У перспективі можливе застосування індикації напруги і службової інформації в цифровому вигляді на розвиненішому і швидкодіючому контроллері.

Вихідні дані даного пристрою:

вхідна напруга 3 В ;

вихідна напруга 5 В ;

тактова частота 40 кГц ;

тактова частота на МК 1,6 МГц .

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Евстифеев А.В. Микроконтроллеры AVR семейства Tiny и Mega фирмы ATMEL. 2-е издание. – М.: Додэка-ХХI, 2005.

2. Семенов Б.Ю. Силовая электроника для любителей и профессионалов. – М.: Солон-Р, 2001.

3. Марти Браун. Источники питания. Расчет и конструирование. – К.: МК- Пресс, 2005.

4. Головацкий В.А., Гулякович Г.Н., Мелешин В.И. Источники вторичного электропитания/Под ред. Конева Ю.И. – М.: Радио и связь, 1990.

5. Мелешин В.И. Транзисторная преобразовательная техника. – М.:Техносфера, 2005.

6. Варламов Р.Г. Малогабаритные источники тока. – М.: Радио и связь, 1988.

ВСТУП

Поняття архітектури мікропроцесора визначає його складові частини та звязки і взаємодію між ними. Архітектура містить: структурну схему самого мікропроцесора; програмну модель мікропроцесора (описання функцій регістрів); інформацію про організацію пам’яті (ємність пам’яті та способи її адресації); опис організації процедур введення-виведення.

Існують два основних типи архітектури – фоннейманівська і гарвардська. Фоннейманівську архітектуру у 1945 р. запропонував американський математик Джо фон Нейман. Особливістю цієї архітектури є те, що програма і дані знаходяться у спільній пам’яті, доступ до якої здійснюється по одній шині даних і команд.

Гарвардську архітектуру вперше запроваджено у 1944 р. в релейній обчислювальній машині Гарвардського університету (США). Особливістю цієї архітектури є те, що пам’ять даних і пам’ять програм розділені і мають окремі шину даних і шину команд, що дає змогу підвищити швидкодію мікропроцесорної системи.

Структурні схеми обох архітектур містять: процесорний елемент, память, інтерфейси введення-виведення. Пам’ять і інтерфейси для різних типів мікропроцесорів можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми.

Процесорний елемент містить регістри, арифметико-логічний пристрій (АЛП), пристрій керування, і виконує функції оброблення даних та керування процесами обміну інформацією. Пам’ять забезпечує зберігання кодів команд програми і даних. Інтерфейси призначені для зв’язку з ПВВ, наприклад з клавіатурою, дисплеєм, друкувальними пристроями, датчиками інформації. Усі елементи структурної схеми з’єднані за допомогою шин.

Мікроконтролер являє собою логічний автомат з високим ступенем детермінованості, який допускає небагато варіантів в його системному включенні.

В пристроях управління об’єктами мікроконтролери розглядаються у вигляді сукупності апаратно-програмних засобів. При проектуванні мікроконтролерів треба вирішувати одну з найскладніших задач розробки: задачу оптимального розподілу функцій між апаратними засобами і програмним забезпеченням. Рішення такої задачі ускладнюється тим, що взаємоз’язок і взаємодія між апаратними і програмними засобами динамічно змінюються.

В даний час розповсюджена така методологія, при якій весь цикл розробки мікроконтролера поділяють на три фази:

1) аналіз задачі і вибір апратних засобів;

2) розробка прикладного програмного забезпечення;

3) комплексування апаратних засобів і програмного забезпе-чення;

АНОТАЦІЯ

Виконання даної дипломної роботи присвячене розробці підвищувального перетворювача на 40 кГц. Загальний обсяг роботи становить 44 сторінки. В даній курсовій роботі є 7 рисунків. Для виконання роботи викоритано 6 літературних джерел плюс методичка по оформленню дипломної роботи. За своєю структурою вона ділиться на 5 частин, кожна з яких відповідає певному завданню, що перераховані вище.

Виконання дипломної роботи присвячене для реалізації наступної мети:

- поглиблення теоретичних знань, технічних і програмних засобів мікропроцесорних пристроїв;

- розвиток навиків самостійної розробки загальної структури МК , побудови принципових схем окремих вузлів принципів, розробки підвищувальних перетворювачів, піднабуття навиків роботи з технічною та довідниковою літературою з питань реалізації МК, вибору та використання елементів електричної схеми підвищувального перетворювача.

Рисунок 4.1 – Метод компенсації точок

ДОДАТКИ