1.Мови програмування та іх класифікація

Машинні мови: 1) функціональні (LISP, ML, Scheme); 2) об’єктно-орієнтовані (SIMULA, C++, Ada95, Java, Visual Basic); 3) імперативні (FORTRAN, Basic, C, Ada, COBOL, ALGOL, APL, Pascal); 4) декларативні (GPSS, Prolog).

Імперативна або процедурна парадигма є традиційним підходом до процесу програмування: запис послідовності команд для одержання бажаного результату. Для розв’язку задачі iмперативна парадигма пропонує знайти алгоритм її рішення. Декларативна парадигма протилежна імперативній. Головним є точне формулювання задачі, а не алгоритм її розв’язку. Основна частина програми складається з описів. Декларативний підхід застосовується для моделювання систем. Функціональна парадигма розглядає процес розробки програм як конструювання її з деяких Black Box (функцій), кожна з яких отримує початкові дані (на вході) i виробляє відповідний результат (на виході). Перевага функціональної парадигми над імперативною в тому, що вона стимулює модульний підхід до розробки програм. Об’єктно-орієнтована парадигма передбачає об’єктно-орієнтоване програмування. Елемент даних розглядається як активний об’єкт а не пасивний. Перевагою модульної структури є те, що всі взаємодії модулів здійснюються шляхом пересилки повідомлень.

Загальна характеристика мов програмування, транслятори і компілятори.

С++ є розширенням мови С. С++ - це мова ООП, суть якого полягає в об’єднанні даних та алгоритмів їх опрацювання в єдине ціле. Узагальнене програмування, яке також підтримується мовою С++, - це ще один спосіб програмування, де код програми створюють незалежно від типу даних. Текст будь-якої програми складається з команд, описів змінних, сталих, приєднань бібліотек тощо. Такий текст називають програмним кодом.

Мови С та С++ використовують базовий алфавіт з латинських символів (великих та малих), знаків пунктуації, цифр та _ . За допомогою значущого алфавіту формуються лексеми – значущі слова, які розрізняються компілятором (транслятором). Шляхом компонування лексем формується програма, яка задає певну послідовність дій для ЦП. Програма набирається в текстовому редакторі і компілятором перетворюється в машинний код. Всі мови програмування поділяють на два типи: трансляторні і компіляторні. Компіляторний тип: на основі тексту програми створюється автономний виконавчий модуль (exe-файл). Паскаль, С, С++. Трансляторний тип: вихідний текст програми перетворюється у внутрішній код (транслюється) та виконується транслятором в покроковому режимі. Basic, Java.

2.Поняття про структурне прог-ня. Структура пр-ми та аналіз розділів на мові ТР.

Характеризується використанням локальних змінних, підпрограм та функцій, застосуванням рекурсії (виклик функції самої себе). Структурне програмування дозволяє підтримувати програми розміром до 50 тис. лінійок вихідного тексту. Модель програми можна представити у вигляді дерева. Мови C, Pascal використовують структурне програмування.

Структурне програмування являє собою сукупність рекомендованих технологічних прийомів, що охоплюють виконання всіх етапів розробки програмного забезпечення.

Основні принципи виконання розробки:

- принцип низхідної розробки, який рекомендує на всіх етапах спочатку визначати найбільш загальні моменти, а потім поетапно виконувати деталізацію (що дозволяє послідовно концентрувати увагу на невеликих фрагментах розробки);

- власне структурне програмування, яке рекомендує визначені структури алгоритмів і стиль програмування (чим наглядніший текст програми, тим менша ймовірність помилки);

- принцип наскрізного структурного контролю, що передбачає проведення змістовного контролю всіх етапів розробки (чим раніше знайдена помилка, тим простіше її виправити).

В основі структурного програмування лежить декомпозиція (розбиття на частини) складних систем з ціллю наступної реалізації у вигляді окремих невеликих (до 40-50 операторів) підпрограм.

Програма складається із заголовкаprogram < ім’я програми >; розділів описової частини

uses – приєднання бібліотек та модулів; label – оголошення міток (позначок);

const – оголошення сталих; type – опис типів;

var – оголошення змінних; procedure – оголошення процедур користувача

function – оголошення функцій користувача

та виконуваної частини begin

< розділ команд > end.

Заголовок та усі розділи, окрім останнього, є необов’язковими. Розділювачем між конструкціями (командами) програми є символ “;”. У кінці програми завжди має стояти крапка.

Заголовок програмі надає програміст.

У програму можуть входити коментарі. Коментар фрагмент тексту програми, взятий в фігурні дужки або записаний так: (* коментарКоментар слугує для пояснення роботи програми і не впливає на виконання команд. Він може бути розташований у довільному місці програми.

З:Особливим видом коментаря є директива. Дирек-тиви призначені для задавання режимів функціонування компілятора. Як і коментар, директиву записують у фігурних дужках, де після відкриваючої дужки зазначають символ $, наприклад, директива {$N+} забезпечує застосування математичного співпроцесора тощо.

Усі величини, які входять у програму, повинні бути описані у розділі сталих (конс-тант), якщо вони не мінятимуть значення протягом виконання програми:

const <стала_1> = <значення_1>; …

<стала_n> = <значення_n>;

або у розділі оголошення змінних, якщо вони обчислюватимуться:

var <список змінних_1> : <тип змінних_1>;

…

<список змінних_n > : <тип змінних_n>;

Елементи списків записують через кому.

3. Структуровані (складені) типи даних мови ТР.

Усі наведені вище типи даних є стандартними. Їх не треба описувати у розділі типів. Користувач може визначити свої власні типи даних у розділі type так:

type <ім’я типу 1> = <опис типу 1>;

…

<ім’я типу n> = <опис типу n>;

До простих нестандартних типів належать перерахований, діапа-зонний та ряд-ковий типи.

Перерахований тип утворюють з ідентифікаторів (імен користу-вача) шля-хом їх об’єднання у список, який записують у круглих дужках:

type <ім’я типу> = (<значення 1>, <значення 2>, …, <значення n>);

Приклад.

type week=(mon, tue, wed, thu, fri, sat, sun);

Номер першого елемента списку завжди є 0. Дані пере-рахо-ваного типу не можна вводити з клавіатури чи виводити. Даними пере-рахо-ваного типу не можуть бути числові чи символьні значення.

Діапазонний тип це звуження деякого базового упорядкова-но-го типу. Його описують наступним чином:

type <ім’я типу> = <знач_1>..<знач_2>;

Рядковий тип даних (string). Значенням змінної рядкового типу може бути довільна послідовність,