Латвійська Республіка

Держава на північному заході Східної Европи, на побережжі Балтійського моря.

Територія - 64,5 тис. кв. км. Столиця - м. Рига.

Населення - 2,566 млн. чіл. (1995 р.); 54,2% - латиші, 33,1% росіяни, 4,1% - білоруси, 3,1% - українці, 2,2% - поляки, 1,3% - литовці.

Офіційна мова - латиський.

Релігія - більшість віруючих - протестанти і православні.

Латвійська державність існує з 1918 р. До цього територія Латвії входила до складу різних держав - німецьких рицарських орденів, Польщі, Швеції. У 1721 р. основна частка нинішньої Латвії (з містом Рига) увійшла до складу Російської імперії (решта частки - в 1795 р.). На початку 1920 р. утворена незалежна Латвійська Республіка. 16 червня 1940 р. до Латвії були введені радянські війська, сформований прорадянський уряд, 21 липня 1940 р. Народний сейм проголосив Латвійську Радянську Соціалістичну Республіку. 5 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР схвалила вступ Латвії до складу СРСР. 4 травня 1990 р. Верховна Рада Латвійської РСР прийняла Декларацію про відновлення незалежності і змінила назву республіки на нинішнє.

Державний пристрій

Державно-територіальне пристрій Латвії - унітарна республіка. Адміністративно-територіальне ділення - 26 районів.

У 1992 р. в Латвії було відновлено дію першої Конституції, прийнятої Засновницькими зборами 15 лютого 1922 р. У 1994 і 1996 рр. до неї була внесена лава змін. 15 жовтня 1998 р. Сейм доповнив Конституцію 1922 р. новим розділом, що містить норми про права людини, а також положенням про латиську мову як єдиному державному.

За формою правління Латвія є парламентарною республікою. Політичний режим - націонал-демократичний.

Законодавча влада в Латвії належить Сейму, однопалатному парламенту, що складається з 100 депутатів. Сейм обирається на 3 роки загальним, рівним, прямим, таємним і пропорційним голосуванням. Органом Сейму, що постійно діє, є його президія, що складається з голови, два його товаришів і секретарів.

Поряд з парламентом законодавча влада може здійснюватися безпосередньо громадянами. Не менше 1/10 частки виборців має право представити Президентові Республіки розроблений проект поправок до Конституції або законопроект, який Президент передає Сейму. Якщо Сейм не прийме проект без змін по суті, то він передається на народне голосування. Конституцією Латвії також передбачений інститут "термінового законодавства" Кабінету міністрів (див. нижчий).

Розділом держави є Президент Республіки, якого обирає Сейм закритим голосуванням більшістю не менше 51 голосу строком на 3 роки. Одна і та ж особа не може бути Президентом Республіки більше 6 років підряд.

Президент Республіки представляє державу в міжнародних відносинах, призначає латвійських і приймає іноземних дипломатичних представників, виконує ухвали Сейму про ратифікацію міжнародних договорів. Він також висуває кандидатуру Президента міністрів (розділи уряду).

Президент Республіки має право збудити питання про розпуск Сейму. У такому разі повинне відбутися народне голосування. Якщо більше половини учасників висловиться за розпуск Сейму, він вважається за розбещеного; нові вибори повинні відбутися не пізніше 2 місяців з дня розпуску Сейму. При цьому повноваження його членів зберігають силу до відкриття Сейму нового складу, але засідання колишнього Сейму можуть відбутися лише за ініціативою Президента і згідно запропонованому ним порядку денному. Якщо в народному голосуванні більше половини голосів подана проти розпуску Сейму, то Президент вважається за зміщеного, і Сейм обирає нового Президента Республіки на термін повноважень зміщеного, що залишається.

По пропозиції не менше половини всіх членів Сейм в закритому засіданні більшістю голосів не менше 2/3 облікового складу може ухвалити про зсув Президента Республіки. Услід за такою ухвалою Сейм негайно обирає нового Президента.

Президент Республіки публікує ухвалені в Сейме закони не раніше чим на 7-ій і не пізніше чим на 21-й день після їх ухвалення. Президент протягом 7дней може вимагати в мотивованому листі на ймення голова Сейму вторинного розгляду закону. Якщо Сейм закон не змінить, Президент не може заперечувати повторно.

Президент Республіки має право затримати публікацію закону (на 2 місяці) за своєю ініціативою і зобов'язаний це зробити, якщо того вимагає не менше 1/3 членів Сейма. Цим правом Президент Республіки або 1/3 члени Сейму можуть скористатися протягом 7 днів з моменту ухвалення закону. Затриманий таким чином закон піддається народному голосуванню, якщо того зажадає не менше 1/10 частки виборців. Якщо протягом вищезгаданих 2 місяців подібна вимога пред'явлено не буде, то закон підлягає публікації. Народного голосування не відбувається, якщо Сейм повторно вотує закон і якщо за його ухвалення висловиться не менше 3/4 всіх депутатів.

Якщо Сейм більшістю не менше 2/3 голосів визнає закон квапним, то Президент Республіки не може вимагати його вторинного перегляду; такий закон не передається на народне голосування і має бути опублікований не пізніше чим на 3-й день з моменту отримання закону Президентом.

Президент Республіки за свою діяльність політичної відповідальності не несе. Всі його розпорядження мають бути контрасигнованы розділом уряду або відповідним міністром. Не підлягають контрасигнации збудження питання про розпуск Сейму і висунення кандидатури розділу уряду.

Президент Республіки може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, якщо на те погоджується Сейм більшістю не менше 2/3 голосів.

Виконавча влада належить уряду - Кабінету міністрів, який складається з Президента міністрів і запрошених ним міністрів. Кабінет складається особою, покликаною до цього Президентом Республіки. Число міністерств, об'єм їх діяльності, так само як і взаємини державних органів, встановлюються законом.

Кабінету міністрів підпорядковані органи державного управління. Для виконання своєї посади Президентові міністрів і міністрам необхідна довіра Сейму, і за свою діяльність вони відповідальні перед Сеймом.