливість обміну даними з іншими користувачами. Працює, мабуть, більш важлива, так як за що досягається ступеня стиснення конкуруючі формати і інструменти розрізняються на відсотки (але не в рази), а обчислювальна потужність сучасних комп'ютерів робить час обробки архівів не таким істотним показником, як, скажімо, десять років тому. Тому при виборі інструмента для роботи з архівами найважливішим критерієм для більшості користувачів (принаймні тих, для кого обмін великими масивами даних - нагальна проблема), ймовірно, є здатність програми "розуміти" найбільш поширені архівні формати, навіть якщо ці формати не найефективніші.

Дія більшості засобів упаковки засноване на використанні алгоритмів стиснення, запропонованих у 80-х рр.. Абрахамом Лемпела і Якобом Зівом. Багато популярних архівні формати (ZIP, LZH, ARJ, ARC, ICE і т. п.) з'явилися в епоху панування DOS. Для роботи з ними використовувалися спеціалізовані архіватори-пакувальники (утиліти PKZip/PKUnzip, LHA, Arj), які дозволяли архівувати цілі каталоги та забезпечували високий ступінь стиснення для текстових, графічних і інших типів файлів. Ці програми викликалися командним рядком з численними параметрами, досить громіздкими, хоча і забезпечували багаті можливості. Незабаром почали з'являтися інтегруючі надбудови, з допомогою яких можна було працювати з різними форматами архівів не з командного рядка, а за допомогою меню.

По-справжньому прижилися у світі персональних комп'ютерів, ставши сьогодні фактичними стандартами, лише деякі з старих архівних форматів - ZIP, ARJ і, мабуть, ще LZH. Крім цих традиційних форматів деякі сучасні архіватори дозволяють працювати з новим форматом межплатформним JAR (Java ARchive), який був створений спеціально для пересилки багатокомпонентних Java-аплет, але може застосовуватися і для роботи з архівами упакованими загального призначення (в JAR застосовуються ті ж методи стиснення, що і в ZIP). Ще один формат, CAB, був запропонований фірмою Microsoft, засоби для роботи з ним входять до складу Windows 9x; багато архіватори, орієнтовані на формати ZIP і ARJ, дозволяють також розпаковувати CAB-архіви.

В даний часом зростає популярність формату RAR та відповідних програм, створених нашим співвітчизником, челябінців Євгеном Рошаль. Але, хоча технологія RAR забезпечує високий ступінь стиснення, стандартом вона так і не стала, почасти з-за не дуже гнучкого механізму роботи з великими архівами. У багатьох випадках вдалим рішенням проблеми сумісності є створення архівів у вигляді саморозпаковуються програм (EXE-файлів). Багато програм, орієнтовані на який-небудь з традиційних типів архівів, здатні створювати та EXE-архіви на базі свого "рідного" формату. Але це рішення не завжди забезпечує достатню гнучкість (наприклад, не дозволяє без спеціальних інструментів вибірково витягувати файли з архіву).

З приходом Windows архіватори обзавелися графічним інтерфейсом. У деяких випадках цей інтерфейс лише прикривав собою ту чи іншу стару утиліту командного рядка, але з'явилися й повноцінні, у тому числі 32-розрядні, програми з вбудованим механізмом для маніпулювання архівами (як правило, якогось одного типу; найвідоміша ZIP-орієнтована програма такого роду - WinZip фірми Nico Mak Computing).

У зручному вигляді маніпуляції з командним рядком були "заховані" за інтерфейсом популярних у Росії файлових оболонок типу DISCo Commander, FAR і особливо Windows Commander починаючи з версій 4.хх. Ці оболонки дозволяють шляхом налаштування файлів конфігурації підключати будь-які зовнішні DOS-архіватори командного рядка (Arj, PKZip, ARC, LZH і т. п.) і організовувати прозоре маніпулювання архівами, представляючи їх у вигляді звичайних каталогів. На жаль, багато утиліти командного рядка нездатні повноцінно працювати з довгими іменами файлів (така можливість з'явилася в програмі PKZip лише починаючи з версії 2.5 для Windows, в Arj - починаючи з версії 3.0), а організувати обмін файлами з архівом можна тільки в межах вікна оболонки. Крім того, і самі програмні оболонки, і викликаються з їхнього середовища архіватори командного рядка - комерційні продукти (як правило, умовно-безкоштовні), кожну доводиться купувати окремо. На відміну від утиліт командного рядка, розрахованих на роботу з одним типом архівів, Windows-програми більш універсальні з точки зору сумісності за форматами і до того ж використовують такі переваги нової ОС, як можливість давати об'єктам довгі імена і переносити