число – не менше 4 байт (-2 млрд - +2 млрд); 5) double – 8 байт – плаваюча кома з подвійною точністю; 6) long double – 10 байт – не менше 10 значущих цифр. Нові типи: 7) bool (в С++) або _Bool (в С) – логічна змінна – 1 байт (True & False). Для визначення розміру змінної в пам’яті викоритовується оператор sizeof – повертає ціле число байт, які займає змінна в пам’яті. Модифікатори змінних: 1) signed – знакове число; 2) unsigned – беззнакове число; 3) short (короткий) – використовується для типу int, має 2 байта.
Символьний тип (char) – це множина символів кодової таблиці комп’ютера ASCII. Символьна стала – це один символ, узятий в лапки або число у 8-, 10- чи 16-й системі числення, яке є кодом символу у таблиці ASCII. Тип void застосовують до ф-цій, які не повертають значення у точку виклику або до ф-цій без параметрів. Типи користувача – це такі типи даних, які створює сам користувач. typedef <опис типу> <назва нового типу>
11.Поліморфізм, поняття та способи його підтримки в мові C++.
Поліморфізм – в-ть, що полягає у використанні одного й того самого імені для виконання схожих але різних задач. Основне завдання поліморфізму полягає у створенні єдиного інтерфейсу при використанні багатьох методів. Інтерфейс – правила взаємодії з певним об’єктом. Єдиними типами змінних, які володіють цією властивістю є класи та структури (class, struct). Наприклад С має ряд ф-цій для визначення абсолютних значень: labs() – long; fabs() – float; abs – int. В ООП можна використати одну ф-цію наприклад abs(), а вона собі вибирає самий підходящий тип. abs (int a); abs(long a); abs(float a). Для різних типів даних використовують споріднені оператори. В залежності від типу змінної компілятор сам вибирає яку з ф-цій виконати.
12.Структура програми в мовах С/С++, директиви препроцесора.
Найпростіша програма мовою С++ має такий загальний вигляд:
// коментарі
#include <назва бібліотечного файла>
void main() { <тіло функції>; }
Складніші програми містять значну кількість функцій та додаткових елементів. В загальному випадку програма мовою С++ має такий вигляд:
// коментарі
#include <назва бібліотечного файлу 1> ...
#include <назва бібліотечного файлу n>
<інші директиви препроцесора> ...
<оголошення глобальних змінних>;
<оголошення глобальних сталих>;
<оголошення та створення функцій користувача>; ...
<тип результату функції> main(опис формальних параметрів){
<оголошення локальних змінних>;
<оголошення локальних сталих>;
<команди>;}
Препроцесор- це програма, яка опра-цьовує директиви.
Директиви препроцесора – це команди компілятора відповідної мови програмування, які виконуються до початку компіляції програми. Директиви мови С++ починаються із символа #. Типи директив: #include – означає, що до програми необхідно приєднати про-грамний код із зазначеного після неї файлу. Файли, які приєднують дирек-тивою #include називаються файлами заголовків. Усі стандартні команди та функції мови С++ визначені у файлах заголовків. #define – має подвійне значення – 1) оголошує сталу; 2) переозначує команди чи записує функції, наприклад, так : #define D(a, b,c) ((b)*(b)-4*(a)*(c)).Тепер скрізь для обчислення дискримінанта замість команди d=b*b-4*a*c можна записувати d=D(a, b, c).Директива #undef – скасовує дію #define.Наприклад,#define D(a, b, c) ((b)*(b)-4*(a)*(c); #undef D; #define D(a, b, c) ((a)*(b)*(c))
<оголошення локальних змінних>;
14.Оператори організації циклів. Цикл(повторення)- це процесор виконання певного набору команд деяку кількість раз. У мові С++ є три команди циклу – for, while, do while.
Оператор for має вигляд: for(<вираз 1>;<логічний вираз 2>;<вираз 3>) <команда 1>;
Вираз 1 призначений для підготовки циклу i виконується один раз. Переважно тут задають початкові значення змінних циклу (підготовляють цикл).
У виразі 2 записують умову виходу з циклу. У виразі 3 – команди зміни параметрів циклу. Вирази 1 i 3 або один із них у команді for можуть бути відсутні. У цьому випадку опускати символ “;” не можна. Наприклад, for(;і<10;)i++;.
Дія команди: 1)Обчислюється значення виразів 1 і 2.
2)Якщо значення виразу 2 істинне – виконується команда 1. Якщо хибне – програма переходить до наступної після for команди.
3)Обчислюються значення виразів i перевіряється пункт 2).
Оператор з передумовою while має вигляд: while (<вираз>)<команда 1>;
Дія команди: 1)Обчислюється значення виразу. Якщо воно істинне, то переходимо до пункту 2), якщо хибне – до пункту 3).
2)Виконується команда 1 i відбувається перехід до пункту 1).
3)Відбувається перехід до наступної після while команди.
Виразом може бути довільний логічний вираз, стала або змінна цілого типу. Команда 1 може бути порожньою, простою або складеною. Команда while може бути виконана один раз, декілька разів або не бути виконана жодного разу.
Оператор з післяумовою do while має вигляд: do <команда1>; while(<вираз>);.
Дія команди: 1) Виконується команда 1 i обчислюється значення виразу.
2) Якщо значення виразу істинне, то переходим до 1), якщо значення виразу хибне – відбувається перехід до наступної після do while команди.
Команда 1 у циклі do while на відміну від циклу while буде виконуватись хоча б один раз завжди.
Оператори керування ходом програми.
Оператор if (якщо) – умовного переходу має дві форми: повну i коротку. Повна: if (<логічний вираз>)
<команда 1>; else<команда 2>;.
Дія команди: Обчислюється значення логічного виразу. Якщо це значення істинне, то виконується команда 1, у протилежному випадку – команда 2. Команда 1 та команда 2 можуть бути порожніми, простими або складеними.
Коротка: if (<лог. вираз>)<команда 1>;
Дія команди: Обчислюється значення логічного виразу. Якщо воно істинне, то виконується команда 1, інакше виконується команда, яка записана після оператора if.
Оператор switch дозволяє виконати перехід на різні фрагменти коду. Він має вигляд:
switch(<вираз>); {case<ознака 1>: <команда 1>: break; …
