У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


відкрива-ється за допомогою миші або натисненням на клавішу <Alt> разом із клавішею літери, підкресленої в імені ме-ню, наприклад <АН+Ф>, <Alt+II> і т. ін.

Кількість команд у меню та його склад у процесі робо-ти з документами постійно змінюються. В меню можна показати всі, тільки основні команди або команди, що най-частіше використовуються.

Можна також встановити спосіб виведення меню: «Нет», «Разветвление», «Соскальзывание», «Случайный вы-бор». Перший спосіб –стандартний. Після вибору дру-гого способу меню розгортається згори вниз, а третього – починаючи з лівого верхнього кута. Четвертим способом меню відкривається по-різному.

Панелі інструментів. Це групи кнопок-піктограм, за до-помогою яких здійснюється швидший і наочніший вибір та виконання команд. У Word використовується кілька си-стемних панелей інструментів: «Стандартная», «Формати-рование», «Таблицы и границы», «Автотекст», «Формы», «Ри-сование», «Элементыуправления», «WordArt» та ін.

Крім традиційних панелей інструментів, Word 2000 містить низку інших вбудованих панелей («Буфер обме-на», «Visual Basic», «Web» «Web-компоненты» таін.)і на-дає користувачеві змогу їх модифікувати чи створити влас-ні. Система здатна настроюватися автоматично. Таку мож-ливість їй варто надати до втручання користувача. Будь-який елемент із головного меню або окремі команди можна пересилати на панель інструментів і в такий спосіб об'єднувати в одному місці всі засоби, необхідні для роз-в'язання конкретної задачі.

Як правило, на екран викликають тільки дві панелі Інструментів: «Стандартная» і «Форматирование». Перша (табл. 2.1) містить кнопки виконання основних ко-манд Word (створення, відкривання, збереження і друкування, редагування документа тощо), друга (табл. 2.2) – кнопки основних функцій форматування (вибір стилю до-кумента, типу, розмірів і накреслення шрифту, способу ви-рівнювання тексту тощо).

Загальні відомості

ОС Windows 98 наприкінці 90-х років XX ст. стала стандартом для 32-розрядних ПК, незважаючи на те, що вже з'явилися нові, потужніші ОС –Windows 2000 і Windows XP. Вони мають низку переваг (див. підроз-діл 1.5). Але ці операційні системи потребують значних додаткових ресурсів комп'ютера. Нормальна швидкість їх роботи розпочинається з обсягу оперативної пам'яті 256 Мбайт і більше, яка є не на всіх комп'ютерах. Тому нині на більшості ПК встановлено операційну систему Windows 98. На її платформі виконуються офісні додатки Office 2000 і Office XP. Вони створюють зручне сучасне середовище для користувача Office і прийнятну швидкість роботи системи. Ця конфігурація програмного забезпечен-ня ПК, очевидно, збережеться й у найближчому майбут-ньому.

Особливості Windows 98:*

зручний для користувача графічний інтерфейс. Він і- дає змогу просто керувати роботою комп'ютера, ви-користовуючи такі поняття, як «мій комп'ютер», «мережне оточення», «кнопка «Пуск», «панель задач», «контекстне меню», «вікно», «ярлик», технології «вка-жи і вибери» («Point and Click»), «перенеси і відпус-ти» («Drag and Drop») і т. п.;*

вона є об'єктоорієнтованою ОС для оброблення доку-ментів. У ній використовуються такі офісні аналоги, як «робочий стіл», «папка», «документ», «кошик» іт. ін.;*

допускає приєднання до локальних і глобальних ком-п'ютерних мереж (електронна пошта, факс, Інтернет);*

містить довгі імена файлів (до 255 символів);*

працює з програмами, розробленими в інших ОС (MS DOS, Windows 3.1, Windows 95, Windows NT, Windows 2000) і виконує їх;*

багатозадачний режим. Використовує процесну (па-ралельно виконується кілька програм) та потокову форми (паралельно виконуються різні частини од-нієї програми). При одному процесорі багатозадач-ний режим реалізується так: попрацювавши якийсь час, задача у Windows 98 автоматично розвантажу-ється, і керування передається наступній задачі. При перебоях під час розв'язування задачі її можна зня-ти без розвантаження всієї системи;*

застосовує пряму адресацію оперативної пам'яті, завдя-ки чому у програмах (додатках), що виконуються, мо-жуть використовуватися до 4 Гбайт віртуальної пам'яті (оперативної пам'яті і пам'яті на жорсткому диску);*

підтримує обмін даними між додатками за допомо-гою OLE-технології (Object Linking and Embedding – зв'язування та вбудовування об'єктів). Наприклад, таб-лиці, а також діаграми, побудовані в табличному про-цесорі Excel, можуть бути в документі, створеному в текстовому редакторі Word;*

містить стандартні програми (Блокнот, графічний ре-дактор Paint, Калькулятор).

Файлова система

Основним інформаційним об'єктом ОС Windows є файл.

Файл –найменована ділянка зовнішньої пам'яті для зберігання програм і даних.

Оскільки ОС Windows із самого початку було орієнто-вано на роботу з документами, то файли, в яких зберіга-ються дані, тут називаються документами, а програми, що створюють та обробляють їх, – додатками.

Імена файлів

Файли можуть містити текстові документи, числові да-ні, закодовану табличну та графічну інформацію тощо. Для ідентифікації кожному файлу надається ім'я. Воно утво-рюється з двох частин – власне імені та розширення, роз-ділених символом «крапка». Розширення, як правило, ви-значає тип файла (додаток, текстовий документ, таблиця, ри-сунок, проект програми і т. ін.). Власне ім'я може складатися з 1–255 символів, а розширення –з 0–3 символів. В іме-ні файла (у власне імені та розширенні), крім літер і цифр, можна вживати такі символи: «$», «%», «'», «-», «пропуск», «@», «~», «!», «(», «)», «{», «}», «Л», «#», «&», «+», «;», «=», «[», «]». Оскільки розширення визначає тип файла, його ще на-зивають просто типом. Як власне ім'я, так і розширення користувач може задавати довільно. Наприклад: letter.txt, Лист flem.poey.doc, Co6ieapmicmb.xls.

В іменах файлів вживаються і великі, і малі літери, їх регістр система запам'ятовує, але при порівняннях імен ці символи не розрізняє. Це означає, що в одній папці не можна зберігати два різних файли, імена яких різняться тільки регістром літер, тобто для системи ім'я Письмо Иванову.dос збігається з ім'ям Письмо Ивановую.dос.

Незважаючи на допустиму довільність у визначенні імені файла, на практиці використовують уніфіковані (за-гальноприйняті) розширення. Деякі з них наведено в табл. 1.5. Застосування загальноприйнятих розширень до-помагає користувачу орієнтуватися у змісті файла за його розширенням. Так, якщо файл має розширення .doc,


Сторінки: 1 2 3 4