Контрольна з інформатики

План

1. Основні поняття операційної системи MS DOS – файл, ім’я та розширення, каталог, поточний каталог, логічний диск, шлях, запрошення DOS

Файл – це найменша одиниця зберігання інформації, що містить послідовність байтів і має унікальне ім’я. Набори параметрів і характеристик файлів залежать від використовуваної файлової системи. З погляду технічної організації даних на комп’ютері інформація на певному носії подається у вигляді байтів. Але байт не можна зберегти в якості одиниці даних, оскільки невідомо, що саме він позначає. Кожна послідовність байтів повинна мати заголовок. Байти даних разом з байтами заголовку реєструються операційною системою і отримують унікальне ім’я. Така послідовність байтів і називається файлом. Основним атрибутом файла є його ім’я.

Ім’я файла – це символьний рядок, довжина якого залежить від використовуваної файлової системи. В файловій системі FAT (File Allocation Table), що використовується в MS DOS, довжина імені файла не може перевищувати 11 символів, довжина, власне, імені файла при цьому складає 8 символів, інші три призначені для позначення типу або розширення файла.

Розширення файла – символьне позначення типу даних, що зберігаються в файлі, може містити від одного до трьох символів. Не всі файли мають розширення, якщо розширення існує, воно відокремлюється від імені файла крапкою. Користувач може формувати розширення (як і імена файлів) в довільний спосіб, але DOS виділяє деякі розширення, яким співставленні певні дії операційної системи, наприклад: BAT – командний файл, що містить ряд команд DOS; СОМ – зовнішня програма, ЕХЕ – інший вид зовнішньої програми та ін. В багатьох випадках розширення імен файлів визначаються програмами, що використовують ці файли. Наприклад, текстові редактори для DOS автоматично додають до обраного користувачем імені файла розширення ТХТ.

Каталог – це файл, який містить інформацію про підпорядковані йому файли; каталоги використовуються для логічної організації файлів, кожен каталог містить файли об’єднані за певною ознакою – їх автор, тип, тема і т. ін. Каталог, вкладений в інший каталог називають підкаталогом, каталог, що не вкладений в жоден інший – кореневим каталогом. Розмір підкаталогу необмежений, розмір кореневого каталогу фіксований командою FORMAT. Тому більшість користувачів не вміщують файли в кореневому каталозі, за виключенням файлів, необхідних для завантаження з диска С:. Частина кореневого каталогу, що залишилася виділена елементам підкаталогів, чим забезпечується максимальне число розгалужень підкаталогів поза кореневим каталогом. При введенні імен файлів (наприклад, імені виконуваного файла зовнішньої утілити) з клавіатури MS DOS відслідковує такі файли: а) з каталогів, указаних за допомогою змінної середовища РАТН з командного файла автонастроювання AUTOEXEC.BAT, б) з каталогу, до якого здійснений перехід засобами MS DOS – такий каталог називається поточним або активним каталогом.

Логічний диск – виділена область жорсткого диску, яка сприймається системою як окремий пристрій. Логічні диски являють, таким чином, незалежні розділи на одному жорсткому диску. Розділи жорсткого диску виділяються за допомогою спеціальної утілити DOS – FDISK. Використання декількох логічних дисків дозволяє більш раціонально використовувати дисковий простір. Річ у тім, що в файловій системі FАТ16, що використовується в MS DOS адреса файлу подана двобайтним числом, тому для запису цієї адреси використовується 16 бітів (в одному байті – 8 бітів). Отже, максимальна кількість кластерів (мінімальних адресованих ділянок) дорівнює числу 65536 (216 = 65536). Це число є граничним і при збільшенні розміру диску не змінюється, натомість збільшується розмір самих кластерів. Таким чином, при використанні FАТ16 на великих дисках виникає проблема: при обмеженій кількості кластерів їхні розміри невиправдано збільшуються (увесь кластер не заповнюється даними). Використання кількох логічних дисків дозволяє певною мірою вирішити цю проблему. Система логічних дисків дозволяє також використовувати на одному комп’ютері різні типи файлових систем, а також краще розміщувані на жорсткому диску структурувати дані (наприклад, зберігати на диску С: програмні файли, а на диску D: створювані за допомогою цих програм документи).

Шлях файла. Послідовність вкладених каталогів називають шляхом файлів, наприклад, якщо файл FILE.TXT знаходиться на логічному диску С: в каталозі DIR2, який в свою чергу знаходиться в каталозі DIR1, то шлях файла виглядає як:

C:\DIR1\DIR2\FILE.TXT

Шлях файла також іноді називають повним ім’ям файлів (ім’я файла з включенням імен логічного диску та лінійної структури каталогів, де даний файл знаходиться в нижньому за ієрархічною структурою каталозі).

Запрошення DOS – позначення активного дисководу (каталогу) і курсору, який вказує на можливість введення команди (“запрошує” користувача ввести команду). Так, наприклад, при завантажені DOS з дисководу А: запрошення DOS виглядає так:

А>_

Курсор розташований поряд з запрошенням і являє собою блимаючу горизонтальну риску. При наборі команди кожний новий символ з’являється над курсором. Команда виконується після натискання клавіші Enter.

2. Принципи фон Неймана

Джон фон Нейман (1903-1957) – американський математик, що увійшов в історію, розробивши принципово нову архітектуру електронних обчислювальних машин: до появи принципів фон Неймана ЕОМ могли виконувати лише команди, що надходили ззовні, хоча використання перфокарт дозволяло спростити процес введення команд, тим не менше часто процес настроювання обчислювальної машини і введення команд займав більше часу, ніж власне розв’язання поставленої задачі. Фон Нейман запропонував включити до складу комп’ютера для зберігання послідовності команд і даних спеціальний пристрій – пам’ять. Окрім