Таблиця 1.5 Деякі уніфіковані розширення файлів

Використання уніфікованих розширень полегшує візу-альну орієнтацію у призначенні файлів. Залежно від роз-ширення файл зображується певним значком. У табл. 1.5 наведено значки деяких розширень. Оскільки в рамках ОС Windows кожному зареєстрованому типу файла відпо-відає свій значок, самі розширення зазвичай не виводять-ся на екран: для орієнтації в призначенні файла досить цього значка.

Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб розпочати роботу з якимось документом, досить дві-чі клацнути на його значку мишею. При цьому Windows аналізує розширення файла і запускає на виконання не-обхідний додаток, а потім завантажує в нього вибраний документ.

У деяких командах (пошук файлів тощо) в іменах фай-лів можуть використовуватися символи «?» і «*». Імена, що містять такі символи, називають шаблонами, або родо-вими Іменами. Вони застосовуються для позначення від-разу кількох файлів. Тоді під символом «?» мається на увазі будь-який символ, а символ «*» позначає будь-яку кількість символів в імені або розширенні шаблона. Приклади:*

для документів План2000.хІз, План2001.хІ8 і План2002.хІ8 шаблоном є План200?.xls;*

для документів Плані 999.xls і План2001.хІз шаблоном є План*.хІз;*

для документів План2002.хІз і План2002.аос шаб-лоном є План2002.*;*

для документів План2001.хІз, План2002.хІз і План2002Лос шаблоном є План*.*;*

для всіх наведених вище файлів шаблоном є *.*.

Операційна система Windows може читати і записува-ти імена файлів інших ОС (Unix, OS/2, Windows NT, Windows 2000, Windows XP і т. д.).

Перш ніж з'явилася ОС Windows, на ПК основною ОС була система MS DOS, у середовищі якої було ство-рено сотні тисяч програм (додатків). Ці програми акту-альні й нині. Вони обробляють документи, що зберіга-ються у файлах із довжиною власне імені, яка не пере-вищує восьми символів (короткі імена). Якщо ж документ спочатку готується в ОС Windows, то довжина імен фай-лів може сягати 255 символів (довгі імена). Для того щоб ці документи могли оброблятися також у середови-щі MS DOS, ОС Windows при створенні дає їм короткі імена. Кожне таке ім'я складається з перших шести символів довгого імені, до яких додаються символ тиль-да «-» і порядковий номер файла з такими самими пер-шими шістьма символами в цій папці. Наприклад, як-що в папці Особисті листи зберегти файл Лист Петpeнко.txt, а потім Письмо Петренко.txt, то ОС поряд із цими довгими іменами створює короткі – Лист 1.txt і Лист 2.txt, відповідно.

Папки

Складовими елементами ПК як сховища інформації є диски (жорсткі, гнучкі та компакт-диски). Кожний із них зберігає файли, які можна упорядкувати за певною тема-тикою в папки. Будь-яка папка, у свою чергу, може місти-ти файли й інші підпанки. Отже, для користувача пап-ка – це місце, де зберігаються документи, додатки та ін-ші підпанки, а з точки зору ОС – місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір, час остан-нього поновлення кожного файла і т. д.

Файлова система – сукупність папок і файлів, що зберігаються на
зовнішніх носіях ПК.

Усі папки на диску зображаються окремим значком. Із по-гляду ОС Windows, кожний диск і комп'ютер загалом та-кож є папками. Проте через їхню специфіку вони пода-ються спеціальними значками із зображенням диска –та комп'ютера.

Папки доцільно створювати тільки на жорстких і ком-пакт-дисках, що мають значні ємності пам'яті, а отже, ве-лику кількість файлів.

Розміщення файлів у різних папках дає змогу виді-лити:*

в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад, усі додатки або всі файли з даними);*

всі файли, що належать певній підсистемі (наприклад, ЕТ, текстовому редактору, підсистемі нарахування за-робітної плати тощо);*

всі файли кожного користувача, якщо комп'ютер екс-плуатують кілька користувачів.

Папці присвоюється ім'я. Вимоги до нього ті самі, що й до імені файла. Як правило, розширення не використо-вується (наприклад, Особисті листи, Звіти).

На кожному диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, мають інші підпанки. Кожна папка, крім підпанок, може містити ще й файли. Так утворюється ієрархічна деревоподібна структура папок на диску. Приклад деревоподібної файлової структури диска С: наведено на рис. 1.4. У кореневій папці цього диска зберігаються два файли: командний процесор (command.com) і файл авто-запуску (autoexec.bat), а також одна папка Program Files із трьома підпанками –Microsoft Exchange, Microsoft Office і VBА. У кожній з них є свої файли і папки.

Рис. 1.4. Деревоподібна файлова структура диска С:

Повне ім'я файла

При деревоподібній файловій структурі перед ім'ям файла необхідно вказати місце його розташування – лан-цюжок підпорядкованих папок. Такий ланцюжок назива-ється шляхом, або маршрутом. У цьому випадку імена підпапок розділяються символом «\», який записується після імені дисковода, а також перед ім'ям файла.

Отже, повне ім'я файла задається такими елементами:*

ім'ям дисковода;*

маршрутом (ланцюжком імен папок, у якому кож-на наступна папка є підпапкою попередньої);*

ім'ям файла, що завершує ланцюжок (файл має міс-титися в останній згаданій папці). Повне ім'я файла має такий формат:

[дисковод:] [\шлях\] ім'я файла

Елементів повного імені файла, що містяться у квад-ратних дужках, може не бути (наприклад, якщо файл роз-міщено на поточному диску або в поточній папці). Повні імена деяких файлів, показаних на рис. 1.4, мають такий вигляд:

C:\command.com, C:\Program Files\Vb\Vb6.exe C:\Program Files\MicrosoftExchange\Mlset32.exe

В одній папці кожний файл повинен мати оригіналь-не ім'я. Файли можуть відрізнятися розширенням. На-приклад:

План.bas –програма мовою BASIC;

План.ехе –програма в машинних кодах;

План.dat –дані для оброблення програмою;

План.аос –документація щодо роботи з програмою.

У