Перу. Економічна і географічна характеристика.

Історія країни.

Перші поселенці. Припускають, що початок заселення території Перу відноситься до X тисячоліття до н.е. В кінці IV - на початку III тисячоліття до н.е. прослідковується перехід віт полювання і збирання до землеробства, скотарства, рибальства, основам ткацтва, виробництва кераміки, металургії міді, а потім і бронзи. В IV тисячолітті до н.е. на узбережжі Перу почали вирощувати бавовну. Меліорація в стародавньому Перу розвивається з середини II тис. до н. е.

З кінця III тис. до н.е. будівлі суспільно культурного значення набувають монументального вигляду. Деякі піраміди, побудовані неподалік від Ліми на початку тисячоліття до н.е. належать до числа наймасивніших та найвищих штучних споруд, зведених в доколумбовій Південній Америці. В гірському Перу найстародавніші складені із каміння святилища з’являються десь біля п’яти тисяч років назад і при тому на висоті близько 4000 м над рівнем моря.

Вже в IV ст. до н.е. на території Перу розвитком текстильної і металургійної промисловості виділяються культури Чіму та Наска. Прогрес господарства і технологій, закономірно приввів до ускладнення соціальної організації суспільства. Формування держав в Центральних Андах в перших століттях нашої ери після появи культур Мочіка на північному узбережжі, Уарі, в південно-центральній частині гірського Перу, Тіаунако в басейні озера Тітікака (VI ст.н.е.) В X ст. з’являється культура кераміки - Чавін де Уантар, особливістю якої являються величезні церемоніальні конструкції.

Інкський період. До XII ст. відносять зародження народу, що розмовляє мовою кечуа, яким керує Інка – верховний правитель. Переселившись із головного центру, з берегів озера Тітікака в новий центр – Куско і завдяки своїй організації, цей народ широко розповсюдився на величезній території. В середині XV ст. інки порівняно легко підкорили собі район навколо озера Тітікака.

Імперія управлялася державною системою під покровительством Інки, який мав виняткові права і користувався величезною повагою. Релігія була монотоістичною, головною фігурою якої був Бог Віракоча. Це був дуже трудолюбивий, розумний народ, який володів математичними, астрономічними, архітектурними та іншими знаннями. Високий розвиток отримало сільське господарство.

Проводились складні меліоративні роботи, обробляли землю розташовану в горах у вигляді терас.

В своїй соціальній структурі існували чіткі розмежування: землі належали Інці і Сонцю. Під полями “Інки” в хроніках, напевне, малися на увазі державні землі. А поля “сонця” - землі, що належали храмам. Ці поля охоплювали 2/3 оброблюваних селянами земель. І лише третину використовували для власних потреб. А як економічна одиниця були айлью, організовані за принципом кровного рідства або рідста предків.

Інки називали свою державу Тауантінсуйо (чотири сторони світу). В кожному з чотирьох суйо, общини Куско, було певне число алью, чінча-суйо і конча-суйо охоплювали більшу частину території імперії до північного заходу і південного сходу від Куско, тоді як кунті-суйу (південь) і анти-суйу (північ) - набагато менше.

Конкіста. Інкська держава впала під ударами іспанських колонізаторів. Загарбникам знадобилося 40 років, щоб зламати опір останніх захисників. Саме в період, коли імперія Інків ще не досягла своєї зрілості, і до того ж була ослаблена війною між Уаскаром та Атауальпою, в 1531 р. почалися військові походи Франсіско Пісарро. В 1532 р. Ф.Пісарро бере в полон Атауальпу, і через рік страчує його. Це співпало з часом, завоювання іспанцями Куско - 15 січня 1533 р.

18 січня 1535 р. Франсіско Пісарро заснував місто Ліма, яке стало столицею утвореного в 1542 р віце-королівства Перу . Окрім Перу до його території входили і сучасні Аргентина, Болівія, Колумбія, Панама, Парагвай, Уругвай, Чилі та Еквадор. З тех пір між конкістадорами виникло супернцтво, і внаслідок цього громадянські війни, які не припинялися до 1554 р. В 1547 р. міжусобиці почали припинятися, завдяки тому, що Іспанія послала в Південну Америку Педро де ла Гаска, який зміг консолідувати територію віце-королівства Перу.

12 травня 1551 р. створюється перий університет країни (Національний університет Сан Маркос), який перетворюється в культурний іспанський центр в Америці. В той же час створювалися інститути в Арекіпі, Трухільо, Паско, Уанкавеліці.

В 1776 р. відокремлюються Чаркас, Ла Асунсьон, Буэнос-Айрес. Таким чином територія віце-королівства Перу скорочується до розмірів сучасних Перу, Болівії і Чилі.

До кінця XVIII ст. в Андах ще залишалися можливості для ведення політичної боротьби за відродження індіанської цивілізації.

Однак прийнята в 1780 р. спроба досягнення незалежності завершилася трагічно. Повстання очолив Хосе Габріель Кондорканкі, що прийняв царське ім’я Тупак Амару II, і який дійсно був прямим нещадком і страченого в 1572 р. Тупак Амару I. З розгромом повстання Кондорканкі інкська історична традиція обірвалася. Більшість індіанських аристократів Куско, було вислано в Іспанию або вбито. Індіанська еліта в провінціях втратила свій статус.

Незалежність і Республіка. 28 липня 1821 р. Сан Мартіном була проголошена Республіка Перу. Однак остаточно країна добилася незалежності лише після разгрому іспанських військ при Хуніні і Аякучо в 1824 р. Гостра боротьба між консерваторами, що виступали захисниками феодальних порядків, і лібералами, які вимагали проведення буржуазних реформ, стала причиною політичної нестабільності в країні на протязі XIX ст. В Тихоокеанскій війні 1864-1866 рр. Перу при підтримці інших латиноамериканських країн успішно відстояло свій суверенітет від зазіхань Іспанії. В результаті Тихоокеанської війни 1879-1884 рр (т.з. Селітряна війна) проти Чилі, Перу втратив багаті на селіту провінції Тарапака, Такна, і Аріка (Такна була повернена Перу в 1929 р.). Поразка посилила залежність країни від іноземних держав. Ключові