Середньостатистичний користувач переглядаючи, веб-сторінки сподівається отримати інформацію, яка його цікавить, одночасно маючи можливість вільно скопіювати необхідні для нього дані та зберегти їх у себе на комп’ютері. Це може бути будь-яка інформація, починаючи від звичайних адрес різних компаній, анекдотів, цікавих історій і закінчуючи нормативними документами, прайс-листами, контрактами, газетними статтями та науковими працями або просто монографіями та багато іншого. Вся ця інформація знаходиться на на сайтах у вигляді звичайного тексту. Якщо ж говорити про ділові документи, то досить часто вони подаються у вигляді готових бланків. І все, що потрібно зробити, це скопіювати готову інформацію на свій комп’ютер та заповнити необхідними даними.

А для того, щоб краще зрозуміти як саме інформація розміщується на сайтах та як її використовують і чи можна захистити свої авторські права розглянемо це на прикладі монографій.

Монографія - це наукова праця, у якій ґрунтовно розглядаються результати досліджень одного питання або декількох пов'язаних між собою питань. Не менш ґрунтовно в монографії має узагальнюватися й аналізуватися література з досліджуваного питання.

Обсяг монографії не регламентується.

Якщо в монографії наводяться результати чи твердження, опубліковані в раніше виданих роботах (у т. ч. автора чи співавторів цієї монографії), то посилання на ці роботи обов'язкове [38].

В глобальній мережі монографії можна знайти, як правило на сайтах інтернет-магазинів, бібліотек чи ВУЗів у вигляді списку літератури, в якому вказується детально бібліографічний опис та анотація до монографії. Іноді ще додають автореферат та картинку зовнішнього вигляду праці (Додатки Е, Ж, К).

Оскільки будь-які дані із онлайн сторінок можна скопіювати і вільно використати там, де нам це потрібно. Постає проблема захисту авторських прав. Щодо опублікованої в Інтернеті наукової праці. Теоретично якщо автор раптом бачить свою роботу під чужим прізвищем, то може звернутися до суду і представити в якості доказів свій рукопис, перші публікації та ін. Суд може перевірити дати та прийти до невтішних для відповідача висновків. Проте, це лише теорія. Напрактиці таку справу, швидше всього, не будуть сприймати серйозно.

Тому перед тим як публікувати чи то свої статті, чи то свої роботи слід добре подумати чи варто це роботи.

2.2 Історія Івано-Франківського Інституту АПВ УААН

Івано-Франківський інститут агропромислової о виробництва Української академії аграрних наук (далі ІФІАПВ УААН)створений 1999 року на базі інституту хрестоцвітих культур і нині продовжує наукові дослідження в галузі ріпаківництва та вивчення нових сортів культур, забезпечення насінням ріпакосіючих господарств України та інших країн, удосконалення технологій вирощування ріпаку в різних грунтово-кліматичних зонах, переробку й використання продукції.

В інституті створено перші вітчизняні безерукові, низькоглюкозинолатні сорти озимого ріпаку, які не поступаються сортам зарубіжної селекції, а за зимостійкістю перевершують їх.

На сьогодні для вирощування впроваджено 5 сортів озимого і 4-ярого ріпаку селекції інституту. Зимові - це сорти інтенсивного типу, зимостійкі та стійкі до вилягання й ураження хворобами, придатні для одержання з насіння олії і високобілкових кормових добавок з макухи та шроту. Їх урожайність становить 4,5-5,0 т/га, олійність - 42-45%. Сорти ярого ріпаку мають урожайність 3,0-3,5 т/га, олійність - 42-45%, а також нульовий вміст ерукової кислоти і мінімальний - глюкозинолатів, що дозволяє використовувати макуху і шрот для відгодівлі всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.

Для вивчення нових сортів ріпаку з високими характеристиками розроблено і вдосконалено 24 методи комплексної біохімічної оцінки культури в селекційному матеріалі, посівному і товарному насінні та кормах на вміст ерукової кислоти і глюкозинолатів.

Значну увагу надаємо також виведенню сортів і насінництву інших хрестоцвітих культур, зокрема рижію, гірчиці сарептської і білої, редьки олійної, суріпиці. Інститут є власником 16 сортів, занесених до Державного Реєстру сортів рослин України на 2006 рік.

Для роботи селекціонерів створено генобанк ріпаку (більше 300 зразків озимого і понад 200 ярого) та інших хрестоцвітих понад (60). Їх зібрано в країнах Європи, Азії, Африки, Америки, Канади, Росії.

Щороку інститут реалізує 200-300 т елітного насіння, в т.ч. озимого ріпаку - 100-200 т, ярого - 50-100 т. Це задовольняє потреби господарств у першорепродукційному насінні для висівання на площі 1,2-1,5 млн. га., що відповідає проекту розвитку ріпаківництва в Україні на 2005-2010 роки.

В інституті розроблено і в його базових господарствах впроваджується ресурсозберігаюча технологія вирощування сортів ріпаку власної селекції, що на 25-30% зменшує витрати і пестицидне навантаженая при врожайності насіння 3,0-3,5 т/га. Вдосконалено технологію вирощування ярого ріпаку в умовах західного регіону України і комплексну систему захисту посівів від шкідників, хвороб і бур'янів. Для економічно міцних сільгоспгосподарств запропоновано інтенсивну технологій, одержання насіння (4,0-4,5 т/га) при використанні сучасної техніки, агрохімікатів, біостимуляторів, десикантів, причіплювачів та інших засобів захисту. Високоефективними є розроблені в інституті зерново-ріпакові ґрунтозахисні сівозміни. Передана товаровиробникам технологія знешкодження глюкозинолатів дозволяє використовувати високобілкові добавки для відгодівлі худоби та птиці. Впроваджуються розробки з використанням ріпаку на зелений корм і для удобрення грунтів (сидерати).

Інститут працює над програмою розширення площ ріпаку в Україні до 1,5 млн. га, зміцнюючи зв'язки з сільгоспвиробниками, переробними підприємствами і заготівельними організаціями. Товарносіючі господарства забезпечуються посівним матеріалом першої репродукції. Проводяться щорічні семінари, конференції, виставки, наради, поширюється друкована рекламна продукція. Протягом останніх років значно розширилися міжнародні зв'язки - з Геттінґенським університетом (Німеччина) - з проблем біохімічної оцінки і селекції ріпаку, Празьким університетом землеробства та Польським інститутом рослин - з питань агротехнології і захисту рослин.

У структурі інституту працюють 10 лабораторій, Коломийська дослідна станція (12 лабораторій), Косівський відділ проблем гірського