того, Джон фон Нейман запропонував реалізувати в комп’ютері можливість передачі управління від однієї програми до іншої. Здатність зберігати в пам’яті комп’ютера різні набори команд (програми), призупиняти виконання однієї програми і передавати управління іншій, а потім повертатися до вихідної значно розширювала можливості програмування для обчислювальних машин. Іншою ключовою ідеєю, запропонованою фон Нейманом, став процесор (центральний обробляючий пристрій), котрий повинен був керувати всіма функціями комп’ютера. В 1945 році Джон фон Нейман підготував звіт, в якому визначив наступні основні принципи роботи і елементи архітектури комп’ютера:
Комп’ютер складається з процесора (центрального обробляючого пристрою), пам’яті і зовнішніх пристроїв.
Єдиним джерелом активності (не рахуючи стартового і аварійного втручання людини) в комп’ютері є процесор, який, в свою чергу, керується програмою, що знаходиться в пам’яті.
Пам’ять комп’ютера складається з комірок, кожна з яких має свою унікальну адресу. Кожна комірка зберігає команду програми або одиницю оброблюваної інформації. Причому і команда, і інформація мають однакове подання.
В будь-який момент процесор виконує одну команду програми, адреса якої знаходиться в спеціальному регістрі процесора – лічильнику команд.
Обробка інформації відбувається лише в регістрах процесора. Інформація в процесор потрапляє з пам’яті або з зовнішнього пристрою.
В кожній команді програми зашифровані наступні приписи: з яких комірок брати оброблювану інформацію; які операції здійснювати з цією інформацією; в які комірки пам’яті слід спрямувати результат; як змінити вміст лічильника команд, щоб знати, звідки взяти наступну команду для виконання.
Процесор виконує програму команда за командою у відповідності зі зміною вмісту лічильника команд доти, поки не отримує команду зупинитися.
В 1951 році був створений перший комп’ютер, призначений для комерційного використання – УНІВАК (універсальний автоматичний комп’ютер), в якому були реалізовані усі принципи архітектури фон Неймана. В 1952 р. за допомогою УНІВАК були передбачені результати виборів президента США.
В подальшому архітектура фон Неймана зазнала незначних доповнень, але вихідні принципи управління комп’ютером за допомогою програм, що зберігаються в пам’яті залишилися. Переважна більшість сучасних комп’ютерів побудована саме на принципах фон Неймана.
3. Робота з Norton Commander. Загальний вид. Функціональні клавіші
Загальний вид Norton Commander. Norton Commander являє собою так звану програму-оболонку операційної системи MS DOS. Оболонка – це програма, яка дозволяє користувачу здійснювати управління ресурсами комп’ютера в рамках більш розвинутого (більш зручного та інтуїтивно зрозумілого ніж стандартний текстовий інтерфейс MS DOS) інтерфейсу.
Застосування операційної оболонки Norton Commander значно спрощує управління комп’ютером, дозволяє в наочному вигляді отримувати інформацію про його основні ресурси, здійснювати усі основні процедури адміністрування файлової системи (перехід між дисками та каталогами; створення, перегляд, редагування текстових файлів, копіювання, переміщення, видалення файлів і каталогів; пошук файлів і каталогів; порівняння каталогів і т.п.).
Питання про те, які саме якості Norton Commander забезпечили даній програмній оболонці визначну популярність серед користувачів, не отримало однозначної відповіді навіть до теперішнього часу, коли, власне кажучи, її час вже минув. На думку багатьох авторів серед переваг цієї програми на перше місце слід поставити ідею двохпанельного інтерфейсу, що надає користувачеві можливість одночасної маніпуляції з вмістом декількох логічних пристроїв. Широка популярність даної оболонки у користувачів призвела до феномену появи, так званих “Norton-подібних” програм, їх автори, залишаючись в фарватері основної мультипанельної ідеї, вносили певні удосконалення (як правило, сервісного характеру). Серед таких “клонів” Norton Commander можуть бути названі Volkov Commander (VC), DOS Navigator (DN), FAR (File and archive manager).
Функціональні клавіші – клавіші F1-F10, яким у програмі Norton Commander співставленні певні дії. В нижньому рядку екрана Norton Commander виводиться нагадування про призначення функціональних клавіш. Короткі відомості про призначення функціональних клавіш подані нижче:
F1 – Help – одержання підказки про призначення клавіш і підказки про поточний режим роботи;
F2 – Menu – виведення на екран меню користувача, яке відображується в спеціальному вікні між лівою і правою панелями;
F3 – View – перегляд файла. Можна переглядати текстові файли, таблиці баз даних, електронні таблиці;
F4 – Edit – редагування файла за допомогою внутрішнього редактора Norton Commander або будь-якого зовнішнього редактора, вказаного користувачем;
F5 – Copy – копіювання файла або групи файлів. В середині екрана з’являється запит про те, куди копіювати файл. За замовчуванням файл копіюється в каталог, який виведено на другій панелі. Можна вказати й інше ім’я каталогу. Для копіювання потрібно натиснути Enter, для відміни – Esc;
F6 – Rename or Move – перейменування файла або пересилання його в інший каталог;
F7 - Make directory – створення підкаталогу;
F8 – Delete – вилучення файла або підкаталогу;
F9 – Pull down menu – виведення меню Norton Commander (спадаючого меню) у верхньому рядку екрана;
F10 – Quit – вихід з Norton Commander.
Література
Апокин И. А., Майстров Л. Е. История вычислительной техники. – М., 1990.
Руденко В. Д., Макарчук О. М., Патланжоглу М. О. Практичний курс інформатики. – К., 1997.
Экономическая информатика / под ред. П. В. Конюховского, В. Д. Колесова. – СПб., 2001.
Эшли Р., Фернандес Дж. РС DOS. Руководство для самостоятельного изучения. – М., 1993.