умовою побудови дійсно рентабельних ТІС - так званих Торгових Інтернет Систем.
Web-представництва розробляють Web-дизайн студії, які можуть професіонально вирішувати задачі організації надання інформації про компанію в Інтернет і Web-дизайн-оформлення цієї інформації. Але в цих студіях немає професіоналів по організації корпоративних систем управління, ERP-систем, EDMS-систем. У них немає досвіду впровадження складних систем управління корпорацією, торгово-облікових систем корпоративного рівня, бухгалтерських і фінансових систем.
Як в Україні, так і за рубежем проектуванням, розробкою і впровадженням такого роду систем займаються компанії системні інтегратори, консалтингові компанії. Саме до послуг цих компаній і потрібно звертатися корпоративним замовникам для розгортання систем електронної комерції і електронного бізнесу. Для великих компаній важлива розробка і впровадження систем електронної комерції класу В2В (бізнес - бізнес), які використовуються для організації процесу торгово-закупівельних операцій з бізнес партнерами компанії. Системи Електронної Комерції класу бізнес-бізнес обов'язково інтегруються в прикладні системи компанії і в її корпоративний портал.
Висновки
З технологій, на яких може базуватися електронна комерція, найбільш відпрацьованою на сьогоднішній день є електронний обмін даними – EDI.
Зменшення витрат - найбільш вражаючий результат впровадження EDI. Обробка заявки, що надійшла в формі паперового документа, обходиться у $150, використання ж EDI зменшує цю цифру до $25. EDI істотно зменшує собівартість, однак початкові вкладення в спеціалізовані комерційні мережі (VAN) і програмне забезпечення, що здійснює перетворення даних в EDI-формат і зворотно, досить великі. Тому лише великі корпорації змогли скористатися вигодами від впровадження технології EDI. Однак використання Internet як комунікаційна основа для EDI дозволяє усунути ціновий бар'єр і відкриває невеликим компаніям шляху до використання цієї технології.
EDI, як комунікаційна технологія, дозволяє, таким чином, радикально змінити концепцію і стратегію торгівлі фірми та її взаємостосунки з партнерами.
Зазначимо, що компанії, що займаються електронною комерцією, всі в більшій мірі асоціюють EDI з Internet, а не з VAN. За результатами опиту журналу Datamation, згаданому вище, 54,6% компаній-респондентів впровадили EDI, але лише 17,7% з них використовують VAN. Лещата мереж VAN, що стискають ринок EDI, слабшають по мірі того, як все більше компаній роблять вибір на користь Internet, що забезпечує зниження витрат і зменшення часу відгуку. І хоч Internet не може забезпечити такого ж рівня гарантованої доставки інформації, як VAN, програмні засоби дозволяють компенсувати це за допомогою обробки повідомлень в режимі подвійного контролю і ретрансляції в кінці ділового дня спотворених або загублених повідомлень.
Під визначення електронної комерції підпадають не тільки системи, орієнтовані на Internet, але також і "електронні магазини", що використовують інші комунікаційні середи - BBS, VAN і т.д. В той же час процедури продажу, ініційованого інформацією з WWW, але що використовують для обміну даними факс, телефон тощо, можуть бути лише частково віднесені до класу електронної комерції.
Web дає будь-якій компанії можливість залучати клієнтів з всього світу. Подібний on-line бізнес формує новий канал для збуту - "віртуальний", що майже не вимагає матеріальних вкладень. Якщо інформація, послуги або продукція (наприклад, програмне забезпечення) можуть бути поставлені через Web, то весь процес продажу (включаючи оплату) може відбуватися в on-line режимі.
Зазначимо також, що, незважаючи на те, що WWW є технологічною базою електронною комерції, в ряді систем використовуються і інші комунікаційні можливості. Так, запити до продавця для уточнення параметрів товару або для оформлення замовлення можуть надсилатися електронною поштою.
На сьогоднішній день домінуючим платіжним засобом при on-line купівлях є кредитні картки. Однак на сцену виходять і нові платіжні інструменти: смарт-карти, цифрові гроші (digital cash), мікроплатежі і електронні чеки. Розробкою Інтернет-магазинів в Україні займаються не професіонали Електронної Комерції, а аматори з Web-дизайнерської середи. Це дуже серйозна проблема нерозвиненості ринку пропозицій, коли замість організації бізнес процесу (а Електронна Комерція - це частина серйозного Електронного Бізнесу), замовнику пропонується розробити всього лише Web-сайт зі "вбудованим" Інтернетом-магазином.
Інші причини:
Невелика кількість Інтернет-користувачів
Слабке довір'я потенційних покупців
Завищені ціни у вже існуючих Інтернеті-магазинах
Недостатня кількість платіжних інструментів і т.д.
Великий бізнес поки ще не розглядає Інтернет-торгівлю, Електронну Комерцію як реальний напрям свого розвитку.
Таким чином, для того, щоб перейти від простих Web-представництв до повнофункціональних систем Електронної Комерції і систем Електронного Ведення Бізнесу, корпораціям потрібно:
розробити стратегію і тактику переходу до методів електронного бізнесу;
розробити системи електронної комерції, інтегровані з прикладними системами компанії;
поетапно впровадити системи Електронної Комерції в єдиний бізнес процес компанії, для чого доцільно скористатися послугами компаній, що професіонально займаються проектуванням і впровадженням такого роду систем.
Література
Дэвид К. Электронная коммерция - Русская Редакция,
1999. – 288 с.
Желены М. Информационные технологии в бизнесе – Питер, 2002. - 1120 с.
Крупник А. Бизнес в Интернет – МикроАрт, 2002. - 229 с.
Пярин В. Безопасность электронного бизнеса - Гелиос АРВ,
2002. - 432 с.
Смирнов C. Электронный бизнес - ДМК, 2003 г. - 240 стр.
Соколова А. Н., Геращенко Н. И. Электронная коммерция. Мировой и российский опыт - Открытые Системы, 2000 г. - 224 с.
Web-сайт Асоціації "ЄАН-УКРАЇНА"