обміркувати про аналогії з іншими випадками, і вона могла б виконати міркування типу "а що, коли…”. Отже, якщо DL повинна діяти повніше від імені консультанта, DL також потрібен зрозумілий спосіб представлення і використання знання консультантом справи. Певною мірою, DL потрібно стати "агентом" консультанта. Як можна створити такого агента у зрозумілий спосіб? Як слідкувати за знанням, яке може змінюватися від тижня до тижня?
Припустимо, що ви – це консультант в нашому прикладі. Для поточних цілей "агент" – це частина програмного забезпечення, яка діє для вас. Internet Knowledge Manager є середовищем, яке використовує певну нову технологію використання World Wide Web у випадках подібних цьому. На даний момент, більшість людей використовують Netscape або Internet Explorer, щоб знайти і отримати документи або щоб виконати існуючі програми. З IKM можливо також використати стандартне Web вікно перегляду, для створення і виконання ваших власних "агентів", і ви можете робити це природною мовою, без програмування. IKM забезпечує такий зрозумілий спосіб представлення знаннь, як зручні для читання агенти програмного забезпечення. Так, IKM додає новий спосіб, у який людське знання може представлятися в програмному забезпеченні і в Електронній бібліотеці.
Далі, покажемо простий приклад створення і виконання агента для ціноутворення.
Простий приклад створення і виконання агента для ціноутворення
Транснаціональне підприємство зазвичай переміщує товари і нематеріальні цінності (такі як, наприклад, торгові марки) між своїми відділеннями в різних країнах. З метою сплати податків в різних країнах, підприємство повинне встановити вартості переміщень. Наприклад, якщо BCD Corporation в США (BCD-США) купує щось у своєму відділенні у Великій Британії (BCD-UK plc), воно повинне встановити вартість транзакції для сплати податків в США і UK. Якщо встановлено низьку вартість, тоді більша частина оподатковуваного прибутку BCD Corporation з'явиться в США, де податки можливо менші. Один із способів оцінення реальної вартості транзакції - знайти суму, сплачену за аналогічну "передачу на довжину руки ", тобто для порівняно безконтрольної обробки запиту між двома окремими підприємствами. У цьому прикладі, припустимо, що BCD Corporation також купує щось у WXY Corporation за $100, і що це не контролює WXY Corporation. Тоді $100 може бути реальною вартістю передачі з міркувань сплати міжнародних податків. Однак часто неможливо підрахувати вартість “передачі на довжину руки”, яка за угодою підприємства та органів оподаткування в різних країнах відповідає контрольованій транзакції. Так, уряд США та інші запропонували декілька різних методів формування вартості транзакцій. Існує величезна кількість літератури про ці методи, і ця кількість зростає.
Коли існує декілька законних методів виявлення вартості транзакцій, очевидно, що підприємство зацікавлене обрати метод, який дає максимальний прибуток. З іншого боку, кожна податкова юрисдикція природно намагатиметься пересвідчитися, що вартостями транзакцій не маніпулюють таким чином, що неприродно велика порція прибутку декларується до іншої юрисдикції, в якій податки можуть бути нижчі. Деякі країни можуть стягувати серйозні штрафи, наприклад, за допомогою регулювання повідомлених вартостей транзакцій, з підприємств, які неадекватно декларують і аргументують вартості в своїх звітах. Крім того, коли можна розсудливо використовувати декілька методів оцінення вартості транзакції, "правило найкращого методу" забезпечуе вибір найбільш надійного методу.
Припустимо, що ми маємо Електронну бібліотеку фактичних випадків утворення вартостей транзакцій та законів про оподаткування. Ми вже говорили, що оскільки бібліотека цифрова, є розсудливим створити каталог не тільки цілих документів, але ще й їхніх частин. Ці частини можна потім багатьма способами зібрати у нові, спеціальні документи. Метадані для елементів в бібліотеці містять таку інформацію про ці документи, як наприклад*
про які методи формування вартостей розповідає ця частина документа, *
автори і об’єкти частин кожного прикладу,*
про які галузі, вироби, і країни іде мова,*
правила формування вартостей і досвід для кожної країни
Ми могли б використати середовище IKM, щоб створити і виконати агента, який використовує метадані, щоб запропонувати способи співставлення нового випадку формування вартостей передачі з випадками в бібліотеці. Агент міг би допомогти документувати і аргументувати принципи співставлення. Такий агент міг би також знайти платежі завдяки авторам частин документів, які використовуються. Для того, щоб виконувати це, IKM міг би співпрацювати з Cryptolopes, та іншими засобами гарантії цілісності цифрового змісту бібліотеки.
Цей підхід повинен не тільки використовувати той факт, що DL може бути використана для знаходження, комбінування та співставлення частин документів. Зрештою, компетентна особа могла б зробити те саме, з певними зусиллями, використовуючи звичайнісінькі бінарні та текстові пошукові методи. Цінність підходу зростає тому, що велика частка ноу-хау консультанта з формування вартостей подається як агент. Таким чином, багатьом менш компетентним людям, легше використати агента і DL для того, щоб знайти відповідні принципи формування вартостей, і використати зручне для читання знання в агентові, щоб показати компетентним податковим органам, що вартості було встановлено "найбільш надійним методом". А консультант може зосередитися на тому, що він робить найкраще, а саме підтримуючи знання в агентові на сучасному рівні. Він може також додати дані і знання про те, як повинні захищатися його авторські права, і які є його вимоги з цього приводу.
Формування вартостей – це складна тема. Надійність вартості передачі, знайденої одним методом, залежить від того, чи існує інший, більш надійний метод, та від широкого контексту знання. Знання можуть частково представлятися в агентові, частково в документах в цифровій бібліотеці, а частково – у вигляді ноу-хау в головах консультантів із податків. Однак здається, що існують певні вигоди у