В травні 1997 р. на базі цього консорціуму був створений DVD-форум - відкрита для вступу організація, що налічує сьогодні більше 200 членів. Основні задачі цієї організації - розвиток і просування формату DVD, вироблення злагоджених специфікацій, а також ліцензування діяльності підприємств в області DVD-технології. В рамках форуму діють спеціальні робочі групи по різних аспектах DVD-технології. На ряд специфікацій прийняті міжнародні стандарти.

Рівень якості зображення, береженого у форматі DVD, дуже близький до рівня професійних студійних відеозаписів.

З приміненням стиснення за стандартом MPEG-2 на DVD-диску вдалося розмістити повнометражний відеофільм (тривалістю до 135 мін) з 6 каналами високоякісного, порівнянного із студійним, звукового супроводу і чотирма каналами субтитрів.

В необробленому вигляді цифрові видеодані мають величезний об'єм: повнометражний фільм займе 40 DVD-дисків, кожний з яких по 4,7 Гбайт. Проте цифрове відео володіє надмірністю, т. е. є безліч однакових або схожих елементів, які можна ідентифікувати і видалити. Цей процес називається кодуванням (encoding). В результаті кодування можна видалити більше 97% даних відеозображення без якого-небудь помітного погіршення його якості. Для цього і використовується стандарт цифрового кодування МPEG-2 - кодування із змінним ступенем стиснення.

Кодування у форматі MPEG-2 є процесом стиснення видеоданих за рахунок видалення надмірної інформації. При цьому використовується два основні алгоритми компресії. Надмірність інформації видеоданих підрозділяється на два вигляд: просторову і тимчасову. Наприклад, якщо автомобіль рухається по шосе, то шосе є фоном, який однаковий протягом декількох кадрів. Відповідно, всі мінімальні елементи зображення, які не змінилися в наступному кадрі, можна берегти в одному екземплярі кадру, відновлюючи їх в кожному подальшому кадрі, на основі інформації з попереднього. Цей вигляд називається тимчасовою надмірністю. При компресії інформації про ці елементи використовується метод міжкадрового кодування (inter-frame coding). При цьому усередині одного кадру або в межах макроблоку кадру (macroblock) можуть міститися однакові елементи. Таким чином, видаливши частину з них, відновити їх можна на основі інформації про сусідні елементи усередині цього кадру або макроблоку. Такий вид надмірності називається просторовим, а метод їхнього кодування - внутрішньокадровим кодуванням (infra-frame coding). Оскільки між сусідніми кадрами, як правило, не відбувається різких змін, тому міжкадрове стиснення вельми ефективне.

Чим вище якість цифрового звуку, тим більше даних необхідно для його уявлення. Для того щоб умістити ці дані на DVD-диску, застосовується також кодування.

В студійних умовах звичайно використовується звук стандарту Dolby ProLogic Surround Sound, матрична звукова схема, за допомогою якої чотирьохканальний звук кодується для звичайної стереопари. Чотири канали розбивається на центральний, передній лівий, передній правий і тиловий (в та час як завжди для тилового каналу використовується два динаміки). Стандарт Dolby ProLogic забезпечує краще сприйняття звуку, чим звичайне стереозвучання, але аудиофилы все одно незадоволені створюваним звучанням (немає відчуття, що звук виходить з відстані) і тим, що звук розподіляється невірно (наприклад, переміщається, коли повинен виходити з однієї крапки). З появою формату DVD таких проблем виникати не повинне.

Висока якість звучання забезпечується за рахунок кодування за стандартами Dolby Digital Surround Sound (AC-3) або MPEG-2 Sound. AC-3 забезпечує шість каналів, а MPEG-2 до восьми каналів звуку, причому кожний канал повністю роздільний

(використовування 16-, 20- або 24-розрядної лінійної імпульсно-кодової модуляції з частотою дискретизації 48 або 96 кГц, що забезпечує запис звуку в смузі частот шириной 22 або 44 кГц відповідно; при цьому прочитування звукової інформації виробляється із швидкістю 384 Кбайт/с). Всі експерти сходяться на думці, що звук АС-3 і MPEG-2 цілком порівнянний з кинотеатральным звучанням.

Для забезпечення сумісності із старими стереосистемами DVD-програвачі мають вбудовані кодувальники для можливості трансляції АС-3 і MPEG-2 звуку в Dolby ProLogic з ціллю відтворення на стандартній апаратурі.

Після ухвалення угоди про застосування єдиного стандарту DVD з'явилися нові проблеми, пов'язані з інтересами різних кіностудій. Вони зажадали додаткові гарантії того, що кінофільми, призначені для одного ринку, будуть неприступні для інших. В результаті весь світ був поділений на шість зон, в яких будуть застосовуватися різні регіональні коди і диски. На мал. 12.7 приведені піктограми DVD-дисків, що показують, для яких зон (регіонів) призначений даний диск.

Мал. 12.7. Піктограми DVD-дисків для визначення зони їхнього призначення

Такий штучний розподіл миру служить ще одним джерелом неприємностей для користувачів і стримує розповсюдження дисків і приводів DVD. Так, одного дня хтось з'ясує, що апаратура, придбана ним, наприклад, в США (зона 1) або в країнах колишнього СРСР (зона 5), не зможе відтворити DVD-диск, призначений для країн Європи. Проте не все так сумно. По-перше, практично всі сучасні DVD-приводи дозволяють 5 разів змінити зону і, по-друге, існують так звані "прошивки Region free", за допомогою яких можна змінити програму ініціалізації приводу, що міститься в мікросхемі флэш-пам'яті, і зробити його багатозоновим (Region free). Відповідні "прошивки" можна знайти в Інтернеті на сайті www.firraware.fr.st. Але ми вам не рекомендуємо це робити: по-перше, це незаконно і, по-друге, якщо ви використовуєте не ту прошивку, результат може бути плачевним.

Параметри елементів робочої поверхні дисків, записаних в різних форматах, приведені на мал. 12.8.

У відповідності із спочатку прийнятим стандартом, DVD-диск є одностороннім і може містити до 4,7 Гбайт інформації. Так само, як CD, диск формату DVD має діаметр 120 мм. В накопичувачі нового стандарту робоча довжина

хвилі випромінювання лазера понизила з 0,78 мкм до 0,63-0,65 мкм (видимий діапазон хвиль), що забезпечило можливість зменшення розмірів штрихів