Та чи інша місцевість вважається пустелею,якщо в серед-

ньому там випадає менш ніж 250 мм опадів на рік. Звичайно

пустелі утворюються в жаркому кліматі, але є і винятки. Пі-

ском вкрита лише невелика частина більшості жарких пустель.

Наприклад, у Сахарі пісок покриває тільки близько 1/10 її

площі. В деяких жарких пустелях піску ще менше. Інші тері-

торії – це головним чином великі плоскі простори, вкриті гравієм і валунами. Є і гористі райони. Місцями вітер укла-

дає принесений здалеку пісок у серповидні піщані дюни. Вони постійно рухаються, бо вітер спочатку наганяє на них пісок з одного (положистого) боку, а потім він скочується вниз з

іншого (крутого) схилу.

Найбільші пустелі знаходяться в районах високого атмос-

Ферного тиску. У таких районах усі вітри дмуть з їхніх вну-

трішніх областей, а вологі вітри з моря пробиваються до них

украй рідко. Інші пустелі розташовані на великій віддалі від моря. Поки морські вітри долітають до них, вони встига-

ють розгубити по дорозі більшу частину своєї вологи. Деякі

пустелі утворюються на внутрішніх, материкових схилах гір-

ських пасом, надійно захищених від морських вітрів. До ре-

чі, майже вся Антарктида являє собою величезну замерзлу пу-

стелю. Вона знаходиться саме в області високого тиску, тому

в її внутрішніх районах випадає дуже мало свіжого снігу.

Пустелі-це загадкові і дивні місця. Вони лякають, наво-

дять жах. Їх важче підкорити, ніж навіть найвищі гірські

вершини. Вони займають величезні простори, особливо в Афри-

ці, Азії, Австралії. Загальна їхня площа становить 15-20 млн км кв.Серед них розрізняють пустелі помірного поясу,

субтропічні і тропічні.

Пустелі помірних широт займають величезні області у вну-

трішніх частинах Азії. Через усю Центральну Азію до півден-

них районів пустелі Гобі вони майже суцільно вкривають рів-

нинні простори. У Північній Америці пустелі займають великі

міжгірні зниження на заході материка.

Субтропічні і тропічні пустелі розташовані на заході Ін-

дії, у Пакистані, Ірані, у центральній частині півострова Мала Азія, в Африці (на півночі материка-Сахара, на півден-

ному заході-Наміб), у Південній Америці(на північному захо-

ді Аргентини і в північній частині Чилі-Атакама),на більшій

частині Австралії.

Тип пустелі залежить від поєднання багатьох факторів. Ви

сокий атмосферний тиск призводить до утворення таких пус-

тель, як Калахарі, Сахара, і пустель Аравійського півостро-

ва. Внутрішньоматерикове положення є визначальним для Гобі

та інших центральноазіатських пустель. Пустеля Мохова і Па-

тагонська пустеля в Південній Америці утворені Скелястими

горами й Андами, а висхідні холодні течії біля західних бе-

регів Африки і Південної Америки стали причиною посушливого

клімату в цих регіонах. У цілому пустелі лежать у широтному

поясі від 20 до 50 на північ і південь від екватора.

Природні умови в пустелях такі, що влітку там дуже спе-

котно. Вдень температура повітря в тіні піднімається до

+40С і вище, а в тропічних пустелях аж до +58С. Вночі спека

спадає нерідко до 0С. Від таких перепадів температури люди-

ну може кидати то в жар, то в холод.Узимку ж у пустелях на-

стають холоди, навіть у Сахарі в цю пору року бувають моро-

зи. Дощів і снігів у пустелях не буває, або вони там випа-

дають нечасто. У багатьох пустелях дощів не буває протягом

кількох років поспіль, потім проходить коротка злива, і все

починається спочатку.

Найвідоміше явище пустелі-бархани. Вони-невід’ємна час-

тина пустельного пейзажу. Бархани-„піщані хвилі”-сягають

заввишки 12м. Форма їх нагадує напівмісяць або серп.Нерідко

бархани з’єднуються своїми кінцями й утворюють цілі бархан-

ні пасма. Під дією вітру вони пересуваються зі швидкістю від декількох десятків сантиметрів до сотень метрів на рік

з одного місця на інше.

У суворих умовах пустелі існує життя. Деякі рослини і

тварини дуже добре пристосувалися до сухого клімату і висо-

ких температур. У пустелях Центральної Азії росте чорний і

білий саксаул. Листки в нього нагадують гілочки. Це природа

так потурбувалася про збереження вологи. У деяких рослин листя перетворилося на колючки, як, наприклад, у піщаної

акації. У пустелях росте безліч видів кактусів. У їхніх м’ясистих стеблах і листі накопичується така кількість води

що вони здатні пережити довге посушливе літо. Так, північ-

неамериканський кактус карнегія сягає 15м заввишки, у своє-

му стеблі він містить 2-3т води. Гігантські кактуси сагуаро

теж виростають до 15м і живуть понад 200 років. До 75 років вони звичайно не дають гілок. Вага великих екземплярів са-

гуаро вдвічі перевищує вагу слона. Три чверті їхньої ваги

припадає на частку води, що зберігається в гігантських сто-

вбурах. Складки на стовбурах розтягуються, немов гармошка, коли кактус усмоктує воду. Щільна воскова шкірка перешкод-

жає випаровуванню води. Деякі види кактусів покриті тонкою

шерстю. Це допомагає їм захищатися від страшної спеки і хо-

лодних ночей, характерних для пустель. Шерсть може також

збирати й утримувати вологу біля стовбура кактуса.

Тварини теж пристосувалися до умов пустелі. Сіро-жовті

тони дозволяють їм залишатися непомітними для ворогів, не-

помітно підкрадатися до здобичі. Через велику спеку майже

усі тварини ведуть нічний спосіб життя. А вдень намагаються

сховатися в нори, закопатися в пісок, причаїтися у гніздах.

У пустелях багато змій, ящірок, черепах. І ще є одна дуже

цікава особливість тварин пустелі. У сплячку вони занурюю-

ться не взимку, а влітку, щоб перенести спекотну пору року

і пережити відсутність вологи. Багато пустельних тварин-

прекрасні бігуни. Дикі осли-кулани можуть розвивати швид-

кість до 70 км на годину. А гепарди-дикі кішкі-бігають ще

швидше. І, звичайно, усім відомий представник пустель-вер-

блюд. Він може довго витримувати голод-бо має горби, у яких

він накопичує запас жиру. Він мало п’є і може пити солону

воду. А на тілі і ногах у нього є мозолі, завдяки чому він

може під час відпочинку лягати на