І. Поняття природно-ресурсного потенціалу та його географічна і економічна оцінка.

На всіх етапах історичного розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людини з природою. В сучасних умовах посилюється взаємозалежність господарства і природи. Розвиток продуктивних сил в умовах ринкової економіки пов’язаний з включенням у господарство краю дедалі більшої кількості природних ресурсів та природних умов і збільшення навантаження на навколишнє середовище.

Природні умови елементи природного середовища, що не беруть безпосередньо участі в суспільному виробництві, але важливі для життя і діяльності людського суспільства.

Природні ресурси – такі елементи природного середовища, які можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства і підвищення якості життя і беруть участь як у матеріальному виробництві, так і в невиробничій сфері.

Продуктивні сили – це єдність засобів виробництва, які своєю працею приводять їх в дію. Серед факторів продуктивних сил ми ознайомилися з природно-географічними, які включають якісну і кількісну характеристику мінерально-сировинних, водно-ресурсних, земельно-ресурсних, лісоресурсних, фауністичних, природно-рекреаційних та природних умов Коломийщини.

Обґрунтування розміщення продуктивних сил потребує врахування можливостей природних умов і природних ресурсів, або інакше природно-ресурсного потенціалу краю.

Поняття “природно-ресурсний потенціал” складає сукупність усіх природних умов і ресурсів, які можуть бути використані в економіці певної території.

Враховуючи це, поняття природно-ресурсний потенціал (ПРП) поширене в навчальних дисциплінах, які вивчають господарство певних територій. В географії – це “Економічна і соціальна географія”, а в економіці – “Розміщення продуктивних сил”.

Географічний аспект вивчення ПРП стосується як груп ресурсів, так і рівнів природно-ресурсних комплексів у межах певних територій.

Природно-ресурсний комплекс (ПРК) – це природно-ресурсний потенціал певної цілісної території [ 9]. Так, доктор географічних наук В.П.Руденко виділяє на Україні 6 рівні природно-ресурсних комплексів [ 11].

Що стосується Коломийщини, то дана територія відноситься у відповідності класифікації Руденка до третього рівня природно-ресурсних комплексів – зосередження багатьох видів природних ресурсів (включаючи групу родовищ корисних копалин) з підвищеною частотою потенціалу, яке виступає основою формування промислового центру і низового сільськогосподарського району [7; 25].

Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу за доктором економічних наук Качаном Є.П. стосується критерію оцінки кожного виду ресурсу як сукупного ефекту від певного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу [ 66].

Територія, яка характеризується в посібнику – Коломийщина – це історико-географічне поняття, що включає у себе цілісну адміністративну територію Коломийського району і міста Коломиї, яке є районним центром і одночасно містом обласного підпорядкування Івано-Франківської області України.

Географія рідною краю. Коломийський район

Розділ 1. Особливості географічного положення

1.1. Загальні відомості.

Коломийський район – один із 14 районів Івано-Франківської області – розташований в її південно-східній частині. Межує з районами: Тисменицьким, Тлумачським (на півночі), Городенківським, Снятинським (на сході), Косовським (на півдні), Надвірнянським (на заходів). Центр району – місто Коломия з географічними координатами 48о31ґ пн. ш., 25о02ґсх. д., одночасно це одне з п’яти міст обласного підпорядкування.

Площа району 1026 кв. км. Район утворений в 1940 році. Саме місто Коломия розташоване на р.Прут (притоці Дунаю) на важливому перехресті автомобільних за залізничних шляхів з Львівської і Тернопільської в Закарпатську і Чернівецьку області. Протяжність району з півночі на південь по меридіану 25о сх.д. – 36 км, із заходу на схід по паралелі 48о32ґ пн. ш. приблизно 36 км.

Річка Прут, протікаючи по території району із північного заходу на південний схід, поділяє район на дві частини: 2/3 площі займає горбисте передгір’я і 1/3 – запрутська підвищена місцевість та низькогірні хребти. В рельєфі переважає підвищена полого хвиляста рівнина, розділена річками, що теж позитивно впливає на економіко-географічне положення.

В даний час Коломийщина включає в себе місто обласного підпорядкування Коломию, яка є одночасно центром даного адміністративного району, а також 3 селища (Гвіздець, Фотинію, Печеніжин) та 82 сільскоих населених пунктів. На 2000 рік на Коломийщині проживало ____ тис. населення. В Коломиї ___ тис. жителів, районі _____тис. жителів.

Формування і адміністративний поділ району

....?????

Перша літописна згадка про Коломию датується 1240 роком в Іпатіївському літописі. Це одно з найдавніших галицьких міст і на думку дослідників є всі підстави рахувати вік міста значно більшим. Коломия починалася саме як місто-воїн, як військова фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію на південному заході Давньоруської держави. Тоді на берегах Пруту стояли 4 головні військові фортеці – у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях. Коломия історично прив’язана до Берладської дороги, що вела з Галича на Волощину і Дунай. Вперше фортеця була спалена в 1259 році під час монголо-татарської навали.

В середині ХІV століття галицькі землі захопила Польща і з того часу чужинці не покидали коломийських земель.

В 1405 році Коломия одержала Магдебурзьке право. В межах території Коломийщини зберігався політико-адміністративний поділ, що існував у Галицько-Волинському князівстві, а в 1434 році було утворене Руське воєводство. Територія ввійшла до складу Галицької землі цього воєводства.

Покуття, а рівно і Коломия, стояла на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини і постійно була ареною міждержавних конфліктів і грабіжницьких нападів. В 1411 році місто з усім Покуттям було продане на 25 років молдавському господареві Олександрові. В 1490 році Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи.

Напади чужинців почалися на початку ХVI ст. В 1498, 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках – горіло місто і довколишні села, населення було або забране в ясир, або