змінних;
Procedure – оголошення процедур користувача;
Function – оголошення функцій користувача.
та виконуваної частини(тіла програми)
begin
<розділ команд>
End.
Заголовок та усі розділи, окрім останнього, є необов’язковими. Розділювачем між конструкціями програми є символ «;». У кінці програми завжди має стояти крапка.
Заголовок програмі надає програміст. В іменах, які користувач дає своїм програмам та змінним, великі та малі букви рівноправні: імена А та а
(або MyName та myname) позначають один і той самий об’єкт.
У програму можуть входити коменттарі. Коментарі – фрагмент тексту програми, взяти у фігурні дужки. Коментар слугує для пояснення роботи програм і не впливає на виконання команд. Він може бути розташований у довільному місці програм.
Особливим видом коментаря є директива. Директиви призначені для задання режимів функціонування компілятора. Як і коментар, директиву записують у фігурних дужках, де після відкриваючої дужки зазначають символи $, наприклад, директива{$F+} підтримує такзвану far-модельпамяті для роботи з процедурами та функціями, {$N+} забезпечує застосування матеметичного співпроцесора тощо.
РОЗДІЛИ ОГОГЛОШЕННЯ СТАЛИХ І ЗМІННИХ.
Усі величини, які входять у програму, повинні бути описані у розділі сталих, якщо вони не мінятимуть значення протягом виконання програми:
Const <стала 1>=<значення 1>;
. . .
<стала n>=<значення n>;
або у розділі оголошення змінних, якщо вони обчислюватимуться:
var <список змінних 1 >:<тип змінних 1>;
. . .
<список змінних n >:<тип змінних n>;
Елементи списків записують через кому. Кутові дужки <…> - це засіб формалізованого описування конструкцій мови. У конкретних програмах їх не використовують.
Поняття сталої та змінної. Стандартні типи даних.
Одним з найважливіших понять у програмуванні є стала і змінна.
Змінна – це поіменована ділянка оперативної пам’яті комп’ютера, де зберігається значення деякої величини. Змінна має такі властивості: назву, значення, тип. Кільуість змінних та їхні властивості задає користувач. Тип змінної визначає її допустимі значення, а також операції, які можна над нею виконувати.
Окрім звичайних є ще типові сталі. Вони дають змогу оголошувати змінну й відразу надавати їй значення:
Const <ім’я сталої 1>:<тип 1>=<значення 1>;
. . .
<ім’я сталої n>:<тип n>=<значення n>;
На відміну від звичайних, значення типованих сталих у програмі можна змінювати. Приклади типованих сталих: const mysymbol:char=’a’; n:integer=5; p:real=1.73.
Розглянемо стандартні типи даних:
числові цілі (byte, shorting, word, integer-основний тип, longint);
Розглянемо такі дві змінні: var x:byte; y:integer; зауважимо, що змінна х не може набувати від’ємних значень, оскільки вони не входять до діапазону допустимих значень типу byte.
числові дійсні (single, real – основний тип, double, extended);
дійсні числа можна записувати у форматі з фіксованою крапкою, наприклад, 5.04, -12.109, або у форматі з фіксованою крапкою, наприклад, -5.2Е+2(це є -520.0). символи nE+2 означають множення числа n на 10 у степені +2, тобто nEm=n*10;
символьний (char) – це множина символів кодової таблиці компютера ASCII. Символьна стала – це символ, взятий у лапки, наприклад ’a’, ‘5’, ‘%’ ;
Логічний(тип boolean)характеризується двома значеннями:false(хибність) та true(істиність).
Усі стандартні типи(окрім дійсного) є впорядкованими, тобто для кожного даного визначені наступне та попереднє значення.
14.Арифметичні операції та вирази, правила побудовт та виконання.
1 | +, -
not | Присвоєння знаку
Логічне заперечення
2 | *,/
Div, mod
and | Множення, ділення
Цілочислові операції
Логічний добуток
3 | +,-
Or, xor | Додавання, віднімання
Логічні суми
4 | =,<>,<,>,<=,>=
in | Відношення(порівняння)
Належність до множини
Пріоритет операція зміст операції
Виконання кожної операції здійснюється з урахуванням її пріоритету( 1-й - найвищий). Для зміни звичайного порядку виконвння операцій використовують круглі дужки. Наприклад, 2*(-3-2)=-10.
Результатом операції div є ціла частина від ділення двох чисел, а mod - остача. Наприклад: (9-2)div2=3, 7mod2=1.
22.Структуровані складені типи даних: записи і множини.
Поняття запису. Розглянемо учнівський чи студентський квиток, паспорт, службове посвідчення, цінник у магазині, тощо. Інформація, що стосується однієї особи чи об’єкта, є комбінованою: вона складається з чисел символів чи слів. Таке дане називається складеним (структурованим). Складені дані зручно опрацьовувати за допомогою комп’ютера. Для зберігання в оперативній пам’яті та опрацювання складеного даного, елементами якого є дані різних типів, використовують тип даних – запис .
Поняття запису розглянемо на прикладі даних зі сторінки журналу, де є список студентів та їхні оцінки з одного предмету:
Номер Прізвище оцінки
1 прізвище 1 5 3 4 5
2 прізвище 2 3 3 4 3 ... ... ... ... ... ... ...
30 прізвище 30 5 5 5 4
Тут кожний рядок є записом. Запис складається з даних різних типів. Перший елемент запису – ціле десяткове число з діапазону 1..30, другий – масив символів, третій – масив із чотирьох цілих чисел. Кажуть, що такий запис складається з чотирьох інформаційних полів.
Кожний елемент запису вводять у відповідне поле оперативної пам’яті якому надають ім’я.Кожний запис складається із фїксованої кількості компонент,що називається полями. Запис є типом який описують у розділі типів структура запису така
RECORD
ім’я поля 1:тип поля 1;
… … …
ім’я поля 2:тип поля 2;
END;
Для звернення до окремого поля використовують символ ».» після вказання імені змінної запису наприклад в розділі огоошення типів
TYPE
REC POINT TYPE=RECORD
X,Y :INTEGER
END;
В розділі опису змінних:
Var
Point:rec point type ;
Begin
Point. X:=point. Y+1;
… … …
End;
Крім використання такої конструкції зручнішим є використання оператора приєднання
With ім’я запису do оператор
МНОЖИНИ.
Основні поняття. Для розв’язування багатьох задач корисним є тип даних (структура даних) – множина. Множина складається з елементів , значення яких записують через кому у квадратних дужкахю. Елементами множини можуть бути прості дані одного(символьного, перерахованого чи діапазонного )типу.
Порядок розташування елементів у множині значення