1)повнота подання даних;

2)мінімальний склад даних;

3)мінімізація часу вибірки даних;

4)незалежність структури масивів від програмних засобів їх організації;

5)динамічність структури інформаційної бази.

Останнім часом склалися такі основні підходи до побудови внутрішньомашинної інформаційної бази:

1)проектування масиву як відображання змісту окремого документа;

2)проектування масивів для окремих процесів управління;

3)проектування масивів для комплексів процесів управління, які реалізуються;

4)проектування бази даних;

5)проектування кількох баз даних.

Кожний з цих підходів має свої переваги і недоліки, а вибір залежить від обчислювальної техніки, яка використовується, програмних засобів і специфіки процесів, що автоматизуються.

Основні масиви можуть мати вигляд локальних масивів чи організовані в базу даних (БД) під керуванням системою управління базою даних (СУБД).

Взаємозв'язок користувача з базою даних зображено на рис.3.2.

База даних є сукупність даних, що використовується при функціонуванні ІC, організована за певними правилами, які передбачають загальні принципи опису, зберігання і маніпулювання даними і незалежна від прикладних програм (ГОСТ 24.003-84).

Система управління базами даних - це сукупність програм і мовних засобів, які призначені для управління даними в базі даних і забезпечують взаємодію її з прикладними програмами (ГОСТ 20886- 85).

Рис. 3.2. Взаємозв'язок користувача з базою даних

Масив даних - це конструкція даних, компоненти якої ідентичні за своїми характеристиками і є значенням функції від фіксованої кількості цілочисельних аргументів ( ГОСТ 20886- 85).

Файл - це ідентифікована сукупність примірників повністю описаного в конкретній програмі типу даних, розміщених ззовні програми в зовнішній пам'яті та доступних програмі, за допомогою спеціальних операцій (ГОСТ 20886- 85).

Методика проектування інформаційного забезпечення складається з трьох етапів.

На першому етапі "Розробка рішень по інформаційній базі": визначається склад і обсяг нормативно - довідкової інформації; розробляються пропозиції щодо вдосконалення діючого документообігу; структура бази даних; система збирання і передавання інформації, а також рішення з організації і ведення бази даних; визначається склад і характеристики вихідної і вхідної інформації (сигналів, документів, даних).

На другому етапі "Вибір номенклатури і прив'язка системи класифікації і кодування інформації>: визначається перелік типів інформаційних об'єктів, які підлягають ідентифікації в ІC, перелік необхідних класифікаторів; вибираються й розробляються класифікатори інформаційних об'єктів і системи кодування; визначається система внесення змін і доповнень у класифікатори; розробляються принципи й алгоритми автоматизованого ведення класифікаторів.

На третьому етапі "Розробка рішень щодо забезпечення обміну інформацією в системі" розробляється схема інформаційного забезпечення.

4. Визначення файла даних: запис, структура запису, поле запису та його реквізити (ім'я, тип, розмірність)

Файли являють собою області пам'яті на зовнішньому носії (як правило магнітному диску), призначені для:

збереження даних;

довгострокового збереження інформації (вона зберігається при вимиканні машини).

Файли відрізняються від звичайних масивів тим, що

вони можуть змінювати свій розмір;

звернення до елементів цих масивів здійснюється не за допомогою операції індексації, а за допомогою спеціальних системних викликів і функцій;

доступ до елементів файлу відбувається в так називаній "позиції читання/запису", що автоматично просувається при операціях читання/запису, тобто файл проглядається послідовно. Є, щоправда, функції для довільної зміни цієї позиції.

Розглянемо структура файла даних (типу .DBF). Файл бази даних складається з запису заголовка і записів з даними. У записі заголовка визначається структура бази даних і міститься вся інша інформація, що відноситься до бази даних. У файлі вона починається з нульової позиції.

Записи з даними (*) йдуть за заголовком (байти розташовуються послідовно) і містять у собі фактичний вміст полів. Довжина запису (у байтах) визначається підсумовуванням зазначених довжин усіх полів. Числа в даному файлі розміщуються в зворотному порядку.

struct Header {

char іd; // Типи файлів з даними

// FoxBASE+/dBASE ІІІ +, без memo - 0х03

// FoxBASE+/dBASE ІІІ +, з memo - 0х83

// FoxPro/dBASE ІV, без memo - 0х03

// FoxPro з memo - 0х5

// dBASE ІV з memo - 0x8B

char modіfed[3]; // Остання зміна (ГГММДД)

long records; // Число записів у файлі

іnt fdata; // Положення першого запису з даними

іnt ldata; // Довжина одного запису з даними (включаючи ознаку видалення)

char reserved[16]; // Зарезервовані

char cdxfіle; // 1-є структ.складений инд.файл (типу .CDX),0-немає

char reserved1[3]; // Зарезервовані

char fіeld[32]; // Підзаписи полів (див. нижче) (**)

....

char fіeld[32]; // Підзаписи полів

char end; // Ознака завершення запису заголовка (0х01)

}

struct fіeld { // Підзаписи полів

char name[10]; // Назва поля (максимально - 10 символів, якщо

// менше 10, то доповнюється порожнім символом (0х00))

char type; // Тип даних:

// C - символьні;

// N - числові;

// L - логічні;

// M - типу memo;

// D - дата;

// F - із крапкою, що плаває;

// P - шаблон.

long where; // Розташування поля усередині запису

char length; // Довжина поля (у байтах)

char reserved[15]; // Зарезервовані

Примітки за структурою файлу з даними.

(*) Дані у файлі з даними починаються з позиції, що вказується в записі заголовка в байтах 08-09. Записи з даними починаються з байта, що містить ознаку видалення. Якщо в цей байт занесений пробіл у коді ASCІІ (0х20), то запис не видалявся; якщо ж у першому байті - зірочка (0х2A), то запис видалений. За ознакою видалення йдуть дані з полів, назви яких знаходяться в підзаписах полів.

(**) Кількість полів визначає кількість підзаписів полів. У