ДЕКЛАРАЦІЯ УЧАСНИКІВ «ЧИСТОГО ІНТЕРНЕТУ»

Ми, учасники акції «Чистий Інтернет», вважаємо, що розвиток інформаційних ресурсів українського сегменту Інтернету повинен зробити новий якісний крок. І саме для цього об'єднали зусилля в спільній акції.

Історія української on-line журналістики пройшла кілька етапів. Перші Інтернет-видання мали всього кілька сотень читачів і сприймались радше як непорозуміння, аніж реальний засіб масової інформації.

Згодом, за умов цензурованої преси все більше українців звертались до Інтернету в пошуках незаангажованих текстів. Піком популярності Інтернет-видань став час революції, коли рейтинги Інтернет-видань перевищили найнеймовірніші прогнози.

Такий сплеск популярності попри безумовний позитив мав і свої негативні наслідки. Використовуючи те, що Інтернет-видання знаходяться поза правовим полем, різні політичні сили і економічні угрупування почали використовувати Інтернет-ресурси для викиду недостовірної інформації, а подекуди й відвертої брехні.

Дійшло до того, що в Україні з’явився справжній вид бізнесу: створення нових сайтів для «легалізації» брудної інформації. У результаті довіра до інформації Інтернет-видань стала стрімко падати.

У зв’язку з цим ми започатковуємо акцію «Чистий Інтернет». ЇЇ мета – об'єднати ті Інтернет-видання, які відповідають за все, що опубліковане на їхніх сторінках і підтримують загальноприйняту Мережеву етику.

Ми зацікавлені у тому, щоб якнайбільше Інтернет-видань прилучились до цієї Акції, оскільки, чим більше нас стане, тим чистішим буде віртуальний простір навколо нас. Єднаймося.

МЕРЕЖЕВА ЕТИКА ІНТЕРНЕТ-ЗМІ

Учасники Акції дотримуються таких правил:

1. Відсутність у сайту «накрутки» рейтингу.

2.Відсутність на сайті фотогалерей, а також проектів розважального характеру, на кшталт: он-лайн ігри, анекдоти, блоки новин розважального характеру.

Сайти-учасники зобов'язуються:

1. При використанні інформації інших сайтів, посилатись на них, використовуючи гіперлінк.

2. Не використовувати псевдо-банерну рекламу. Банер сайту повинен відповідати конкретній інформації.

3.Відповідати за достовірність текстів, які вони розміщують на своїх сторінках.

4. Заявляють про готовність в будь-який момент надати всю інформацію про свою статистику іншій стороні .

5. Усвідомлюють, що при порушенні етики вони можуть бути позбавлені статусу учасника проекту «Чистий інтернет» [52].

Але як показала практика така Декларація нічого не дала.

Також прикладом може послужити інтерв’ю, яке дав начальник департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації СБУ Костянтин Бойко журналу «Власть денег» у 2006р., який «вважає, що український сегмент інтернету повинен регулюватися, щоб уникнути загрози нацбезпеці країни». Також Констянтин Бойок додав, що «визначати умови гри треба вже сьогодні. Зокрема, питання ліцензування діяльності в інтернеті», - відзначив він.

За словами Бойка, якщо інформаційна система або інформаційно-телекомунікаційне обладнання в установі підключені до інтернету, то теоретично будь-який бажаючий може одержати доступ до всіх документів, що зберігаються в електронному вигляді.

«А, отже, вкрасти й оприлюднити конфіденційну інформацію. Більше того, через глобальну мережу можна спровокувати збій у роботі важливих стратегічних об'єктів», - сказав він.

На питання, які загрози для національної безпеки України виходять з інтернету, Бойко відповів: «Безпосередню загрозу для безпеки України представляють іноземні політичні сили, розвідувальні управління й екстремістські організації, здатні направити ресурси і можливості мережі на шкоду нашій державі».

«Національні інтереси в інформаційній сфері можуть постраждати в результаті дій кримінальної або терористичної організації. Ці порушники є основним джерелом загрози. Найближчим часом ми прогнозуємо їхню активізацію», - відзначив він.

Говорячи про те, чи варто поширювати контроль спецслужби на весь український інтернет, Бойко висловив думку, що ідея повного контролю має право на життя, з метою захисту інтересів безпеки держави.

Відповідаючи на питання, чи потрібно контролювати й засоби масової інформації, представлені в інтернеті, Бойко відзначив, що всі ЗМІ працюють за законами, дотримуються встановлених державою правил.

«Чому в інтернеті можна писати всяку єресь? ...У нас були випадки, коли необхідно було довідатися, хто є автором матеріалу, опублікованого на сайті. І тільки в половині випадків ми змогли його встановити», - сказав він, додавши, що надрукувати що-небудь подібне в пресі навряд чи вийде, і правдивість інформації буде визначатися в суді.

На питання, чи не виникає в такому випадку загроза цензури, Бойко відповів, що в цьому питанні необхідно провести колосальну роботу, залучити до розробки правил кваліфікованих юристів і визначити критерії, згідно з якими держоргани будуть визначати, що можна публікувати в інтернеті, а що не можна». [48]

Проте така заява була різко розкритикована з боку журналістів. Зокрема, заступник редактора інтернет-видання "Обком“ Сергій Сухобок назвав це рецидивом ментальності радянських часів, повідомляє "Німецька хвиля"[22]. І в результаті через декілька місяців, а саме в 18.08.2006р. Міністерство юстиції скасувало наказ колишнього Держкомзв'язку про обов'язковий моніторинг Інтернет-трафіку в мережах провайдерів, що обслуговують держоргани [49].

Можливо відповідь нам підкаже досвід китайського уряду в управлінні Інтернетом. Китай впровадив новий тип поліції — інтернет-поліцію, яка стежитиме за законністю в Інтернеті. Онлайнові поліцейські збираються серед іншого моніторити діяльність інтернет-кафе, компаній-провайдерів, а також форуми — діалогові майданчики. Поліцейські не ховатимуться від форумчан, про їхню присутність на форумах сповіщатиме спеціальний значок.

Китайські правоохоронці мають намір боротися з відвідинами порнографічних сайтів, роботою з незаконною інформацією, в планах поліцейських також підвищення надійності грошових переказів через мережу. Затримувати ж віртуальних порушників збираються реально.

Ідея контролю інтернет-простору не нова, і виникла вона з появою мережі, а особливої актуальності набула зараз, в епоху стрімкого збільшення кількості її користувачів. І постановка проблеми аж ніяк не безпідставна — паралельно з новими можливостями комунікації й кооперації людей до мережі увійшли такі явища, як порнографія, пропаганда насильства, порушення авторського права. Разом з освітніми ресурсами виникли такі «повчальні сайти», на яких можна виявити посібники зі створення вибухівки та її використання. Покопавшись у мережі, можна знайти сайти з пропагандою